З приходом зими багато хто з мешканців міста відчув тягар оплати теплопостачання у квартирах. Все більше громадян ставлять перед собою питання: що робити, щоб зменшити витрати на теплопостачання, отримати якісні послуги та достатньо тепла в оселі?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Через відсутність обліку мешканці будинків економічно невмотивовані впроваджувати будь-які заходи, що можуть зменшити споживання теплової енергії чи води. Коли немає лічильників фактичного споживання, зафіксувати зменшене енергоспоживання неможливо, і при оплаті рахунків за комунальні послуги заощадити кошти завдяки підвищенню енергоефективності помешкань не вдається.
Все змінюється, коли споживач платить лише за спожите. Тоді комунальна теплопостачальна компанія (теплокомуненерго) змушена відповідати за втрати теплоенергії на теплотрасах та недбалість, а отже, буде зацікавлена у пошуку інвестицій та покращенні рівня надання послуг.
Щоб не переплачувати в майбутньому, громадянам треба не тільки зважено підійти до вибору лічильника, але й закласти можливість подальшої модернізації системи енергозбереження будинку.
Європейський досвід
Проблеми тепломодернізації та обліку свого часу гостро постали і перед європейцями. Експерти відзначають, що індивідуальними лічильниками й досі обладнані не всі європейські будинки, але з питанням загальнобудинкових приладів обліку наші західні сусіди вже давно справились. Вихідні дані були не кращими, ніж у нас: погана термомодернізація (особливо у країнах пострадянського табору – Польщі, Чехії тощо), вертикальна розводка в більшості будинків (Німеччина, Італія).
В польському Щеціні, наприклад, усі ОСББ у старих будинках провели комплексну термомодернізацію: терморегулятори на опалювальних приладах, автоматичні балансуючі клапани на стояках опалення, індивідуальні лічильники тепла, терморегулятори на системах гарячого водопостачання, модернізація теплопунктів, а також зовнішнє утеплення, теплоізоляція дахів, заміна вікон. Результат – протягом 1998–2004 рр. використання теплової енергії зменшилось на 43%. У Варшаві після утеплення стін, горищ, встановлення терморегуляторів на батареях, лічильників тепла і нових котлів використання теплової енергії зменшилось на 52%, а фінансові витрати – на 45%.
Українські реалії
У нашій країні люди після чергової оплати за комунальні послуги досить часто відчувають, що їх обдурили. Особливо це відчувається взимку, коли у всіх будинках включають опалення. У деяких квартирах і будинках доводиться мерзнути, оскільки одержуваного тепла недостатньо для прогріву квартир, а в деяких, навпаки, відчиняти вікна, щоб випустити тепло, обігріваючи таким чином вулицю. Ці два приклади показують, що централізована система опалення не універсальна, а оплата за неї часто несправедлива, не відповідає реальності. Особливо неприємним є той факт, що у квартирі є приміщення, які не повинні опалюватися, але їх площа входить у ту загальну сумарну, від якої вираховується розмір оплати за опалення.
Якщо розглядати сам розрахунок плати за опалення квартири, то він ведеться по розрахунковим нормам, показаннями загальнобудинкового теплолічильника або газового лічильника, якщо в будинку є своя газова котельня. У такому разі оплата не враховує фактичне споживання тепла у певній квартирі. Не враховуються й такі фактори, як:
* наскільки була збільшена площа за рахунок перепланування;
* установка додаткових радіаторів або робота «теплої» підлоги, пов'язаної із загальною системою опалення.
Тим, хто хоче оплачувати лише реально спожите тепло і підтримувати комфортну для себе температуру в приміщенні, можуть допомогти квартирні лічильники тепла. Такий лічильник дає можливість контролювати, скільки саме ви споживаєте тепла, і раціонально його використовувати. Причому сама установка квартирних лічильників не призводить до потепління чи похолодання в квартирі – справжню вигоду отримує тільки той, хто розглядає встановлення лічильника тепла як
один із заходів, що дозволяють економити кошти, котрі витрачаються на тепло. Комплекс таких заходів можна визначити таким чином:
* заміна старих віконних рам на сучасні з енергозберігаючими склопакетами;
* утеплення зовнішніх стін;
* встановлення регуляторів температури на батареях.
Слід зазначити, що встановлення теплового лічильника залежить від системи опалення.
Види розводки опалення
Існує кілька видів розводки опалення, в залежності від яких встановлюється тепловий лічильник і які впливають на порядок, складність монтажу і ціну приладу.
