На фоні конкурсу до Верховного суду та численних дискусій з цього приводу в юридичних колах дещо вщухли публічні спори навколо створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності (далі – ВСПІВ), передбаченого змінами до Конституції в частині правосуддя. Між тим, створення та діяльність цієї судової установи породжує чимало запитань та суперечок. Адже відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вона має бути створена упродовж 12 місяців після набрання чинності цим документом, тобто вже зовсім скоро.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Спеціалізовані суди з інтелектуальної власності успішно функціонують, зокрема, у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Великобританії тощо. Це позитивно вплинуло на якість та строки розгляду справ такої категорії у згаданих країнах. Ідея створення такого суду в Україні активно обговорюється останні кілька років. Одні експерти вважають, що ВСПІВ, залежно від його складу, навряд чи зможе щось істотно змінити, інші є переконані, що такий крок має чимало позитивних моментів.
Передусім, юридичну спільноту та громадськість хвилюють питання, пов’язані з тим, як саме працюватиме ця установа в Україні: чи розглядатиме спори за участю фізичних осіб; якою буде процедура оскарження її рішень; яким буде її навантаження і скільки знадобиться суддів для того, щоб із ним упоратись; яким саме процесуальним кодексом повинен керуватися ВСПІВ у своїй роботі; які будуть процедури та строки передачі їй судових справ, які наразі перебувають на розгляді у господарських та адміністративних судах тощо.
При цьому варто відмітити, що мало хто з експертного середовища висловлюється категорично проти створення окремого суду, який розглядатиме спори щодо інтелектуальної власності. Так, за словами голови Вищого господарського суду України Богдана Львова, доцільність концентрації розгляду всіх справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, очевидна. «Завдяки широкій юрисдикції майбутнього Вищого суду з питань інтелектуальної власності та спеціалізації суддів повинна підвищуватися якість судочинства, мають скорочуватися строки розгляду справ. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню інвестиційної привабливості України. Звичайно, будуть певні складності щодо територіальної доступності та кадрового забезпечення цього суду, проте пріоритет у будь-якому разі має залишатися за якістю», – заявив він у коментарі «Юридичній газеті».
«Прості» судді не впораються?
Як свідчить світовий досвід, ефективне конкуренційне правозастосування можливе лише за наявності відповідного спеціалізованого суду. Якщо передати такі спори суддям місцевих судів, вони не розглядатимуться належним чином, оскільки більшість суддів не мають потрібної компетенції. Зокрема, народний депутат Вікторія Пташник упевнена, що конкуренційні спори надзвичайно складні, і не кожен суддя на місцевому рівні часто з ними стикається. Саме тому, на її думку, необхідна установа, яка візьме на себе розгляд цієї категорії справ.
Крім того, сьогодні справи з інтелектуальної власності розглядаються судами різних юрисдикцій, що призводить до різного застосування одних і тих самих норм законодавства, тобто породжує різну судову практику, часто абсолютно протилежну. На думку нардепа, створення ВСПІВ дасть можливість цього уникнути. За словами пані Пташник, були випадки, коли окремі юристи намагалися скористатися прогалинами у законодавстві й оскаржували рішення АМК у адміністративних судах. Вони доходили до касаційної інстанції, а тоді заявляли, що помилилися у підвідомчості й тепер вважають, що спір мав слухатися у господарському суді. Звісно, таким чином затягувався процес розгляду таких справ.
Затягувався він і через неабияку завантаженість суддів. «Хоча в судах різних юрисдикцій була введена спеціалізація суддів у справах з інтелектуальної власності, ті судді, як і раніше, перевантажені розглядом інших справ і не мають можливості глибоко вникати у досить специфічні питання. Це призводить до затяжного розгляду справ з ІВ – від 2 до 5 років. Для порівняння, строки розгляду справ патентними судами іноземних держав складають в середньому рік. Так, Патентний суд Великобританії, як правило, розглядає подібні справи за 12–14 місяців, Федеральний патентний суд Швейцарії та Суд з інтелектуальних прав РФ – за 12 місяців, Федеральний патентний суд Німеччини – максимум за 18 місяців», – зазначає адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери» Марія Коваль.
