Згідно зі змінами до Конституції України в частині правосуддя, виключно адвокат здійснюватиме представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. На думку законодавця, право на професійну правничу допомогу – це гарантована Основним Законом можливість особи отримати високоякісні правничі послуги, які може забезпечити лише професійний адвокат, який пройшов спеціальну підготовку, а не будь-яка інша особа.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до законопроекту №3524, адвокатська монополія вводитиметься поступово: з 1.01.2017 р. передбачається виключне право адвокатів на представництво у ВСУ та вищих спецсудах, з 1.01.2018 р. – в апеляційних судах, а з 1.01.2019 р. – в судах першої інстанції. І якщо представники адвокатського корпусу, здебільшого, сприйняли таке нововведення позитивно, то корпоративні юристи, котрі обслуговують підприємства та організації, відверто обурюються такій перспективі. Адже, встановлюючи законодавчо так звану адвокатську монополію на представництво в судах, законодавець не пояснив, чому представництво інтересів юридичних осіб у судах не можуть здійснювати штатні юристи таких юридичних осіб? Більшість сходиться на тому, що наразі немає ніякої необхідності у встановленні адвокатської монополії, оскільки правозахисний ринок нормально функціонує.
У свою чергу, введення адвокатської монополії призведе до того, що більшість практикуючих професійних юристів будуть вимушені віддати частину свого заробітку та «ринку» адвокатам. Та й чи зможе залучений ззовні сторонній адвокат якісно та у встановлені строки захистити інтереси юридичної особи краще, ніж штатний юрист, котрий пропрацював на підприємстві певний час і досконало розуміється на юридичних тонкощах цієї сфери?
Примітно, що дискусії щодо доцільності таких нововведень відбуваються, здебільшого, серед правників, у той час як думки фізичних та юридичних осіб чомусь не враховуються.
Юристи справедливо відзначають, що створюючи монополію адвокатури, держава має нести за неї відповідальність і забезпечити доступ кожної фізичної та юридичної особи до послуг адвокатів. Однак наразі держава не може у повному обсязі здійснити оплату навіть захисників за призначенням. Якщо ж говорити про створення такої монополії, то з обов’язковим зниженням розцінок, повною переатестацією всіх адвокатів та можливістю прозоро складати іспити на право зайняття адвокатською діяльністю.
«Я – практикуючий юрист-господарник з 2002 р. (Inhouse Lawyer), керівник юридичного відділу великого холдингу. Бігаю по всіх судах (адміністративні, цивільні, господарські справи), у тому числі МКАС при ТПП. Виходить так, що мені для продовження своєї успішної діяльності необхідно буде доводити якійсь комісії, хто я, отримувати посвідчення адвоката, а позитивна 14-річна практика (більше ніж 85% справ виграні) нікого не цікавить? Крім того, потрібно буде згадувати кримінальне законодавство, вчити історію адвокатури тощо, аби скласти іспит та пройти стажування у адвоката?», – пише юрист-господарник Lawyerhome на одному з форумів, присвяченому обговоренню цієї теми.
«Якби власники підприємств вважали за доцільне обслуговуватися виключно у адвокатів, то вони б так і робили. Що заважає? А якщо не роблять, значить питання доцільності для них однозначно вирішене. Ми прогавили ще й інший, не менш важливий прошарок юридичних осіб – державні та комунальні підприємства. Одна справа ввести у штат юриста, і зовсім інша – укласти договір з адвокатом. Зможете уявити, приміром, директора школи-інтернату, у котрого фінансування, м'яко кажучи, лімітоване, який для укладення тендерних договорів, ведення поточної договірної та господарської роботи (реєстрації/перереєстрації/ внесення змін до статуту тощо) чи представництва в суді наймає престижного адвоката?», – ставить логічне запитання учасник форуму User_N.
«Можливо, монополія адвокатури в України десь у далекому майбутньому (років десь через 5 після вступу України в ЄС) і буде доцільною. Однак лише за умови знищення корупції у державі, введення жорсткого контролю та відповідальності за дотриманням всіма учасниками процесу законодавства, як процесуального так і матеріального (насамперед – суддів, прокурорів, адвокатів, представників тощо). Спрощення процедури отримання адвокатського посвідчення без сплати кабальних внесків, наприклад 2 роки юридичного стажу (стажування або робота помічником адвоката може бути бонусом при складанні іспиту) та сплата символічного внеску від 1 до 3-х мінімальних зарплат (або його скасування взагалі).