При горизонтальній розводці опалення є два трубопроводи, заховані у підлозі або стінах – подаючий і зворотний. Кожна батарея відводами підключається до цих трубопроводів. При вертикальній розводці у кожній кімнаті, де є батареї, встановлені дві труби від підлоги до стелі. Тепло в батареї надходить зверху вниз по окремих трубопроводах.
Відзначимо, що лічильники тепла встановлюються тільки у квартирах з горизонтальною системою опалення. Така система організована у будинках, побудованих після 2000 р.
Популярністю на ринку України користуються 2 види лічильників тепла: механічні та ультразвукові. Механічний пристрій чутливий до якості води, має відносно невисоку вартість (від 3 тис. грн) і простий у монтажі. Ультразвуковий лічильник надає більш точні показники, захищений від втручань у механізм і коштує трохи дорожче – від 5 тис. грн. На українському ринку представлений великий вибір компаній, котрі надають послугу з встановлення теплових лічильників «під ключ»: монтаж приладу і розробка та узгодження проектної документації.
Шляхи зменшення витрат на тепло
Щоб зменшити витрати на тепло і відрегулювати правильний температурний режим, необхідно встановити теплолічильник безпосередньо у своїй квартирі. Для цього необхідно:
* отримати дозвіл на встановлення квартирного лічильника від балансоутримувача будинку – ЖЕО, ОСББ, ЖБК тощо. Для цього потрібно заповнити заяву і подати її на розгляд;
* отримати технічні умови на встановлення квартирного теплолічильника в теплопостачальної організації;
* розробити проект. Для цього слід звернутися до ліцензованої проектної або проектно-монтажної організації для розробки проекту обладнання квартирного вузла обліку. Такий проект має включати, зокрема: погоджений з балансоутримувачем розрахунок коефіцієнта місць загального користування за методикою, затвердженою наказом Мінбудівництва №359 від 31.10.2006, а також погоджені з балансоутримувачем схему монтажу та план квартири із зазначенням місця встановлення вузла обліку теплової енергії;
* звернутися до будь-якого центру обслуговування клієнтів «Київенерго», якщо ви звертаєтесь у Києві.
Під час візиту до центру обслуговування бажано мати при собі наступні документи: погоджений з балансоутримувачем оригінал робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку у двох примірниках; технічний паспорт квартири (за відсутності – довідку від балансоутримувача з даними щодо опалюваної площі квартири); паспорт квартирного лічильника теплової енергії (якщо його вже придбано); останню сплачену квитанцію за послугу централізованого опалення. У центрі обслуговування вам запропонують заповнити заяву на розгляд робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку та прийняття на абонентський облік квартирного приладу обліку теплової енергії. Протягом 7 днів після надання усіх необхідних документів проект буде розглянуто. Фахівці виїжджають за вказаною адресою та проводять обстеження місця встановлення лічильника.
А далі потрібно:
* організувати роботи по монтажу теплолічильника;
* укласти додаткову угоду до договору про теплопостачання з теплопостачальною організацією;
* опломбувати прилад і місце його безпосереднього монтажу.
Законодавче забезпечення
Відносини між виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення та споживачем-фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005.
Слід зазначити, що встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручання у систему опалення і, як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення, так і теплового балансу будинку в цілому.
Разом з тим, у п. 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» визначено, що за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосування вертикальної системи опалення з можливістю обладнання/дообладнання її відповідною запірно-регулюючою арматурою згідно вимогам ДБН В.2.5-67:2013 (на зміну СНіП 2.04.05), ДБН В.2.2.15, ДБН В.2.5.39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.
Таким чином, до питання встановлення приладів обліку теплової енергії у квартирах багатоповерхових будинків з вертикальною системою опалення слід підходити комплексно, з відповідним переобладнанням загальнобудинкової системи опалення та встановленням приладів обліку теплової енергії у всіх квартирах багатоповерхового будинку.
П. 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007, визначено, що самовільне втручання у діючі системи теплопостачання та теплоспоживання забороняється.
Водночас слід зазначити, що відповідно до ст. 382 та 383 Цивільного кодексу України, власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартир, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир і нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Враховуючи викладене, для переобладнання системи опалення, яка перебуває у спільній сумісній власності, необхідна згода усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку.
Для того, щоб оплачувати послуги з централізованого опалення за показами встановленого теплового лічильника, споживачу необхідно укласти відповідний договір з виконавцем послуг з централізованого опалення (теплопостачальною організацією).
Оплата послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку здійснюється відповідно до Методики розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006.