Тechnische Richter
В цілому позитивно оцінюють експерти й вимоги до суддів майбутнього «інтелектуального» суду. Зокрема той факт, що суддями ВСПІВ можуть бути особи, які, крім проходження кваліфікаційного оцінювання, мають досвід професійної діяльності у сфері інтелектуальної власності (патентний повірений або адвокат) не менше 5 років. На думку експертів, входження до складу суддівського корпусу цієї установи професійних юристів і патентних повірених, які мають значний досвід у цій сфері, сприятиме більш глибинному і компетентному підходу до розгляду таких специфічних справ.
«Можна сподіватися, що вузька спеціалізація суддів ВСПІВ дасть їм можливість не брати висновки судових експертиз за абсолютний базис рішень, як це відбувається сьогодні, а розглядати справи об'єктивно, з урахуванням усіх доказів», – відзначає Марія Коваль. На її думку, доцільною та логічною була б наявність у суддів ВСПІВ ще й технічної освіти. Така вимога до суддів патентних судів існує практично у всіх іноземних державах, і це значно економить гроші і час сторін у процесі. «Законом не передбачений обов’язок суддів мати або отримувати додатково технічну освіту, а значить, як і раніше, у кожній справі потрібно буде проводити судові експертизи, – констатує адвокат. – Хоча, наприклад, у Німеччині до складу суддівського корпусу Федерального патентного суду входять так звані «технічні судді» (technische Richter), які мають технічну і юридичну освіту. Судді патентних судів Великобританії та Швейцарії також повинні мати дві освіти: юридичну і технічну».
А довести як?
Проблемним аспектом експерти вважають те, що адвокати, котрі бажають стати суддями ВСПІВ, повинні мати досвід здійснення представництва у суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше 5 років. «Норма щодо досвіду адвоката у цій категорії справ є недосконалою, оскільки, по-перше, судове представництво могло здійснюватися не адвокатом, а юристом як представником (в т.ч. представництво інтересів юридичної особи працівником-юристом). По-друге, не визначено кількість судових справ, які мали вестися адвокатом – 5, 10 чи більше. По-третє, незрозуміло, чи впливає результат вирішення цих справ судом на включення такої справи до «досвіду», адже справу можна програти, вести нефахово тощо. По-четверте, адвокат (або інший юрист) міг надавати фаховий консалтинг у сфері інтелектуальної власності, вести претензійну роботу і взагалі не доводити ці справи до судового розгляду. Крім того, науковці у сфері інтелектуальної власності також могли б претендувати на посади у ВСПІВ, але їх у переліку тих, хто може претендувати на посади суддів цього суду, немає», – справедливо відмічає адвокат, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету ім. І. Франка, експерт Центру дослідження інтелектуального права Леонід Тарасенко.
Проект ГПК усе прояснив
Варто відзначити, що до недавнього часу експертне середовище нарікало на проблему невизначеності юрисдикції спорів, які буде розглядати ВСПІВ. Утім, за словами юриста АФ Pragnum Сергія Даціва, системний аналіз норм ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та проекту Господарського процесуального кодексу, зареєстрованого у Верховній Раді України 23 березня 2017 р., дає можливість отримати відносно повну картину функціонування цього суду.
«Відповідно до ч. 4 ст. 3 проекту ГПК, ВСПІВ розглядатиме справи, віднесені до його компетенції, у порядку, передбаченому цим кодексом. А ч. 2 ст. 21 проекту містить відкритий перелік спорів, які належать до компетенції ВСПІВ. Із формулювань цієї статті можна зробити висновок, що цей суд розглядатиме спори з питань інтелектуальної власності, у яких стороною є Державна служба з інтелектуальної власності, а також спори за участю як юридичних, так і фізичних осіб незалежно від того, мають вони статус суб’єктів господарювання чи ні. Поза підсудністю ВСПІВ залишаються справи щодо порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та злочини у сфері інтелектуальної власності, передбачені ст. 176 і 177 Кримінального кодексу України», – розповів юрист у коментарі «Юридичній газеті».
