Незважаючи на достатньо короткий період функціонування новоствореного Верховного Суду, здавалося б вже усталена судова практика вирішення спорів у багатьох категоріях справ встигла зазнати значних змін та оновлень. Від моменту створення Верховний Суд зайняв проактивну позицію щодо напрацювання нових підходів до вирішення судових справ та все частіше демонструє свою готовність і бажання втілювати в життя цю позицію. Зазвичай ключовою підставою для зміни традиційних підходів до вирішення спорів, яким часто притаманний надмірний формалізм, слугує необхідність забезпечення ефективного захисту порушених прав та їх реального поновлення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не оминула така доля спори, що виникають з корпоративних відносин, правові позиції щодо яких формує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (далі — КГС ВС). КГС ВС у своїй останній практиці достатньо часто відходить від не дуже дієвих та декларативних підходів до вирішення корпоративних спорів, при цьому намагаючись залишатися вірним тим правилам, недотримання яких могло б призвести до порушення основоположних правових принципів, а також до зловживань правом з боку учасників судових баталій.
Безперечно, важливу роль у такому розвитку подій відіграє процес вдосконалення корпоративного законодавства України: прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон про ТОВ), втрата чинності частиною Закону України «Про господарські товариства» стосовно товариств з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) і товариств з додатковою відповідальністю, внесення змін до Цивільного кодексу України.
На підтвердження зазначеного, пропонуємо більш детально зупинитися на кількох «свіжих» судових кейсах. На нашу думку, вони можуть слугувати яскравим прикладом формування Верховним Судом нових підходів до правозастосування у процесі вирішення корпоративних конфліктів.
Кейс №1
• Поновлення корпоративних прав продавця у зв'язку з розірванням договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ можливе, зокрема, шляхом скасування рішення загальних зборів учасників у частині виключення продавця зі складу учасників ТОВ.
Такий висновок КГС ВС сформулював у постанові від 26.03.2019 р. у справі №910/23355/17, за фабулою якої дві фізичні особи уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, відповідно до якого оплата вартості частки мала здійснюватися двома рівними платежами по 50%. Сторони домовилися, що у разі розірвання договору у зв'язку з порушенням покупцем його істотних умов, продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язаннями до моменту розірвання договору. Одразу після укладення договору купівлі-продажу були проведені загальні збори учасників ТОВ, на яких були прийняті рішення, зокрема, про залишення продавцем складу учасників ТОВ, а також про внесення змін до статуту ТОВ шляхом його викладення у новій редакції. Покупець порушив обов'язок щодо оплати вартості частки у визначені договором строки, у зв'язку з чим продавець звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ, скасування змін до статуту та відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань.
Справа дійшла до Верховного Суду, який оцінивши аргументи учасників справи та висновки судів попередніх інстанцій, погодився з позицією апеляційного суду: «Визначений позивачем спосіб захисту порушених прав не порушує норм права та є належним, оскільки позивач, втративши право власності на частку у статутному капіталі ТОВ з моменту вчинення державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників. Врахувавши, що укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ є розірваним, а умовами договору передбачені наслідки його розірвання у вигляді повернення того, що було виконане за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, апеляційний суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про те, що повернення корпоративних прав позивачу можливе шляхом скасування рішення загальних зборів у частині виключення позивача зі складу учасників товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації».
Таким чином, Верховний Суд відійшов від сформованої позиції, відповідно до якої розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі не тягне за собою юридичних наслідків у вигляді визнання недійсним спірного рішення загальних зборів учасників ТОВ та змін до статуту. Очевидно, суд виходив з того, що його рішення має враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечувати ефективне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення — гарантувати особі можливість отримання відповідного відшкодування. В цьому випадку скасування рішення загальних зборів у частині виключення позивача зі складу учасників ТОВ стало одним з можливих способів реального повернення позивачу його корпоративних прав щодо ТОВ.
Кейс №2
• До статуту ТОВ можуть бути внесені лише ті зміни, питання про внесення яких було предметом обговорення та вирішувалося на загальних зборах учасників ТОВ.
Зазначена позиція була відображена КГС ВС у постанові від 19.02.2019 р. у справі №924/156/18. Справа розглядалася за позовом учасниці ТОВ, яка просила, серед іншого, визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ про затвердження статуту в новій редакції та визнати недійсними окремі пункти статуту, питання про зміну яких не було предметом окремого обговорення та не вирішувалося на загальних зборах учасників ТОВ.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові було відмовлено. КГС ВС не погодився з висновками та скасував рішення судів попередніх інстанцій, передавши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Свою позицію КГС ВС обґрунтував таким чином: «Зазначення у протоколі загальних зборів господарського товариства про прийняття рішення щодо затвердження статуту товариства в новій редакції саме у зв'язку зі змінами складу учасників не може свідчити про усвідомлення учасниками товариства суті інших змін до статуту товариства, які запропоновано розглянути на загальних зборах учасників, а отже, і про наявність їх волевиявлення на прийняття рішення щодо внесення інших змін до статуту товариства».
До того ж КГС ВС наголосив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи була надана можливість ознайомитися з проектом статуту ТОВ усім учасникам, які приймали рішення про викладення статуту в новій редакції, до проведення загальних зборів учасників ТОВ.
Отже, КГС ВС під час вирішення справи відійшов від формального підходу, відповідно до якого на практиці підписання усіма учасниками ТОВ нової редакції статуту без зауважень та заперечень тлумачилося як «автоматичне» надання згоди на внесення до нього будь-яких змін, включаючи ті, що окремо не обговорювалися та не вирішувалися на загальних зборах учасників ТОВ. На думку суду, для справедливого розгляду справи важливо дослідити наявність волевиявлення учасників ТОВ щодо внесення конкретних змін до статуту.
