Виконання рішень ЄСПЛ є достатньо складним процесом, оскільки Суд у своїх рішеннях може вжити заходи як індивідуального, так і загального характеру, реалізація яких може бути достатньо тривалою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хотілося б звернути увагу саме на заходи індивідуального характеру, спрямовані на забезпечення відновлення порушених прав конкретного заявника.
Основними такими заходами є відшкодування справедливої сатисфакції, а також відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану (restitutio in integrum), яке здійснюється, як правило, шляхом повторного розгляду справи чи відшкодування заборгованості за рішенням національного суду.
Відшкодування справедливої сатисфакції та заборгованості за рішенням національного суду
Всі виплати за рішеннями ЄСПЛ здійснюються за бюджетною програмою №3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України». В Державному бюджеті на 2017 р. на вказану програму передбачено видатки загальним розміром майже 750 млн грн. Закріплений механізм здійснення відшкодування достатньо простий та зрозумілий.
Контроль за відшкодуванням проводить Міністерство юстиції України. При цьому виконавче провадження відкривається та здійснюється незалежно від подачі особою заяви про виплату. Надсилання Міністерством державній виконавчій службі рішення ЄСПЛ є достатнім для відкриття виконавчого провадження та здійснення виплати. Заявнику необхідно лише повідомити свої платіжні реквізити.
Міністерство юстиції України на офіційному веб-сайті відзвітувало, що за 3,5 роки було повністю погашено борги перед українськими громадянами за рішеннями Європейського суду з прав людини. Тобто на сьогодні існує чіткий та дієвий механізм відшкодування за результатами розгляду справ ЄСПЛ справедливої сатисфакції та заборгованості за рішенням національного суду, який контролюється Міністерством юстиції України.
Наразі зі шпальт ЗМІ не сходить питання виплати відшкодування за рішенням ЄСПЛ у справі «Бурмич та Інші проти України», в якому Суд, не розглядаючи 12 143 справи, передав їх до Комітету Міністрів, щоб останній разом з Урядом України знайшов вирішення системної проблеми невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів. Як відомо, така питання вже порушувалося ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».
Водночас процедура виконання вказаного рішення на сьогодні залишається незрозумілою. Очікується, що Комітет міністрів Ради Європи здійснить певні переговорні процеси з Урядом України. За результатами переговорів має бути вирішено, як виконувати рішення, в тому числі в частині виплати відшкодування заявникам як за вказаними 12 тис. справами, так і всім майбутнім заявникам за новими скаргами, які вже не будуть розглядатися ЄСПЛ, а одразу передаватимуться до Комітету Міністрів Ради Європи.
Перегляд справи національним судом
Констатація у рішенні ЄСПЛ порушення конвенційних прав Заявника є підставою для перегляду Верховним Судом України рішень національних судів щодо такого заявника. При цьому варто враховувати, що не в будь-якому випадку задоволення скарги ЄСПЛ є підставою для перегляду рішень Верховним Судом України.
Наприклад, значна кількість справ проти України стосується надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності в національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту, за допомогою яких заявники могли б подати скарги щодо тривалості провадження («Антимонова та інші проти України», «Саєнко та інші проти України» тощо).
ЄСПЛ у зазначених справах визнавав скарги прийнятними та встановив, що як справедливу сатисфакцію Україна повинна виплатити визначені суми коштів. Непоодинокими є випадки, коли в таких категоріях справ заявники згодом зверталися до Верховного Суду України із заявами про перегляд судових рішень по суті.
Верховний Суд України обґрунтовано відмовляє у задоволенні заяв про перегляд, оскільки виконанням рішень ЄСПЛ у такому випадку є виключно виплата справедливої сатисфакції, а підстави для перегляду справи відсутні, оскільки повторний розгляд справи не відновить порушених прав, викликаних тривалістю цивільного провадження у справі за його позовом та не усуне такого недоліку як відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту (постанови ВСУ від 11.09.2017 р. №2-573/2008, від 21.11.2016 р. №6-28/11).
Аналогічно, встановлення ЄСПЛ невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів не може бути підставою для перегляду справи Верховним Судом України по суті.