Держава нічого не зробила для того, щоб її громадяни отримали юридичну освіту чи знайшли роботу, вона лише хоче контролю над всіма адвокатами та отримання необґрунтованих прибутків. Держава забула, що не всі її громадяни мають надприбутки, що більшість населення живе за межею бідності. Яким чином, наприклад, громадянин, який працював на державній службі, отримував мізерну зарплатню, намагаючись при цьому прогодувати сім'ю, може дозволити собі ці необґрунтовані витрати. І який для нього сенс йти працювати помічником адвоката, якщо у нього стаж та знання не гірші, ніж у того адвоката. Для більшості простих громадян це надзвичайно тяжко», – пише користувач під ім’ям bbs81.
Коментарі
Олег Борійчук, Заступник директора з правових питань ТОВ «Октава Капітал»
Реформа має бути своєчасною та доцільною. Більшість прихильників адвокатської монополії передумовою цієї реформи вважають необхідність підвищення якості юридичних послуг. Але чи просило українське суспільство про таку «послугу»? І чому в напрямку впровадження адвокатської монополії активно працюють лише адвокати? Відповіді очевидні. Адже, по-перше, клієнти завжди мали можливість вільно обирати представника своїх інтересів і ніколи не були обмежені у праві звернення до адвоката. А по-друге, монополія вигідна самим адвокатам. Цілком очевидно, в що умовах монополії клієнти змушені будуть погоджуватися з умовами адвокатів при визначенні розміру винагороди. Тому схвалення монополії на представництво в судах з боку адвокатів суперечить етичним нормам і є несправедливим, як щодо потенційних замовників юридичних послуг, так і щодо конкурентів, які не мають статусу адвоката.
На жаль, прихильників реформи мало хвилюють проблеми випускників юридичних факультетів без адвокатського посвідчення при їх працевлаштуванні в умовах професійної монополії. Таким чином, замість реального підвищення якості правової допомоги в умовах чесної конкуренції, пропонується на рівні конституційної норми запровадити примусове нав’язування потенційному клієнту послуг адвоката. Тобто під виглядом реформи фактично обмежуються права одних, і лобіюються інтереси інших. Сумнівне покращення…
Олексій Лутак, начальник відділу правового забезпечення та регламентних виплат Моторно-транспортного страхового бюро України
Однозначно підтримую необхідність проведення реформ у сфері правосуддя. Я погоджуюся з тим, що реформи мають проходити еволюційним, а не революційним шляхом. Проте, для мене, еволюційний шлях – це запровадження відповідних змін на рівні закону, а не Конституції. Принцип «ні кроку назад» рідко призводив до позитивних результатів. Також провадження змін за наявності запиту від суспільства чи бізнесу. На сьогодні відсутній запит від бізнесу на представництво його інтересів у судах виключно адвокатами. Окрім того, збалансованість змін і врахування інтересів усіх учасників. Юрисконсульти, наряду з адвокатами, займаються професійним судовим представництвом. При внесенні змін до законодавства має бути забезпечений простий і безперешкодний доступ до професії (скасування стажування, зміна порядку складання іспиту тощо).
Запропонований проект змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», текст якого розміщений на сайті Ради з питань судової реформи, проблеми не вирішує. Його положення передбачають доступ до професії адвоката лише через стаж роботи помічником адвоката або суддею. Виключення буде стосуватися тих, хто станом на день прийняття закону матиме певний стаж у галузі права. Однак і це виключення полягає у доступі до професії у порядку старого (нинішнього) закону.
Тетяна Тарасюк, директор з юридичних питань ПАТ «Київобленерго»
Працюючи довгий час у бізнесі природної монополії, можу з впевненістю сказати, що монопольне становище не сприяє розвитку конкуренції у такому бізнес-середовищі (а юридичні послуги – це, насамперед, частина юридичного бізнесу), не стимулює учасників монопольного ринку розвиватися та, як наслідок, надавати більш якісні послуги кінцевому споживачеві. Наразі хочеться виступити в якості «адвоката кінцевого споживача послуг» та висловити думку, сподіваюсь, не однієї бізнесової, державної чи комунальної структури. Адже дебати щодо доцільності введення такої монополії точаться виключно у професійному середовищі правників, а позиції фізичних чи юридичних осіб, які, власне, є отримувачами юридичних послуг, поки не висвітлені на достатньому рівні.