За правилами господарського судочинства
У свою чергу, адвокат, патентний повірений партнер Aequo Олександр Мамуня, аналізуючи проект ГПК, текст якого був презентований на одному з останніх засідань Ради з питань судової реформи при Президентові України, зазначив, що у документі запропоновано визначити юрисдикцію Вищого суду з питань інтелектуальної власності таким чином, що цей суд розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності. Зокрема:
- справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торгову марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в т.ч. щодо права попереднього користування;
- справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, а також актів, які порушують такі права;
- справи про визнання торгової марки добре відомою;
- справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в т.ч. щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;
- справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;
- справи у спорах, які виникають з відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.
«З викладеного стає зрозуміло, що справи щодо прав інтелектуальної власності пропонується розглядати за правилами господарського судочинства, базуючись на принципі предмета спору, незалежно від суб’єктного складу учасників процесу», – констатує юрист.
І з касацією розібралися
Серед іншого, проект ГПК дає відповідь і на питання щодо процедури оскарження рішень вищого «інтелектуального» суду. «У ч. 3 ст. 26 проекту передбачено, що у ВСПІВ створюється апеляційна палата, яка функціонуватиме як суд апеляційної інстанції для нього. Касаційне оскарження рішень ВСПІВ здійснюватиметься у касаційному господарському суді, де має бути створена палата з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності відповідно до ст. 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». А відповідно до ст. 45 названого закону, касаційний перегляд рішення ВСПІВ може здійснювати також Велика палата Верховного Суду, яка у визначених законом випадках діє як суд касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами. Таким чином, остаточну судову практику у справах інтелектуальної власності формуватиме не ВСПІВ, а Верховний Суд. Головним аргументом прихильників створення ВСПІВ було те, що його діяльність уніфікує судову практику у сфері інтелектуальної власності за рахунок чіткої спеціалізації суддів та їх юридичної експертизи. Насправді ж можемо прогнозувати, що на судову практику у цій категорії спорів суттєвий вплив також матимуть судді, які спеціалізуються на розгляді господарських та цивільних справ», - каже юрист АФ Pragnum Сергій Даців.
Закономірно, що після початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності виникатиме ще чимало дискусійних питань, у т.ч. щодо його повноважень, але попри всі недоліки правового поля у цій сфері, експерти сходяться на тому, що створення такого спеціалізованого суду – однозначно позитивний і серйозний крок до належного захисту прав інтелектуальної власності та підвищення інвестиційної привабливості вітчизняного ринку.
Коментарі
Богдан Львов, голова ВГСУ
«Захист прав інтелектуальної власності в Україні надзвичайно важливий для розвитку української економіки та залучення міжнародних інвестицій. Позитивним кроком для цього є створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності (далі – Суд).
Наразі ведуться активні дискусії щодо визначення компетенції, функцій, структури Суду тощо. Наприклад, яким чином він буде вирішувати спори: лише як суд першої інстанції, чи зможе також переглядати судові рішення в апеляційному порядку; чи будуть залучені до роботи Суду лише професійні судді, чи нарівні з ними й особи, які мають необхідні технічні знання, але не мають юридичної освіти; чи будуть такі особи включені до складу суду під час розгляду справ.
Ці та багато інших питань ще слід вирішити. Деякі зрушення вже є. Запропонований проект ГПК, який підписаний Президентом України та переданий до парламенту, містить поняття підвідомчості справ «інтелектуальному» суду. Крім того, новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено обов’язкове створення у Касаційному господарському суді Верховного Суду окремої палати із захисту прав інтелектуальної власності.
Варто зауважити, що у проектах нових процесуальних кодексів відбувся перехід від суб'єктного до предметного складу правовідносин. Тобто до ВСПІВ зможуть звертатися за захистом порушених інтелектуальних прав як юридичні, так і фізичні особи. Щоб не погіршити становище фізичних осіб, у проекті ГПК введено нові інститути, зокрема свідків, чого раніше у господарському процесі не було.
