У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року було введено правовий режим воєнного стану на всій території України. Строк дії воєнного стану на всій території України було продовжено неодноразово, останнього разу — до 05:30 10 листопада 2024 року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Значний час вся територія України перебуває у правовому режимі воєнного стану, що впливає на всі процеси в державі, зокрема і на відносини, які здійснюються у корпоративному управлінні юридичними особами.
Питання корпоративного управління тісно пов’язані з трудовим законодавством. І особливу увагу варто приділити звільненню топменеджменту товариств і підприємств. Ця процедура і в мирний час була доволі непростою, а з введенням воєнного стану та через можливість запровадження санкцій стала геть складною. Подібних ситуацій стає дедалі більше, тому варто законодавчо врегулювати питання звільнення керівника товариства, на яке було накладено санкції.
Вплив законодавства про санкції на роботу керівників товариств
Згідно зі змінами до Закону України «Про санкції» передбачено, що у випадку, коли на фізичну чи юридичну особу накладено санкцію блокування активів, у період дії правового режиму воєнного стану може бути застосована і санкція стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, і активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних чи юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (санкція стягнення).
На практиці це означає, що якщо до кінцевого бенефіціарного власника (КБВ) певної української юридичної особи було застосовано санкцію блокування активів, то вже наступним кроком до підконтрольних такому КБВ юридичних осіб може бути застосована санкція стягнення за рішенням Вищого антикорупційного суду України (за позовною заявою Міністерства юстиції України).
І на цьому етапі постає питання щодо подальших правовідносин директора такої юридичної особи, який фактично є найманим менеджером і повинен діяти, зокрема, в інтересах КБВ і водночас дотримуватися обмежень внаслідок запроваджених санкцій. Очевидно, що застосовані санкції є обов’язковими до виконання, і у директора юридичної особи немає можливості порушити запроваджені обмеження.
Водночас директор повинен відповідати за свою діяльність і перед учасниками та КБВ юридичної особи, які мають власні майнові права та інтереси щодо своєї власності. Директор товариства з обмеженою відповідальністю несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству винними діями або бездіяльністю. Зі свого боку, як визначено в Законі України «Про санкції»: «Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції) (…) приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов’язковим до виконання».
З цього погляду в директора навіть відсутня опція швидкого припинення трудових відносин з подібною юридичною особою, адже повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень через обрання нового одноосібного виконавчого органу, голови колегіального виконавчого органу чи тимчасових виконувачів їхніх обов’язків.
Проблематика звільнення керівника товариства за власним бажанням
Розв’язання зазначеного питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства або, в окремих випадках, наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Тобто без рішення загальних зборів учасників повноваження виконавчого органу не припиняються, а припинення повноважень має супроводжуватися одночасним обранням нового виконавчого органу, аби не призвести до блокування діяльності товариства.
Подібних висновків дійшов у своїй правовій позиції у постанові у справі №127/27466/20 від 6 вересня 2023 року Верховний Суд. Як вказав Верховний Суд: «Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (…) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов’язків (…)».
Ця правова позиція Верховного Суду означає, що директор певної юридичної особи, наприклад, такої особи, до якої було застосовано санкції, зобов’язаний дотриматися всіх законодавчих процедур до моменту свого звільнення.
У світлі можливих застосованих санкцій (як до юридичної особи, так і до КБВ такої юридичної особи) подібне «ускладнення» для припинення повноважень директора може створити певні перепони для виконавчого органу, адже є теоретична можливість того, що скликання загальних зборів товариства може бути неможливим (відсутність учасників на території України або відсутність з ними зв’язку).
У подібній ситуації виходить, що директор буде змушений виконувати свої обов’язки навіть тоді, коли сам вже не бажає співпрацювати з юридичною особою або з КБВ такої особи. З огляду на зазначене виконавчим органам юридичних осіб варто враховувати наведені вище висновки Верховного Суду у разі наявності бажання для припинення подальшої співпраці з юридичною особою.
Відповідальність за порушення санкцій
Як уже йшлося вище, подібне припинення співпраці може бути в інтересах виконавчого органу, якщо, наприклад, до юридичної особи (або її КБВ) були застосовані санкції і директор товариства не хоче нести ризик бути підданим відповідальності за підозрою у порушенні санкцій.
Варто зазначити, що зараз на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроєкт №8384, яким пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачатиме відповідальність за порушення законодавства про санкції. Станом на сьогодні цей законопроєкт ще не прийнятий, а тому поки немає прямої норми у Кримінальному кодексі України про відповідальність за порушення санкцій.
У випадку ж прийняття згаданого проєкту пропонується ввести відповідальність за «невиконання, перешкоджання виконанню або ухилення від виконання спеціальних економічних та/або інших обмежувальних заходів (санкцій)», що пропонується карати штрафом у розмірі від 10 000 (170 000 грн) до 15 000 (255 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією майна чи без такої.
Висновки
Отже, запроваджений воєнний стан дійсно значною мірою вплинув на корпоративні відносини, що проявилося у відсутності (міграції) співробітників і необхідності забезпечення можливості дистанційної роботи, збільшенні кількості застосованих до юридичних і фізичних осіб санкцій, які є обов’язковими до виконання, втраті документації та майна юридичних осіб як внаслідок тимчасової окупації, так і обстрілів.
Всі ці обставини негативно вплинули на діяльність юридичних та фізичних осіб і змусили їх підлаштовуватися під нові обмеження. З метою нівелювання описаних вище проблем у корпоративному управлінні (в частині зміни виконавчих органів товариств) доцільно детальніше на законодавчому рівні врегулювати питання припинення повноважень виконавчих органів задля уникнення необхідності у скликанні зборів учасників для фактичного звільнення директора товариства за його бажанням.
Поки що виходом із такої ситуації залишається звернення директора до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими, але в такому разі для досягнення успіху доведеться зібрати чимало доказів і витратити багато часу на дотримання усіх відповідних процедур.