Юристом у Раді бути не дуже популярно, а інколи навіть небезпечно для власного здоров’я. Менше знаєш – спокійніше спиш. Цей принцип дуже підходить до депутатської діяльності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сьогодні професійний рівень депутатів дуже далекий від необхідного. Про це свідчать закони, які інколи виходять з парламенту та які потім доводиться виправляти.
Проблеми виникають з різних причин. Бувають випадки, коли колеги-депутати умисно включають у проекти вигідні для них або для своїх замовників норми, говорячи красивими словами, наприклад, про патріотизм чи євроінтеграцію. Якщо ти не юрист, то не завжди вийде виловити чергову шкідливу норму.
Під гучними словами «євроінтеграція» намагаються легалізувати постачання контрафакту та сірий імпорт
Один з останніх прикладів – проект Закону про внесення змін до Митного кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України (проект №4614). Красива назва, правда?
З’явившись вночі у порядку денному ВРУ, його намагалися просувати як «євроінтеграційний». При цьому проект №4614 дуже далекий від того, як його презентували депутатам. Насправді, він відкриває шлях для ввезення контрафакту та контрабанди, зменшує захист прав на об’єкти інтелектуальної власності, нівелює значення та функціонування Митного реєстру, створює низку корупційних схем з боку органів ДФС. Ось лише окремі новели цього проекту:
- Звуження випадків порушення прав інтелектуальної власності. Наприклад, законопроект пропонує вважати порушенням лише повне копіювання торговельних марок. Товари, що містять тотожні або схожі позначення (які вводять споживача в оману щодо виробника або призводять до того, що відповідні позначення чи знаки можна сплутати), не визнаватимуться контрафактом. Як так сталося, що автори проекту взагалі вводять поняття «порушення інтелектуальної власності» не в профільне законодавство, а в Митний Кодекс?
- Проект пропонує не знищувати зразки контрафакту, якщо вони будуть використовуватися в навчальних цілях чи для інформування громадськості. Уявіть собі, що робитимуть правовласники після прийняття подібної норми, адже весь контрафакт може спокійно піти на «навчальні цілі» та «інформування громадськості» в результаті успішних переговорів виробників контрафакту з органами ДФС.
- З метою запобігання недобросовісному використанню прав інтелектуальної власності на правовласника покладають обов’язок надання гарантії (хоча гарантувати відшкодування збитків у разі доведення порушення прав інтелектуальної власності має той, хто ввозить товар).
- Призупинення митного оформлення товарів пропонується здійснювати за ухвалою суду. Хто практикує у відповідній сфері, одразу відповість на питання, наскільки реально отримати таку ухвалу за відведені законодавством 10 днів? Не надав ухвалу – органи ДФС матимуть всі підстави пропустити товари на територію України.
Це далеко не все. Ознайомившись з проектом, у мене склалося враження, що його подавало не Міністерство фінансів, а Міністерство контрабанди та контрафакту. Однак найгірше те, що про ці ризики ніхто не говорить, а навпаки, проект презентується як глибоко євроінтеграційний і вкрай важливий.
Зазвичай, мало хто з депутатів аналізує проекти перед голосуванням, а коли подібні проекти з’являються вночі, то шансів на те, що хтось розбереться в суті проекту, взагалі неймовірно мало.
Минулого четверга мені вдалося зняти його з розгляду. Однак ніхто так і не взяв на себе відповідальність за його раптове включення до порядку денного. Одні говорили, що це Представництво ЄС вимагає його прийняття (хоча там були дуже здивовані, коли я вирішила їх перепитати), інші стверджували, що це все ж таки Мінфін. Окремі представники Мінфіну в особистому спілкуванні намагалися максимально дистанціюватися від такої «євроінтеграції».
Звісно, тут легше бути не юристом. Голосуєш собі за «євроінтеграційний» закон із закритими очима та спиш спокійно.
Спадкування частки у ТОВ: забудьте про все, чого Вас навчали на юридичному факультеті
Нещодавно був опублікований Закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Він принесе багато позитивних норм для ТОВ, але водночас породить чимало корпоративних спорів. Я зупинюся лише на спадкуванні частки у статутному капіталі ТОВ. Саме цей інститут став дуже привабливим для окремих депутатів. Хто хотів позбавити спадкоємців своїх померлих компаньйонів спадщини, вміло скористався наявністю проекту про ТОВ.
Відтепер для того, щоб отримати якусь компенсацію, спадкоємцю доведеться обов’язково вступати до складу ТОВ, ставати його учасником, а далі він може скористатися або правом виходу з ТОВ, або відчужити належну йому частку в ТОВ, застосовуючи норми переважного права.
Якщо ти хочеш щось отримати з частки в бізнесі, не вступати до складу учасників ТОВ неможливо. Тут тільки депутати-юристи під час дискусії могли згадати курс цивільного права та розуміли, чим відрізняється право на частку й право з частки у статутному капіталі ТОВ.
Я навіть не буду наводити аргументи депутатів не юристів та учасників чисельних робочих груп. Для них дискусія про якісь там права на частку та права з частки здавалася нісенітницею. Однак аргумент про те, що «у спадкоємця не може бути більше прав, ніж в учасника», звучав більш привабливо (саме тому спочатку ставай учасником, а потім можеш реалізовувати свою частку). Тому вони вирішили підтримати ідею обов’язкового вступу спадкоємців до складу учасників ТОВ. А якщо не хочеш, тоді інші учасники можуть прийняти рішення про виключення померлого учасника. От такі цікаві новели. Не питайте, про що думав законодавець, приймаючи таку норму.