Однак питання розгляду кримінальних справ та справ, пов’язаних з адміністративними правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності ще не вирішене. На мою думку, у зв’язку з тим, що справи про адміністративні правопорушення становлять відносно невелику громадську небезпеку, вони й надалі мають розглядатися місцевими районними судами, оскільки головним чинником у цьому випадку є оперативність реагування на правопорушення. Що ж до розгляду кримінальних справ, то їх також мають розглядати судді місцевих районних судів, оскільки вони спеціалізуються на розгляді таких справ та мають певний досвід».
Олександра Одинець, адвокат АК «Коннов і Созановський»
«Незаперечними є важливість та необхідність створення спеціалізованого суду з розгляду справ з інтелектуальної власності для забезпечення ефективного та швидкого судового розгляду відповідних справ, незважаючи на наявність спеціалізації у господарських судах. Проте з точки зору практики питання створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності є досить проблематичним. Так, незрозуміло, яким саме процесуальним кодексом повинен керуватися такий суд при розгляді справ відповідної категорії. Не визначає закон і процедуру та строки передачі судових справ, які перебувають зараз на розгляді у господарських і адміністративних судах.
Незважаючи на позитивну мету створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, закон ще потребує доопрацювання. Можливою вбачається уніфікація процесуального законодавства у сфері інтелектуальної власності у спеціальному процесуальному законі».
Леонід Тарасенко, адвокат, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету ім. І. Франка, експерт Центру дослідження інтелектуального права
«З оприлюднених Радою з питань судової реформи при Президентові України проектів процесуальних кодексів вбачається, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності у своїй діяльності керуватиметься господарським процесуальним законодавством, оскільки відповідні процесуальні норми містяться саме у проекті ГПК України. Проект ЦПК взагалі не містить згадок про можливість розгляду справ з інтелектуальної власності у порядку цивільного судочинства. Відтак, спори цієї категорії незалежно від суб’єктного складу вирішуватимуться у порядку господарського судочинства (предметна юрисдикція). Вважаємо, що це не є недоліком пропонованих змін, оскільки матиме місце уніфікація процесуальних норм щодо розгляду однієї категорії справ.
Водночас проблемними питаннями діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності є наступні:
- підсудність (усі справи розглядатимуться в Києві, що впливатиме на доступ до правосуддя у цій категорії справ для громадян);
- узагальнене визначення переліку справ інтелектуальної власності, наведене у ч. 2 ст. 21 ГПК України, не містить усіх можливих спорів у цій сфері (з урахуванням видів спорів, що передбачені спеціальним законодавством в окремих сферах інтелектуальної власності: авторське право, патентне право, засоби індивідуалізації тощо);
- порядок створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності передбачає його формування з числа суддів, патентних повірених і адвокатів (останні повинні мати досвід здійснення представництва у суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше 5 років)».
Олег Климчук, старший юрист Sayenko Kharenko
«Новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає лише загальну структуру судового захисту прав інтелектуальної власності. Із положень Закону можна зробити висновок, що встановлюється двоінстанційна структура вирішення спорів у цій сфері. Зокрема, пропонується створити Вищий суд з питань інтелектуальної власності, який діятиме в якості суду першої інстанції, а його рішення оскаржуватимуться до Верховного Суду України, де буде створено спеціальну судову палату. Останнє розуміння базується на положеннях ст. 36 Закону, відповідно до якої у визначних законом випадках Верховний Суд здійснює правосуддя як суд апеляційної інстанції. Однак 23 березня 2017 р. Президент вніс до парламенту законопроект №6232 (визначений Президентом як невідкладний), у якому законодавець вирішив повернутись до триінстанційної структури. Щоб зробити її можливою, проект пропонує внести зміни до відповідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів», які стосуються і змінюють правовий статус і Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Він залишається судом першої інстанції, а його рішення в апеляційному порядку будуть переглядатися Апеляційної палатою, яку буде створено у його ж рамках. Іншими словами, ВСПІВ буде одночасно судом першої та апеляційної інстанції, а у касаційному порядку справи буде розглядати палата із захисту прав інтелектуальної власності Верховного Суду.
Серед важливих нововведень вказаного законопроекту варто відмітити, що спори щодо інтелектуальної власності не зможуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, крім справ про стягнення грошової суми певного розміру; що неможливо буде передати такі справи на розгляд третейського суду та міжнародного комерційного арбітражу; що вони будуть розглядатися відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (в т.ч. за участю фізичних осіб). Встановлюється також можливість перегляду рішень Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що набули законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами».
