02.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (так званий «Антирейдерський закон»).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Грузини порівнювали свій процес реформування з велосипедом, на якому постійно потрібно крутити педалі, адже інакше впадеш. Наш процес реформування радше схожий на фільм «Швидкість», де автобус мчить з величезною швидкістю, і ніхто не знає як його зупинити.
Вищезгаданий Закон вносить зміни до 15-ти законів та кодексів, зокрема до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Багато було сказано про цей Закон. Ми розглянемо більш детально зміни у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також о крізь призму практики визначим, чи були ці зміни спрямовані на захист від рейдерських дій, чи, можливо, призвели до інших наслідків.
Ми згадали про грузинський досвід, оскільки від самого початку реформування сфери державної реєстрації за основу були взяті підходи, що були застосовані під час грузинських реформ, які свого часу за рейтингом «Doing Business 2012» посіли 7 місце у світі за легкістю створення підприємства.
Однією з головних цілей цієї реформи було зменшення бюрократичного навантаження на населення під час проведення державної реєстрації, в рамках чого був запроваджений принцип «екстериторіальності», згідно з яким скасовувався обов’язок проводити державну реєстрацію за місцезнаходженням суб’єкта підприємництва, натомість дозволялися вищезазначені дії у відповідному державному органі у будь-якому куточку України.
З початком 2016 р. було значно спрощено проведення відповідної державної реєстрації, запроваджено принцип «екстериторіальності» та дозволено проводити державну реєстрацію нотаріусом, що призвело до неоднозначних наслідків, адже це створило широкі можливості для рейдерських дій та незаконного заволодіння корпоративними правами. Однак такі можливості були створенні не стільки «чорними нотаріусами», скільки скасуванням подачі попередньої редакції установчих документів юридичних осіб, що до цього дозволяло перевірити справжність підпису за старими установчими документами, а також впевнитися у правомірності проведення змін, оскільки установчі документи завжди належать правомірним власникам, а у разі їх викрадення про це одразу ж мали повідомляти правоохоронним органам.
Після того, як 11 місяців існували такі широкі можливості для проведення рейдерських дій (які, до речі, активно практикувалися), законодавець вирішив закрити цю прогалину. Проте, як завжди, він вирішив зробити це найбільш неоднозначним шляхом, який посилюючи антирейдерський захист, створює чимало проблем для законослухняних громадян та юристів, у яких ніколи в думках не було займатися рейдерськими діями.
Так, основними змінами, спрямованими на протидію спробам незаконного заволодіння корпоративними правами, стали наступні:
- Обов’язкове нотаріальне посвідчення підписів у рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі та в установчих документах.
- Тимчасове скасування принципу екстериторіальності (до Рішення Мінюсту), якщо документи подаються у паперовій формі. Тепер документи у паперовій формі можна подавати лише в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
Розглянемо кожен з цих пунктів окремо, але почнемо з останнього.
Якщо зміни щодо нотаріального посвідчення підпису насправді спрямовані на антирейдерський захист, то як цьому допоможе обмеження принципу «екстериторіальності» – взагалі не зрозуміло. Наприклад, нотаріус зі Львова не зможе зареєструвати зміни юридичної особи або ФОПа з Харкова – це антирейдерські заходи чи заходи на посилення бюрократичного навантаження? Можливо, законодавець вважає, що «чорний нотаріус» один на всю Україну, що його немає в інших куточках нашої країни? Рейдерам це навіть не завдасть серйозних перепон, а ось для простих громадян та підприємців, які мають юридичну адресу в одному місці, а фактичне місцезнаходження в іншому, це дійсно створить складнощі. Не здивуємося, якщо після внесення наступних змін (а вони будуть, не сумнівайтеся!) екстериторіальність взагалі скасують та говоритимуть про це, як про однозначну перемогу.
Тепер щодо нотаріального посвідчення підпису. Так, ці зміни створюють серйозний антирейдерський захист. Однак це знову ж таки не діє у випадках з «чорними нотаріусами», а також створює додаткове небажане грошове (завірення одного підпису у нотаріуса від 150 грн) та бюрократичне навантаження на власників корпоративних прав.
Таким чином, з’являється багато важливих питань Чому раніше (до 2016 р.) не було таких широких можливостей для рейдерських дій? Чому зараз необхідно вносити такі радикальні зміни? Хіба не простіше повернути обов’язкове пред’явлення установчих документів у попередній редакції? Хіба не легше, якщо нотаріальне посвідчення підпису насправді необхідне, зробити нотаріальне посвідчення підпису лише в договорі про відчуження корпоративних прав або зробити таке посвідчення обов’язковим лише при зміні керівника та учасників? Проте наш законодавець не шукає легких шляхів.
На сьогодні, які зміни ви не вносили б (зміна найменування, місцезнаходження, розміру статутного капіталу, будь-які інші), всі вони потребують нотаріального посвідчення підписів. Додайте до цього, що у вас є лише 3 дні для подання документів до державного реєстратора або нотаріуса для проведення змін після прийняття відповідного рішення (як правило, ви втрачаєте 1 день). Тепер уявіть ситуацію, що ви допустили помилку в установчих документах або рішенні, тому вам потрібно його переробляти та знову нотаріально посвідчуючи підписи на відповідних документах.
Наостанок, варто додати, що бюрократія завжди з’являється там, де є недовіра до людей. Хіба наші підприємці та інші учасники юридичних осіб і громадських формувань так сильно та часто викликають недовіру, що їм настільки потрібно ускладнювати життя? Можливо, законодавець настільки відірваний від реального життя, що не розуміє наслідків прийнятих ним рішень? Чи це просто зміни заради змін, постійна імпровізація, якій немає кінця?
Останнім часом у суспільстві та серед юристів існує надзвичайно великий попит на зменшення бюрократичного навантаження, яке заважає нормальній роботі, відволікає підприємців від створення суспільного блага та реалізації комерційних ініціатив, натомість спричиняє операційні витрати на задоволення потреб бюрократичної машини. Однак законодавець однією рукою знімає ці навантаження настільки, що створює безпрецедентно широкі можливості для рейдерських захоплень корпоративних прав, а іншою – повертає це навантаження у такій формі, що воно стає безпрецедентно важким.
Сподіваємося, що ефект від виправлення норм вітчизняного законодавства в частині реєстраційних дій та практика застосування таких норм дозволить найближчим часом виробити остаточний варіант регулювання в цій галузі, який враховуватиме інтереси основних учасників та забезпечуватиме захист корпоративних прав від рейдерства. Така можливість може бути реалізована, з огляду на прийняття у першому читанні Законопроекту «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за №4666, що містить положення, спрямовані на зменшення передумов для рейдерства.