Кейс №3
• Учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ, а не на підставі вартості, за якою воно обліковується у товаристві.
Такий підхід підтримала Велика Палата Верховного Суду (далі — ВП ВС) у постанові від 24.04.2018 р. у справі №925/1165/14, відійшовши від усталеної практики здійснення розрахунків з колишнім учасником ТОВ, яка підтверджувалася попередньою правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 18.11.2014 р. у справі №910/10168/13. Відповідно до цієї постанови, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно частці учасника у статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).
За результатами розгляду справи №925/1165/14 Верховний Суд оновив своє бачення зазначеної проблематики та дійшов такого висновку: «Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній частці учасника у статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК України). До таких доказів належать, зокрема, висновки експертів».
Із зазначеного вбачається, що господарський суд має бути задовольнити клопотання учасника, який вийшов з ТОВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості усіх активів та зобов'язань товариства для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.
Така позиція ВП ВС багатьом може здатися вже неактуальною, з огляду на набрання чинності Законом про ТОВ, який чітко встановлює, що вартість частки учасника у разі його виходу з ТОВ визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників ТОВ пропорційно до розміру частки такого учасника. Проте таке враження є хибним, зважаючи на кількість судових справ щодо розрахунків в результаті виходу з ТОВ, розгляд яких розпочався ще до 17.06. 2019 р. та досі триває. До того ж сьогодні багато ТОВ продовжують діяти на підставі статутів, які залишаються не приведеними у відповідність із Законом про ТОВ та які все ще містять «застаріле» положення про чисті активи як базу для розрахунків з учасником, який виходить з бізнесу.
За таких умов без перебільшення можна сказати, що для учасників, які розпочали вихід з ТОВ за старим законодавством про ТОВ та з якими ще не були проведені розрахунки, новосформована позиція Верховного Суду може стати свого роду приємним сюрпризом.
Кейс №4
• Власник (учасник, акціонер) юридичної особи може звертатися до суду в інтересах юридичної особи виключно у випадках, коли таке право надано йому законом.
Вказану позицію КГС ВС висловив у постанові від 28.02.2019 р. у справі №904/4669/18 та у постанові від 27.02.2019 р. у справі №904/4654/18. В обох справах учасники господарських товариств, вочевидь, натхненні рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман і Банк «Слов'янський» проти України» від 21.12.2017 р. (далі — Рішення ЄСПЛ), в якому ЄСПЛ «проник за корпоративну вуаль» та визнав право мажоритарного акціонера виступати в суді в інтересах банка-заявника, звернулися до суду в інтересах господарського товариства з вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування такого майна з чужого незаконного володіння відповідача на користь господарського товариства.
КГС ВС залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій, якими позовні заяви учасників юридичних осіб були повернуті, з огляду на відсутність підстав для звернення з позовом в інтересах юридичної особи. Зокрема, у постанові від 28.02.2019 р. у справі №904/4669/18 КГС ВС зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежується тими випадками, коли таке право надається їм законом, за наявності підстав для такого звернення. Суд дійшов такого висновку: «Оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено звернення учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва, окрім позовів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про повернення позовної заяви компанії, поданої в інтересах товариства, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України».
Не менш важливим є висновок КГС ВС щодо безпідставності посилання учасника юридичної особи на Рішення ЄСПЛ, оскільки у цій справі, на відміну від справи «Фельдман і Банк «Слов'янський» проти України», були відсутні виключні обставини, які виправдовували б звернення учасника юридичної особи до суду в інтересах останньої, зокрема, позбавлення юридичної особи можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав.
Окрім того, у постанові КГС ВС від 27.02.2019 р. у справі №904/4654/18 КГС ВС, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності учасником юридичної особи наявності у нього правових підстав для звернення до суду в інтересах товариства з додатковою відповідальністю, наголосив на тому, що обставини щодо порушення прав позивача не впливають на з'ясування питання про наявність у заявника права звертатися до суду в інтересах іншої особи та вирішення справи за таким позовом, оскільки для вирішення такої справи має значення наявність порушення прав саме особи, в інтересах якої був поданий позов, а не особи яка його подала.
Як бачимо, висвітлена у вищезазначених рішеннях позиція КГС ВС не здійснює «революції» у питанні можливості застосування доктрини «проникнення за корпоративну вуаль» в Україні та не формує якогось принципово нового підходу до вирішення корпоративного спору за позовом власника (учасника, акціонера) юридичної особи в інтересах останньої. Водночас важливість окреслених вище висновків суду полягає у зміцненні правил та основоположних правових принципів (зокрема, принципу незалежності та самостійності юридичної особи), спрямованих на уникнення ситуацій необґрунтованого відходу від законодавчих положень та пов'язаного з цим зловживанням правом. При цьому, за умови існування виключних обставин, КГС ВС не заперечує можливості застосування практики ЄСПЛ щодо надання права власникам юридичної особи виступати в суді в інтересах останньої.
Підсумовуючи проаналізовані висновки та підходи Верховного Суду, варто зазначити, що сучасна практика розгляду корпоративних спорів зазнає доволі прогресивних якісних змін. Врахування дійсної мети звернення до суду, спрямованість на реальне відновлення та захист порушених корпоративних прав особи, дотримання судом принципу верховенства права та справедливості в багатьох випадках — все це заслуговує на підтримку і дає надію на більш прогнозований результат розгляду справ судами нижчих ланок.