Як відомо, у зв'язку з поширенням COVID‑19 з 12 березня 2020 р. в Україні запроваджено карантин. З 11 травня в країні почали пом'якшувати обмеження. 20 травня Кабінет міністрів України ввів так званий адаптивний карантин, при якому органи регіональної влади дістали право самостійно послаблювати обмежувальні заходи за умови відповідності низці критеріїв. А 13 жовтня адаптивний карантин в Україні продовжено до кінця 2020 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Пандемія істотно вплинула на всі сфери життя. Не став виключенням і кримінальний процес. Крім того, карантин зумовив внесення Верховною Радою України ряду змін до кримінального процесуального законодавства.
Пропоную провести аналіз того, яким чином пандемія вплинула на кримінальну практику, з якими проблемами стикаються учасники кримінального провадження та хто отримав переваги від запровадження карантинного режиму.
Перебіг строків слідства у зв'язку з карантином не було зупинено
Із запровадженням карантину найбільш актуальним питанням стало: «Що буде зі строками у кримінальних провадженнях?» Строки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) України, у т. ч. строки самого слідства, передбачені ст. 219 КПК України, не було зупинено або скасовано. Це поставило слідство в умови, за яких працівники мали здійснювати розшукові та процесуальні дії навіть у період карантинних обмежень. Однак у період жорсткого карантину проведення більшості слідчих і процесуальних дій було об'єктивно неможливе. Зокрема, не можна було провести допит свідка з іншого регіону, отримати тимчасовий доступ до речей та документів на підприємстві, усі працівники якого працюють віддалено або перебувають на самоізоляції.
Це зумовило наступну практику: слідчі стали звертатись до слідчих суддів з клопотаннями про продовження строків досудового розслідування на підставі того, що карантинні обмеження перешкоджають провести необхідні слідчі та процесуальні дії. З аналізу ухвал, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що слідчі судді у період дії жорстких карантинних обмежень задовольняли такі клопотання про продовження строку розслідування з огляду на обґрунтування слідчих про неможливість через пандемію провести повне слідство. Однак пом'якшення карантину (запровадження адаптивного карантину) дозволило стороні обвинувачення проводити слідчі та процесуальні дії фактично у звичайному режимі, і як наслідок, вказана вище підстава для продовження строків слідства перестала існувати.
Дистанційного процесу в кримінальних справах так і не дочекалися
13 квітня 2020 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України №558‑IX, яким встановлено особливості кримінального провадження у зв'язку з COVID‑19. Мова йде про впровадження у період карантину режиму відеоконференції. Однак у кримінальному процесі законодавець не дав можливості брати участь у засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (смартфонів, ноутбуків тощо). Учасники справи, як і раніше, зможуть взяти участь у засіданні по відеоконференції лише з приміщення іншого суду або СІЗО.
Нагадую, парламент дав зелене світло на використання власних технічних засобів для відеоконференції у господарському, цивільному та адміністративному процесах. Фактично в кримінальному процесі він дав лише можливість суду в період карантину самостійно приймати рішення про проведення засідання дистанційно, тобто в режимі відеоконференції. Виключенням є розгляд клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — підозрювані в цій категорії справ мають право особисто брати участь у засіданнях.
Сам порядок проведення відеоконференції, передбачений ст. 336 КПК України, залишився незмінним. Відповідно до нього, особа, яка хоче дистанційно взяти участь у засіданні, зможе зробити це або з приміщення іншого суду, або зі слідчого ізолятора. Крім того, відеоконференція відбуватиметься в присутності судового секретаря/розпорядника або службової особи СІЗО.
Таким чином, якісні зміни не відбулися. Більше того, у зв'язку з такими «нововведеннями» суд отримав можливість фактично безперешкодно слухати дистанційно справи осіб, які тримаються під вартою, з приміщення СІЗО, і суди цим активно користуються на практиці.
Введено особливий режим роботи судів
Керуючись рекомендаціями Ради суддів України, більшість судів на час дії карантину встановили особливий режим роботи та відповідні обмеження. Мова йде про наступні обмеження: подача документів засобами поштового зв'язку та електронною поштою, припинення прийому канцелярією вхідної кореспонденції, відкладення засідань (крім тих, що потребують невідкладного розгляду), розгляд справ шляхом відеоконференції. На практиці відсутній єдиний підхід щодо роботи судів під час дії карантину. Кожен суд визначає самостійно, які обмеження вводити. Це обумовлено епідеміологічною ситуацією відповідного регіону.
Обшуки ніхто не відміняв, а от проведення тимчасових доступів до речей та документів під питанням
Серед прийнятих законодавцем нововведень задля запобігання пандемії, як відомо, є можливість для працівників за рішенням роботодавця працювати з дому або отримати неоплачувану відпустку протягом всієї тривалості карантину. Давайте розглянемо, як вплинув такий карантинний режим на виконання судових рішень, якими надано дозвіл на проведення обшуку або тимчасового доступу до речей та документів.
Що стосується обшуку, то жодних обмежень для його проведення немає. Це ми бачимо з власної практики. Так, під час карантину слідчі абсолютно не цуралися проводити цю слідчу дію. Їх не зупиняло навіть те, що у зв'язку з карантинним режимом на підприємствах можуть бути відсутні працівники. Більше того, обшук без власника приміщення або його представника можна віднести до позитивних моментів для слідчого — ні адвоката, який буде «заважати» проводити обшук, ні заперечень у протоколі, ні спроб у подальшому визнати проведений обшук незаконним.
А от щодо виконання ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів на практиці ми стикнулися з труднощами. Причина цього досить проста — під час карантину, як вже зазначалося, велика кількість органів державної влади і приватних компаній перейшли на дистанційну роботу, і в такому випадку ухвалу фактично немає кому виконати. За таких обставин сторона кримінального провадження, яка отримала дозвіл на тимчасовий доступ, ініціює проведення обшуку в порядку, передбаченому ст. 166 КПК України «Наслідки невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів». Однак, як бачимо з практики, слідчі судді не надають у таких випадках дозвіл на проведення обшуку.
Вже скоро на нас чекає система електронного кримінального провадження eCase
Пандемія активно змушує шукати варіанти, за яких можна складати документи онлайн, працювати віддалено, залишаючись на зв'язку. Саме про це піде далі мова.
Як відомо, 30 квітня 2020 р. відбувся запуск пілотного проєкту системи електронного кримінального провадження eCase. Зараз ця система активно впроваджується в Національному антикорупційному бюро України. Її завданням є автоматизація процесу розслідування. При цьому слідство оперативно отримуватиме та матиме можливість аналізувати всі необхідні дані, адже система оновлює всю інформацію на кожному етапі, планує time-management та календар завдань. Свідки, підозрювані та їх захисники також отримуватимуть необхідні документи в електронному форматі. Судді ж матимуть можливість доступу до системи навіть в умовах судового засідання для додаткового дослідження доказів та ключових позицій у провадженні.
Однак Кримінальний процесуальний кодекс України досі про цю систему нічого не знає, а без належного правового підґрунтя все залишиться на своїх місцях. Тому очікуємо внесення відповідних змін до кримінального процесуального законодавства.