Не секрет, що одним із вагомих чинників якісного економічного зростання будь-якої країни є здійснення її суб'єктами господарювання ефективного експорту. Його стратегічна роль полягає у тому, що він розширює національні межі і за рахунок додаткових ринків збуту стимулює розвиток національних конкурентоспроможних виробників і надходження інвестицій у країну. Крім того, експорт є джерелом отримання країною додаткових надходжень в іноземній валюті та збільшення національного доходу. Саме тому одним із стратегічних завдань кожної держави є підтримка та стимулювання розвитку її експорту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На сьогоднішній день у зв’язку із скороченням обсягу українського експорту на російський ринок в Україні відбувається глобальна переорієнтація українських експортерів на ринки країн ЄС. Із запровадженням зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС вітчизняні експортери та експортна діяльність України в цілому переживають не найкращі часи і як ніколи потребуючи дієвої підтримки з боку держави. При цьому слід зазначити, що їх діяльність у значній мірі ускладняється існуючими обмеженнями НБУ на валютному ринку та недосконалістю національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З огляду на це, одним із пріоритетних завдань держави мають стати стимулювання розвитку вітчизняного експорту та розробка ефективних регуляторних актів, що сприятимуть виходу експортерів на нові закордонні ринки збуту. У цій статті будуть розглянуті питання поточного стану експортної діяльності в Україні та запровадження на законодавчому рівні механізмів з підтримки та стимулювання розвитку експорту.
Насамперед варто зазначити, що станом на сьогодні, відповідно до відомостей, вказаних у базі даних експортерів України, що розміщена за посиланням: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_export, в Україні налічується більш ніж 900 компаній-експортерів, що реалізують товари та надають послуги у різноманітних сферах. Порівнюючи цю цифру із загальною кількістю зареєстрованих в Україні юридичних осіб, що за даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Державної служби статистики, на 1 березня 2017 р. становила понад 1 193 694, стає очевидним, що експортерів в Україні зовсім небагато.
На нашу думку, існує як мінімум три причини, через які вітчизняний бізнес не збільшує обсяги експорту або не здійснює експорт взагалі. По-перше, відбувається переорієнтація українських експортерів на західні ринки збуту, що супроводжується приведенням української продукції до різноманітних вимог ЄС (санітарних, екологічних, технічних тощо), отриманням від ЄС спеціальних дозволів на постачання певного роду продукції, а також модернізацією логістичної системи тощо. По-друге, наявні валютні обмеження НБУ значною мірою ускладнюють процес виходу українського експорту на світові ринки. І по-третє, це застаріле та негнучке вітчизняне законодавство у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке здебільшого обмежує можливості як українських експортерів, так і іноземних контрагентів у процесі налагодження ефективних договірних правовідносини.
Зміна вектору
Переорієнтація українського експорту з традиційних ринків збуту на кшталт ринку РФ на інші світові ринки вимагає від вітчизняних експортерів вироблення нових підходів до диверсифікації ринків збуту. Разом з тим, як відомо, у останні роки кон’юнктура світового ринку була дуже несприятлива, тож експортери зіткнулися з ситуацією, коли необхідно починати все з початку: залучати нові інвестиції, змінювати стандарти якості товарів та послуг, розвивати систему логістики, здійснювати пошук контрагентів тощо. Чимало експортерів товарів та послуг, зіткнувшись з новими реаліями, були змушені або суттєво зменшити обсяги експортної діяльності, або припинити її взагалі. У зв’язку з цим ті суб’єкти господарювання, які мали плани вийти на зовнішні ринки, або ж «забували» про експортну діяльність взагалі, або, у кращому випадку, відкладали реалізацію планів на майбутнє.
Розуміючи важливість забезпечення підтримки українських компаній при виході на нові ринки, Кабінет міністрів України 21.12.2016 презентував офіс з просування експорту – консультативно-дорадчий орган при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України (https://www.epo.org.ua/), який сьогодні займається просуванням українського експорту на закордонні ринки. Таке просування полягає, зокрема, у організації зарубіжних бізнес-форумів, торгових місій, на яких здійснюється поширення інформації про українські компанії з презентацією їх продукції. Звісно, за результатами роботи вказаного офісу очікують як збільшення обсягів залучення інвестицій, так і росту числа контрагентів, зацікавлених у придбанні товарів та отриманні послуг від українських експортерів.
