Фонд «Безпечна Україна 2030» успішно завершив впровадження проєкту «Аналіз та оцінка судової практики щодо воєнних злочинів, колабораціонізму», реалізація якого відбулася в межах отриманого гранту від Міжнародного фонду «Відродження».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У межах проєкту проводився аналіз доступних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вироків щодо вчинених воєнних злочинів за ст. 348 КК України на території Київської та Чернігівської областей.
Як відомо, спланована збройна агресія росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції збройних сил російської федерації із захоплення (тимчасової окупації) частини території України — Кримського півострова, після чого рф перейшла до наступного етапу — війни на українському Донбасі. Так, підрозділи російського спецназу та інших збройних формувань російської федерації захопили місцеві органи влади, поліцейські відділки, військові об’єкти України в окремих районах Донецької і Луганської областей України.
Повномасштабне вторгнення на територію України росія розпочала 22 лютого 2024 року через порушення всіх державних кордонів України, направлення військових збройних сил російської федерації та ракетні атаки міст України, чим було порушено українське та міжнародне законодавство України.
Міжнародний кримінальний суд розпочав процес притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності службових осіб рф і станом на сьогодні вже видав ордери на арешт окремих осіб.
Кримінальна юстиція України також активно працює в напрямі притягнення винних до кримінальної відповідальності за воєнні злочини, про що свідчать дані проведеного аналізу судових рішень, які ухвалені судами Київської та Чернігівської областей щодо обставин після 22 лютого 2022 року.
Загальна кількість вироків за ст. 348 КК України, яка була ухвалена до січня 2024 року, становить 34. Загальна статистика аналізу воєнних злочинів демонструє, що у вказаних регіонах була ухвалена така кількість вироків: місцевими судами м. Києва загалом ухвалено три вироки; місцевими судами м. Чернігова — п’ять вироків; місцевими судами Київської області — 10 вироків і місцевими судами Чернігівської області — 16 вироків.
Всі проаналізовані вироки є обвинувальними, виправдувальні вироки відсутні. За безпосередньої участі обвинувачених ухвалено лише чотири вироки, всі інші 30 вироків ухвалено за відсутності обвинувачених у межах процедури спеціального судового провадження (in absentia). До кримінальної відповідальності притягнуто 47 осіб, які є громадянами російської федерації та військовослужбовцями збройних сил російської федерації (зс рф).
Зазначені відомості свідчать про активну роботу слідчих, прокурорів та суддів України для притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Водночас під час аналізу виявлено окремі процесуальні недоліки, які суттєво можуть вплинути на визнання законності вказаних судових рішень щодо воєнних зс рф і стати підставою для їхнього оскарження на міжнародному рівні. Перший і ключовий недолік — це повідомлення про проведення розслідування та судових засідань. На сьогодні є непоодинокі випадки або неповідомлення на офіційному сайті про засідання, або повідомлення з помилками, або повідомлення лише українською мовою. Окрему увагу варто звернути на той факт, що з моменту повномасштабного вторгнення доступ до українських сайтів з території російської федерації заблокований, що фактично позбавляє особу можливості дізнатися про судовий розгляд щодо неї.
Також одна з важливих проблем, на яку варто звертати увагу — це залученість захисників до розгляду вказаних кримінальних справ. У деяких вироках про участь захисника вказано лише на початку про його присутність, надалі не вказується жодної інформації про заперечення чи виступи захисника.
Окремою проблемою є і відсутність обґрунтування вироку, зокрема у судовому рішенні відсутня будь-яка вказівка на конкретне порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій (що з огляду на загальновизнаний бланкетний характер ст. 438 КК України може свідчити про відсутність належної оцінки судом фактичних обставин досліджуваного діяння).
Вказані обставини можуть стати підставою для звернення до Європейського суду з прав людини або твердженням на міжнародному рівні, що Україна не дотримується вимог принципу доступу до справедливого правосуддя.
Попри окремі недоліки роботи кримінальної юстиції та постійні активні воєнні дії на території України, варто зазначити, що державні органи намагаються виконувати свої завдання на належному рівні та притягувати до кримінальної відповідальності винних у максимально допустимих умовах.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».