Зміни до Конституції: варіації на тему народовладдя

21 червня 2013 року Конституційна Асамблея (далі – КА) представила проект Концепції змін до Конституції України.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Це – програмний документ, в якому викладено бачення Конституційною Асамблеєю того, які саме положення слід відобразити у Конституції України, з яких принципів виходити, а також пропозиції до того, в який спосіб вносити зміни.

Обшир питань, які порушуються у тексті, значний, що зрозуміло. Адже відповідно до завдань конституційного регулювання йдеться про всі правові аспекти, що виникають у відносинах людина­суспільство­держава, тому пропозиції і підходи Концепції дають ґрунт для розмірковувань і громадянам, і професійним спільнотам, і політичним групам. До середини вересня, допоки, за словами керівництва КА, триватиме обговорення Концепції, усі заінтересовані особи зможуть висловити своє бачення змісту новел.

Документ усебічно цікавий і далеко не беззаперечний у сукупності своїх положень. Не претендуючи на вичерпну його оцінку, у цій статті звернемо увагу на деякі положення Концепції, пов’язані з підходами до реалізації принципу народовладдя.

 

1. Нова назва розділу

Скажемо відразу, що пропонована назва розділу ІІІ – «Безпосереднє народовладдя» не відображає його змісту повною мірою, бо ж у ньому йдеться не лише про форми безпосередньої, прямої, демократії, але й також про засади електоральної демократії (розділ ІІІ чинної Конституції, як усі пам’ятають, називається «Вибори. Референдум»). Така назва розділу зі звуженим обсягом поняття не відповідає обсягу питань, порушених у розділі, тому очевидно, що в разі підготовки тексту змін до Конституції варто звернути увагу на відповідність назви і обсягу топіка.

 

2. Регулювання проблеми несумісності мандатів

Деякого уточнення й розкриття потребує пропозиція Концепції доповнити Розділ ІІІ «Безпосереднє народовладдя» «новим принципом прямої довіри Президенту України, Верховній Раді України, Верховному Суду України, Кабінету Міністрів України, які призначають або обирають певні категорії посадових осіб (наприклад, судді, прокурори, слідчі, військовослужбовці). Запобіжником проти порушень цього принципу є заборона балотуватися на виборах, якщо вони попередньо не були звільнені з посади або служби».