Тарас Кислий, радник, керівник практики інтелектуальної власності/ТМТ ЄПАП Україна
«Новину про створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності професійна спільнота сприйняла позитивно, хоча обраний законодавцем формат був повним сюрпризом. Ніхто не очікував саме окремого суду – максимум передачі справ з ІВ до господарського суду Києва.
Схоже, ініціатори змін вирішили й надалі тримати інтригу, принаймні, щодо процесуальних правил роботи нового суду. Лише нещодавно з’явились у відкритому доступі проекти оновлених цивільного та господарського процесуальних кодексів, які розкривають, серед іншого, і питання Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Документи досить об’ємні, на їх докладний аналіз потрібен час, але відповіді на деякі гарячі питання вже є.
Схоже, ВСПІВ розглядатиме практично всі спори щодо інтелектуальної власності та недобросовісної конкуренції, в т.ч. за участі фізичних осіб. Апеляційне оскарження також буде, щоправда, у досить специфічному вигляді – ця функція покладена на Апеляційну палату самого Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Одним із наріжних каменів для судових справ з інтелектуальної власності завжди було залучення судових експертів. Існуюча система: обов’язкове призначення судової експертизи у переважній більшості справ цієї категорії, залучення експерта виключно судом і, як результат, значна тривалість розгляду і не завжди якісний результат – усе це неодноразово критикувалося професійною спільнотою. Наразі проект нового Господарського процесуального кодексу, схоже, передбачає певну лібералізацію з цього питання – ст. 70 проекту дозволяє залучення експерта не тільки судом, але й учасником справи. Це потенційно наближає нас до міжнародних стандартів, коли на підтримку своєї позиції сторони відразу можуть надати суду висновки експертів, і суд має змогу оцінити їх без тривалого відкладення справи.
Також з’являється така категорія, як «спеціаліст», який покликаний надавати суду консультаційну та технічну допомогу. Імовірно, це може бути застосовано, наприклад, для складних патентних спорів.
Та якщо з кодексами тепер вже трохи зрозуміліше, досі лишається загадкою, коли почнеться формування складу нового суду. Поки з цього приводу на інформаційному полі повна тиша. Можливо, відповідальні особи очікують завершення експерименту з набором до Верховного Суду, щоб повчитись на помилках. Наприклад, вже зараз очевидно, що кваліфікаційне обмеження «суддя/науковець/адвокат» нерелевантне. Принаймні, щодо адвокатів, адже переважна більшість практикуючих юристів дотепер не мали адвокатських посвідчень. Це ніколи не заважало десятки років надавати юридичні послуги найвищої якості та отримувати визнання міжнародних рейтингів, однак тепер це заважає стати суддею як Верховного, так і Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Щодо останнього ще є час це змінити, і будемо сподіватися, такі зміни будуть зроблені».
Наталія Мінакерман, юрист патентно-юридичної компанії IPStyle
«Реформа сфери інтелектуальної власності – тривалий і копіткий процес, здійснюваний в Україні протягом останніх років. Спеціалізовані суди з розгляду справ у сфері інтелектуальної власності – це практика, якої дотримуються багато зарубіжних країн (Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Фінляндія та ін.), і це є усталеним підходом до організації правосуддя у сфері інтелектуальної власності, враховуючи специфіку об’єктів останньої. Зокрема, створення суду сприяє:
- встановленню єдиного підходу до вирішення спорів, чому сприятиме аналіз судової статистики, покладений на Вищий суд з питань інтелектуальної власності, а також високий професіоналізм самих суддів у силу вимог нової редакції Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;
- більш швидкому розгляду справ, особливо беручи до уваги спори з тими учасниками господарського обороту, що іменуються «патентними тролями», які блокують діяльність добросовісних суб’єктів господарювання;
- підвищенню рівня захисту прав та законних інтересів суб’єктів права інтелектуальної власності та загальному розвитку правової свідомості і врегульованості відносин у цій галузі.
Позитивні наслідки такої судової реформи, скоріше за все, не змусять довго чекати на свою появу».