Що стосується бізнесових структур, то оцінюючи наслідки запровадження виключного права адвокатів на представництво в судах, вважаю, що суспільство має бути готовим до збільшення вартості товарів/послуг. Оскільки роботодавці змушені будуть понести витрати на відповідні оплати/внески для штатних юрисконсультів для зміни візитівки на адвокатську. Більшість правників сходяться на тому, що штатні юрисконсульти підприємств, установ, організацій є досить професійними у захисті інтересів своїх роботодавців, і наявність адвокатського посвідчення у такому випадку не додасть кінцевим споживачам послуг додаткових вигод, гарантій тощо.
Олександра Матвійчук, голова правління Центру Громадянських Свобод, платформа «Правозахисний порядок денний»
З легкої руки народних депутатів, ми потроху стаємо першою країною у світі, яка закріпила інтереси, давайте говорити прямо, комерційної корпорації на рівні Конституції, і тим самим обмежила своїх власних громадян у праві на правову допомогу. Хтось голосував за ці зміни виключно з благих намірів. Тому нагадаю, що будь-яка монополія та відсутність у людей альтернативи неминуче призводить до подорожчання послуг. Це вдарить і по системі безоплатної правової допомоги, адже відсутність необхідних коштів у бюджеті значно зменшить кількість людей, які будуть її отримувати.
Також не треба забувати, що не всі люди проживають у «Києвах». У нашій країні існують регіони, де люди змушені наймати адвокатів з інших населених пунктів для захисту своїх інтересів. Ніхто не прораховував вплив цієї новели на стан розвитку самої адвокатури, яка ще дуже далека від рівня «bar assosiation» та досі практикує переслідування своїх членів за критичні висловлювання щодо самої асоціації.
Загалом, як сумно жартують правозахисники, законодавці продовжують демонструвати патерналістський підхід до суспільства як до інтернату для дітей із вадами психічного розвитку. Мовляв, люди ще не доросли, аби самостійно оцінювати якість правових послуг, тож треба просто позбавити їх можливості помилятися.
Ольга Сенюк, керівник юридичного відділу міжнародної сервісної компанії Impel Griffin
Вважаю, що монополія буде інструментом, який штучно створить дефіцит адвокатів та ускладнить доступ до правосуддя дійсно кваліфікованих юристів у тій чи іншій галузі права. Адже адвокатське свідоцтво ніяк не буде свідчити про те, що адвокат рівнозначною мірою компетентний щодо різного кола правових питань. Саме по собі конституційне закріплення монополії адвокатури не зробить адвокатів більш професійними, але у той самий час не залишить вибору клієнту, котрий буде змушений звернутися за захистом своїх інтересів тільки до юриста, який має адвокатське свідоцтво, та не зможе скористатися правовою допомогою, відстояти свої інтереси у суді за допомогою юриста, до якого має довіру та впевненість у його компетенції, але який адвокатського свідоцтва не має.
Наразі, однозначно, окремої уваги потребує питання представництва у суді юридичних осіб-підприємств, адже ці суб’єкти господарювання, здебільшого, представляють штатні юристи. Тому підприємство вимушене буде або звільняти кваліфікованого юриста, який його повністю влаштовував за результатами роботи в судах, і шукати юриста, з адвокатським свідоцтвом, до якого ще не має кредиту тієї довіри, та який потребує досить багато часу на введення у справу. Або буде змушене підприємство посприяти отриманню адвокатського статусу штатними юрисконсультами, що, безумовно, потребує також часу та значних коштів.
Також маю поставити під сумнів, чи взагалі монополія адвокатури має торкнутися права корпоративних юристів на представництво підприємства в суді, оскільки по суті представництво в суді від імені підприємства – це самопредставництво (самозахист) юридичної особи, що є її невід’ємним правом, таким як і самозахист фізичної особи в суді.