12.04.2022 р. у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт №7279 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за підпорядкування українських підрозділів міжнародних компаній регіональним офісам, які знаходяться на території держави-агресора». Його ініціаторами є представники політичних партій «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Голос».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно з пояснювальною запискою, метою цього законопроєкту є зменшення негативних наслідків збройної агресії російської федерації проти України, яка, зокрема, може проявлятись у наданні вказівок українським підрозділам міжнародних компаній від регіональних офісів цих компаній, що розташовані на території держави-агресора. Іншими словами, народні депутати мають на меті протидіяти випадкам, коли регіональний офіс міжнародної компанії розміщується на території держави-окупанта та надає обов’язкові до виконання вказівки українським підрозділам.
Самим законопроєктом пропонується внесення змін до Кримінального кодексу України шляхом доповнення ст. 111-1 «Колабораційна діяльність» додатковою частиною (ч. 5), що передбачатиме кримінальну відповідальність за «порушення обмежень в діяльності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання, що пов’язані з державою-агресором, вчинене особою, яка на законних підставах має право діяти від імені такої юридичної особи».
У запропонованій законопроєктом примітці до ст. 111-1 КК України деталізується склад такого кримінального правопорушення. Під порушеннями обмежень в діяльності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання, що пов’язані з державою-агресором, слід розуміти господарську діяльність юридичної особи, створеної за законодавством України, представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності, які та/або посадові особи яких:
1) виконують вказівки, доручення, діють відповідно до інструкцій громадян та/або юридичних осіб (їх посадових осіб), створених за законодавством держави-агресора, або осіб, засуджених до кримінальної відповідальності, або до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру за вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених ст. 109–111-1, 113, 114 цього Кодексу, або осіб, пов’язаних з ними відносинами контролю в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції;
2) діють від імені чи в інтересах громадян та/або юридичних осіб (їх посадових осіб), створених за законодавством держави-агресора, або осіб, засуджених до кримінальної відповідальності, або до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру за вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених ст. 109–111-1, 113, 114 цього Кодексу, або осіб, пов’язаних з ними відносинами контролю в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції.
Будемо відвертими: використана в законопроєкті конструкція складна і для розуміння, і для правозастосування. Схематично цей склад кримінального правопорушення можна зобразити так:
Як бачимо, склад злочину сформульований настільки широко, що фактично будь-яка дія, вчинена українським підрозділом міжнародної компанії від імені/в інтересах або на виконання вказівок регіонального офісу такої компанії, що знаходиться в Росії, буде вважатися кримінальним правопорушенням (тяжким злочином).
При цьому нести кримінальну відповідальність за це буде посадова особа українського підрозділу. У більшості випадків така відповідальність може наставати без наявності вини цієї особи, тобто коли особа порушуватиме кримінально-правову заборону, не знаючи і не маючи змоги дізнатись про це. До прикладу, під час виконання вказівки регіонального офісу міжнародної компанії особа, скоріше за все, не знатиме, що такий офіс пов’язаний відносинами контролю з іншою юридичною особою, створеною за законодавством держави-агресора, або з фізичною особою, засудженою за вчинення злочинів, передбачених ст. 109–111-1, 113, 114 КК, чи з юридичною особою, до якої за вчинення таких злочинів застосовувались заходи кримінально-правового характеру.
Також є низка інших зауважень до законопроєкту, які унеможливлюють, на нашу думку, його прийняття. По-перше, ним встановлюється відповідальність за порушення обмежень в діяльності юридичної особи або представництва іноземного суб‘єкта господарювання, що пов’язані з державою-агресором. Разом з тим, ці обмеження визначені не у регуляторному законодавстві, а в запропонованій примітці до статті КК України. Це нехарактерно для національного законодавства.
По-друге, некоректна дефініція самого порушення обмежень в діяльності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання, що пов’язані з державою-агресором, оскільки фактично таке порушення прирівнюється в цілому до господарської діяльності таких осіб, а не лише виконання ними відповідних вказівок, доручень, інструкцій тощо.
По-третє, у законопроєкті по-різному визначено суб’єкта злочину. У ч. 5 ст. 111-1 КК України це особа, яка на законних підставах має право діяти від імені відповідної юридичної особи, а у примітці до статті — це юридична особа, створена за законодавством України, представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності та/або їхні посадові особи.
По-четверте, непропорційним з боку держави заходом є криміналізація виконання українським підрозділом будь-якої вказівки регіонального представництва міжнародної компанії, що знаходиться на території росії, оскільки таке діяння не завжди буде суспільно небезпечним, що є обов'язковою ознакою злочину.
З огляду на це вважаємо, що поданий законопроєкт не відповідає принципам юридичної визначеності, недвозначності та пропорційності, адже уможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності суспільної небезпеки вчиненого нею діяння та/або вини самої особи.
Слід зауважити, що нищівній критиці законопроєкт №7279 був підданий також Головним науково-експертним управлінням апарату Верховної Ради України. У своєму висновку від 18.04.2022 р. управління зазначило, що обраний суб’єктами права законодавчої ініціативи спосіб реалізації мети законопроєкту слід визнати невдалим з огляду на формулювання обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
Резюме
Будемо сподіватись, що законопроєкт №7279 не буде прийнятий Верховною Радою України, адже він може стати підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за провадження будь-якої господарської діяльності українськими підрозділами, пов’язаними з регіональними представництвами міжнародних компаній, що знаходяться на території росії.