Розгортання електронного урядування спонукає державні органи забувати про довідки з реєстрів, держателями яких і є самі ж органи державної влади. Доволі іронічно виглядає ситуація, коли громадянам створюються умови для отримання довідки онлайн (звісно ж створюються електронні портали, використовуються значні серверні потужності). Водночас таку інформацію може отримати сам державний орган без залучення отримувача послуги, тому логічним та таким, що відповідає сучасним тенденціям інформатизації суспільства, є крок по «усуненню» особи зі схеми взаємодії «державний орган» – «громадянин» – «державний орган».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Яка ж сьогодні ситуація з наданням безоплатної вторинної правової допомоги?
Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – БВПД) визначено ст. 18 Закону «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон), згідно з якою разом із зверненням про надання БВПД особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону.
Примірний перелік документів, що підтверджують право таких суб’єктів на безоплатну вторинну правову допомогу, визначено в Методичних рекомендаціях щодо організації надання безоплатної вторинної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги
Водночас на сьогоднішній день вказаний в Методичних рекомендаціях перелік документів, необхідних для підтвердження належності клієнта до відповідної категорії, не відповідає останнім змінам до профільного закону. Також подання багатьох із зазначених документів для суб’єкта отримання БВПД часто є ускладненим та потребує значних затрат часу.
Наприклад, найчастіше за отриманням БВПД звертаються малозабезпечені особи («особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, … а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб»), і для підтвердження права на БВПД зазначені особи мають подати, окрім ідентифікуючих документів (паспорт, РНОКПП), документи про доходи (довідки з управління Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України). Лише після збору зазначених документів особа може звернутися до місцевого центру за отриманням БВПД, в якого є ще 10 днів на видачу наказу про надання чи відмову у наданні БВПД. Враховуючи час на збір довідок, видачу наказу, ознайомлення адвоката з матеріалами, безпосереднє надання БВПД розпочинається після кількох десятків днів, хоча бувають ситуації, коли правова допомога потрібна тут і зараз.
Є десятки звернень до Президента, народних депутатів, Міністерства юстиції, в яких заявники скаржаться на місцеві центри з надання БВПД через те, що ті «несвоєчасно» надавали правову допомогу: «просили довідку з пенсійного, податкової…, а коли призначили адвоката, то він сказав, що я пропустив строк звернення до суду і тепер не зможу поновитися на роботі». Це одна з багатьох історій, коли бюрократія негативно вплинула на життя пересічного громадянина. Позицію останнього можна зрозуміти, але й і працівники місцевих центрів з надання БВПД не можуть прийняти звернення без документів, що підтверджують доходи заявника. Через це констатуємо проблему, яка є первинною в циклі політики: недосконала процедура підтвердження права особи на БВПД.
Що пропонується?
Після консультацій зі стейкхолдерами запропоновано варіант вирішення цієї проблеми шляхом розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо надання інформації центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги)».
Основна суть змін полягає у наданні центрам з надання БВПД права оперативно отримувати достовірну інформацію з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
На практиці це виглядатиме наступним чином. При зверненні особи до місцевого центру з надання БВПД вона подаватиме лише ідентифікуючі документи та «декларуватиме» про наявність доходів, які не перевищують двох розмірів прожиткового мінімуму. Перевірка зазначеної інформації покладатиметься на місцевий центр з надання БВПД, який матиме право запитувати інформацію з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування в управління, держателем якого є Пенсійний фонд України. Такий механізм значно спростить доступ до правосуддя, а також прискорить саму процедуру надання БВПД.
Попереду ще тривала робота із супроводження законопроекту в парламенті та розробка підзаконного нормативно-правового акту. Разом з тим, зміна «нормативки» не є самоціллю; необхідно вирішити проблему – вдосконалити процедуру підтвердження права особи на БВПД, тому після впровадження законодавчих змін буде проведено моніторинг задля визначення ефективності обраного варіанту політики.