До речі, деякі експерти, які не поділяють концепцію обов’язкового вступу спадкоємців до складу учасників ТОВ, користуючись неуважністю та нерозумінням депутатів, залишили норми, які дозволять, на їхню думку, обійти вказану процедуру. Так, в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вони передбачили можливість подачі заяви про вихід з ТОВ (що, очевидно, завжди подавалася виключно учасниками ТОВ) не лише учасниками ТОВ, але й спадкоємцями.
На моє запитання про те, до чого тут спадкоємці, адже вступивши до ТОВ, вони стають вже учасниками, ці експерти тихенько вказували: «Вам же не подобається необхідність обов’язкового вступу до ТОВ спадкоємців, що передбачатиме Закон про ТОВ. От і будете користуватися нормами Закону про державну реєстрацію, щоб обійти норми Закону про ТОВ». Вони вважають, що державний реєстратор подивиться на норми свого профільного закону та прийме заяву про вихід від спадкоємців. Таким чином, за їхньою логікою, спадкоємець померлого учасника зможе обійти обов’язковий вступ до ТОВ та унеможливить виключення померлого учасника через не вступ його спадкоємців до складу ТОВ. Прекрасно, чи не так?
Депутати не юристи тоді думали, що сперечаючись навколо наведених норм, ми займаємося просто грою слів. Отже, залишається дочекатися практики застосування.
Бідне-бідне кримінальне та кримінальне-процесуальне право
Останнім часом особливо популярним серед депутатів стало внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. Така ситуація є надзвичайно небезпечною.
Якщо зміни до корпоративного законодавства в майбутньому можна скасувати, то не всі помилки у сфері кримінального законодавства буде так легко виправити.
З принципом чинності закону про кримінальну відповідальність у часі студентів юридичних ВНЗ знайомлять ще на 2 курсі. Однак у Верховній Раді до цього принципу ставляться достатньо легковажно. Згадайте ситуацію з так званим «Законом Савченко»? Пам’ятаєте, скільки засуджених вийшло на волю внаслідок його прийняття? А от над тим, як повернути попередньо чинні норми, юристам довелося довго думати.
Така ситуація знову може повторитися, через прийняття минулого тижня Закону №2016 (Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації). Під гаслами імплементації міжнародної конвенції депутати знову забули порадитися з юристами у сфері кримінального права.
Тепер маємо ситуацію, що прийнятий Закон №2016 суперечить нещодавно внесеним змінам до Кримінального кодексу. Не вдаючись до юридичних подробиць, хочу сказати, що на практиці це призведе до послаблення захисту малолітніх осіб від сексуальних злочинів. Діти певного віку випадають з-під регулювання. В інших випадках за злочини проти дітей одного і того ж віку будуть застосовуватися різні види покарань. Як наслідок, суд в окремих випадках обиратиме менш тяжке покарання. Крім цього, як і з так званим «Законом Савченко», послаблення покарання матиме зворотню дію в часі, що дозволить звільнятися злочинцям, які вже засуджені за статеві злочини проти дітей.
А чого вартують окремі новації, протягнуті депутатами разом із процесуальними кодексами! Особливо зухвалими є наступні (на жаль, вони вже набрали чинності):
- Поправка А. Лозового про закриття кримінальних справ за спливом терміну розслідування, що розраховуватиметься від моменту внесення даних про злочин у Реєстр та до моменту пред’явлення підозри. Ця норма означає, що правоохоронні органи фізично не встигатимуть з усіма розслідуваннями. Інколи справи закриватимуться через об’єктивну неможливість зібрати всі докази, необхідні для пред’явлення підозри, а інколи – через свідому позицію слідчих, які зможуть «сприяти» закриттю необхідних кримінальних справ просто чекаючи спливу строку.
- Поправка І. Алексєєва про проведення експертизи в кримінальному процесі виключно експертами державних спеціалізованих установ. Фактично, це означає обмеження принципу змагальності та створення монополії для Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підвідомчого Міністерству юстиції України. Це нововведення означає, що встановлення всіх фактичних обставин справи, що потребуватиме спеціальних знань, залежатиме від однієї особи в державі – керівника вказаного інституту.
- Поправка О. Долженкова щодо інституту спеціальної конфіскації. Позов про визнання необґрунтованими активів тепер не можна пред'являти пов'язаним особам. Тобто зливаєш активи на підконтрольну компанію – і до тебе жодних претензій.
Про що думав законодавець?
Ще за часів своєї роботи на юридичному ринку пам’ятаю, як часто ми з юристами намагалися розгадати, про що ж думав законодавець, приймаючи ту чи іншу норму. Ми шукали якийсь глибокий зміст, вірили, що його просто не може не бути.
Однак опинившись усередині законодавчого процесу, я змушена Вас розчарувати. Крім політичної доцільності, євроінтеграції, імплементації конвенцій, спроб протягнути вигідну для свого бізнесу норму, інколи законодавець просто ні про що не думає…