На початку червня місяця в Україні з’явився давно очікуваний Державний реєстр рибогосподарських водних об’єктів та їх частин (далі – реєстр). Запрацював – не зовсім вдале слово, оскільки реєстр ще наповнюється, а тому планується, що він запрацює. Це перша в історії України електронна база з вичерпною інформацією про всі водойми, які придатні для рибогосподарської діяльності, аквакультури чи рибного фермерства. Планується наповнення цього реєстру до кінця року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» набув чинності ще 4.08.2011 р. Саме цим законом встановлювалося, що результатом ведення державного обліку рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) є створення відповідного реєстру, а також зазначалося, що такий реєстр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто Державним агентством рибного господарства (далі – Держрибагентство).
Проте порядок ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) (далі – Порядок) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України 30.09.2015 р. за №979, тобто через 4 роки з моменту підписання зазначеного вище закону.
Єдиним адміністратором реєстру є Держрибагентство. Аналізуючи документ, цікавими виявилися наступні факти. По-перше, джерелом інформації, що вноситься до реєстру, може бути лише інформація, одержана Держрибагентством самостійно та інформація, надана на безоплатній основі юридичними особами й фізичними особами-підприємцями шляхом подання заяви за встановленою формою.
Одразу постає питання, чому виключно фізичними особами-підприємцями, якщо згідно зі ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається у користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Отже, не зважаючи на те, що фізична особа може отримати водний об’єкт в оренду, вона не має можливості надавати інформацію адміністратору реєстру.
У п. 11 Порядку передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між інформацією з різних джерел пріоритет має інформація, надана центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління Держрибагентства, та підтверджена документально. У цьому ж пункті передбачено, що у разі зміни інформації, яка внесена до реєстру про водні об'єкти, такі зміни вносяться до реєстру з повідомленням про це заявника. У такому випадку виникає наступне питання, чи є сенс приймати інформацію від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не звіряти її з інформацією, наявною в державних органах влади. На мою думку, це може призвести до внесення хибних відомостей до реєстру та вводити в оману осіб, які лише мають намір дізнатися інформацію стосовно того чи іншого водного об’єкту. Можливо, з часом на практиці все буде інакше й при внесенні відомостей не виникатиме жодних перешкод, але станом на сьогодні такої впевненості немає.
Порядком передбачено, що метою створення реєстру є ведення єдиного державного обліку рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) до яких віднесено рибогосподарські технологічні водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, які призначені та використовуються для ведення рибного господарства. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, рибогосподарський водний об'єкт – це водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей. Водним об'єктом є природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
У п. 3 Порядку законодавець передбачає, що всі терміни вживаються у значенні, наведеному у Водному кодексі України, Законах України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру», «Про інформацію», незважаючи на те, що п. 1 Порядку намагається роз’яснити, що належить до рибогосподарських водних об’єктів. Враховуючи, що орендарями ставків (штучно створених водойм місткістю не більше ніж 1 млн кубічних метрів), зазвичай, є юридично необізнані особи, виникає слушне запитання, чому не прописано, що до реєстру має бути включено всі без виключення рибогосподарські водні об’єкти, які вживаються у значенні, наведеному у Водному кодексі України.
Новим також буде присвоєння водному об’єкту реєстраційного номеру. Реєстраційний номер міститиме наступну інформацію: місце розташування водного об'єкта, тип водного об'єкта, порядковий номер реєстрації водного об'єкта. Перші дві цифри визначатимуть код регіону, в якому розташований водний об'єкт; третя і четверта цифри – код типу водного об'єкта; останні п'ять цифр – порядковий номер зареєстрованого водного об'єкта за регіоном. Коди регіонів та типи водного об’єкту також вказані в Порядку. Тим водним об’єктам, які розташовані у двох регіонах одночасно будуть присвоювати код того регіону, в якому розташована більша частина водного об’єкта.
Щодо пошуку в реєстрі. Пошук можна буде легко здійснити за будь-яким з наступних критеріїв: реєстраційний номер запису про водний об'єкт у реєстрі; найменування користувача (орендаря) водного об'єкта; найменування водного об'єкта; місце розташування водного об'єкта; цільове використання водного об'єкта; основні об'єкти рибогосподарської діяльності (види водних біоресурсів); строк дії договору оренди водного об'єкта або земельної ділянки.
Зупинятися на досягнутому законодавцю не варто також з наступних підстав. В Україні існує державний водний кадастр, але відомо про нього одиницям. Державний водний кадастр не варто плутати з новоствореним реєстром. Цей кадастр являє собою впорядковану інформаційну базу про поверхові, підземні, внутрішні морські води та територіальне море, обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів), водокористувачів (крім вторинних). До державного водного кадастру входять ще відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод.
На жаль, ст. 28 Водного кодексу України, яка має регламентувати діяльність державного водного кадастру, з моменту прийняття кодексу жодного разу так і не змінювалася. Відповідно до Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.04.1996 р. №413, державний водний кадастр ведеться Державною службою з надзвичайних ситуацій за розділом «Поверхневі води», Державним агентством водних ресурсів України за розділом «Водокористування», а також Державною службою геології та надр України за розділом «Підземні води» (фактичний моніторинг підземних вод здійснює Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України»). Отримання інформації з нього має бути доступним, згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації», проте сама система його дії (ведення трьома різними органами) вже ставить під сумнів існування державного водного кадастру як єдиної злагодженої системи.
Державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за водними об'єктами та їх ділянками, водозбірними басейнами річок і морів, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями та в цілому в Україні.
Щодо реєстру, на мою думку, законодавець має зробити всі умови для того, щоб останній став своєрідною «водною Публічною кадастровою картою України». Для прикладу, навіть у Російській Федерації, існує чинний державний реєстр водних об’єктів. Реєстр Російської Федерації являє собою систематизований звіт документованих відомостей про водні об'єкти, що перебувають у федеральній власності, власності суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, фізичних і юридичних осіб та індивідуальних підприємців, про використання водних об'єктів, річкових басейнів і басейнових округів. У реєстрі Російської Федерації здійснюється державна реєстрація договорів водокористування, рішень про надання водних об'єктів у користування, переходу прав та обов'язків за договорами водокористування, а також припинення договору водокористування.
Станом на 7.06.2016 р. (день, коли було презентовано реєстр Держрибагентством), інформація в реєстр була внесена лише щодо однієї області – Харківської. На жаль, це свідчить про досить повільне наповнення реєстру. Хоча, якщо взяти до уваги, що за всі ці роки незалежності в Україні взагалі була відсутня така база, то її створення вже є великим позитивним кроком – кроком до створення нової прозорої відкритої системи.