Прикладом ефективного способу відновлення порушених прав шляхом перегляду справи ВСУ є рішення, в яких ЄСПЛ встановив порушення права на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом або порушення права на захист власності.
Показовими, на жаль, з негативної сторони для нашої держави, в цьому аспекті є рішення ЄСПЛ у справах «Бочан проти України» та «Бочан проти України (№2)». Починаючи з 1997 р. національними судами розглядалася справа щодо права власності пані Бочан на частину житлового будинку. За результатами розгляду справи в національних судах пані Бочан було відмовлено у задоволені позовних вимог. Проте у рішенні від 03.12.2007 р. у першій справі «Бочан проти України» ЄСПЛ постановив, що відбулося порушення прав заявниці на справедливий суд. У рішенні Суд зазначив, що заявниця, відповідно до українського законодавства, має право на повторний розгляд справи національним судом у світлі встановленого Судом порушення щодо недотримання національними судами ст. 6 Конвенції.
Однак Верховний Суд України відмовив у задоволенні скарги про перегляд справи за винятковими обставинами, мотивуючи тим, що ЄСПЛ дійшов висновку про законність та обґрунтованість судових рішень і стягнув грошову компенсацію у розмірі 2 тис. євро лише за порушення судами України «розумних строків» розгляду справи (ухвала від 14.03.2008 р. №6-11319сво07).
Пані Бочан вдруге звернулася до ЄСПЛ. Суд у рішенні від 05.02.2015 р. у справі «Бочан проти України (№2)» повторно встановив порушення права на справедливий суд, зазначивши, що обґрунтування Верховного Суду України можна тлумачити лише як «грубе свавілля» або «відмову у правосудді» у тому розумінні, що викривлений виклад рішення 2007 р. у першій справі «Бочан проти України» призвів до руйнування спроб заявниці домогтися розгляду в межах передбаченої національним законодавством процедури касаційного типу її майнових вимог на підставі рішення Суду у попередній справі.
Вже на підставі зазначеного рішення ЄСПЛ Верховний Суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова від 22.02.2016 р.№6-1430цс15).
Отже, перегляд справи Верховим Судом України буде ефективним способом досягнення restitutio in integrum у разі застосування одного з таких критеріїв (Рекомендації №R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам): оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті; в основі визнаного порушення були суттєві процедурні помилки або недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат розгляду справи на національному рівні.
Застосування інших заходів індивідуального характеру
Інші заходи індивідуального характеру визначаються залежно від специфіки спору. Яскравим прикладом є рішення у справі «Олександр Волков проти України», в якій ЄСПЛ постановив, що Україна має забезпечити якнайшвидше поновлення заявника на посаді судді Верховного Суду України.
Вказане рішення є унікальним, оскільки ЄСПЛ дійшов висновку, що відновлення національного провадження не становитиме належну форму відшкодування порушень прав заявника, оскільки немає підстав припускати, що у найближчому майбутньому справа буде розглянута відповідно до принципів Конвенції.
Достатньо цікавим є випадок вжиття заходів індивідуального характеру під час виконання рішення у справі «Дземюк проти України», в якому ЄСПЛ констатував порушення права на повагу до приватного та сімейного життя у зв’язку з розміщенням кладовища поблизу житла заявника з порушенням норм чинного законодавства. Була проведена міжвідомча нарада, за результатами якої досягнуто домовленості щодо вжиття заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу кладовища на заявника та його родину. Проте не зрозуміло, яким чином буде реалізовано такий захід як зменшення негативного впливу, оскільки ні кладовище, ні житловий будинок перемістити неможливо.
Крім того, у справах, в яких ЄСПЛ констатував порушення ст. 2 (право на життя) та ст. 3 (заборона катування) органами досудового розслідування, Міністерство юстиції України як захід індивідуального характеру передавало Генеральній прокуратурі України інформацію для внесення даних до Єдиного реєстру до судових розслідувань.
Таким чином, ЄСПЛ у рішеннях застосовує багатоманітні засоби індивідуального характеру (як загальноприйняті, так і унікальні) для реального забезпечення відновлення порушеного права.