Варто також зазначити, що аналогічним до офісу з просування експорту є також канадсько-український проект з підтримки торгівлі та інвестицій (CUTIS), що був створений для підготовки України до запровадження зони вільної торгівлі з Канадою. Цей проект реалізується в Україні шляхом проведення семінарів і тренінгів для вітчизняних компаній з метою адаптації товарів і послуг українського бізнесу до споживчого ринку Канади. Очікується, що за підсумками 2017 р. відбудеться значне збільшення обсягів українського експорту до Канади.
Валютні обмеження НБУ
З 2014 р. на фінансовому ринку України почався період посилення валютного регулювання з боку НБУ. Встановлюючи валютні обмеження, регулятор створив суттєві перепони для ведення бізнесу між резидентами та нерезидентами, у т.ч. обмежив діяльність вітчизняних експортерів.
Для розуміння сучасних тенденцій на валютному ринку України слід коротко зупинитися на дослідженні змін у валютному регулюванні в останні роки. Так, на початок 2016 р. в Україні існували наступні значимі валютні обмеження, що стосувалися здійснення експортних операцій:
- розрахунок за операціями з експорту товарів/послуг обов’язково повинен був здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів з дати здійснення відповідного авансового платежу;
- надходження в іноземній валюті з-за кордону у розмірі 75% підлягали обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України (постанова правління НБУ №140 від 3.03.2016).
Варто зазначити, що вже досить тривалий час існують вимоги до порядку розрахунку річної процентної ставки за залученими резидентами від нерезидентів кредитами в іноземній валюті (постанова правління НБУ №270 від 17.06.2004). Такі обмеження були запроваджені з метою контролю максимального розміру виплат за такими кредитами. Так, розмір виплат за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у т.ч. тих, що є санкціями за неналежне виконання умов договору, не повинен перевищувати розміру виплат за цим кредитом, що розрахований, виходячи із встановленої НБУ максимальної процентної ставки. Максимальна процентна ставка за кредитними договорами станом на сьогодні становить:
- 9,8% річних за кредитами зі строком до 1 року;
- 10% річних за кредитами із строком від 1 до 3 років;
- 11% річних за кредитами зі строком понад 3 роки.
Для плаваючої процентної ставки максимальна складається зі ставки LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів.
З метою лібералізації валютного регулювання НБУ була прийнята постанова №410 від 13.12.2016, якою були послаблені певні вимоги стосовно валютного регулювання. Зокрема, строк, у межах якого контрагенти зобов’язані розраховуватись з вітчизняними експортерами за операціями з експорту товарів, був збільшений з 90 до 120 календарних днів. Крім того, обсяг обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень у іноземній валюті з-за кордону був зменшений з 75% до 65%.
Ще одним позитивним для українських експортерів кроком з боку НБУ стало прийняття постанови №404 від 22.11.2016, положеннями якої дещо спрощується порядок отримання резидентами кредитів у іноземній валюті від нерезидентів. Спрощення полягає, зокрема, у неврахуванні до розрахунку загального максимального розміру виплат за користування кредитом платежів, що сплачуються експортно-кредитному агентству (ЕКА), яке безпосередньо брало участь у залученні такого кредиту. Однак таке спрощення застосовується, лише якщо відповідне ЕКА включене у офіційний перелік, що розміщений на сайті ОЕСР (www.oecd.org/trade/xcred/eca.htm).
Такі нововведення сприятимуть збільшенню зацікавленості з боку іноземних ЕКА у наданні фінансування українському бізнесу та покращать шанси вітчизняних експортерів отримати доступ до фінансових ресурсів на світових фінансових ринках.
Проблеми законодавства
Загальний огляд законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності показує, що станом на початок 2016 р. у ньому містилися застарілі норми, що здебільшого обмежували можливості вітчизняних експортерів налагодили ефективні ділові відносини з іноземними контрагентами. Таким чином, вже досить давно назріло питання щодо необхідності модернізації чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та його гармонізації із законодавством інших країн для створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій.
У зв’язку з цим упродовж 2016 р. було прийнято ряд законодавчих актів, після набрання чинності якими очікується як покращення умов для розвитку, так і зростання українського експорту.
Насамперед, 3.11.2016 Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг» №1724-VIII, який набув чинності з 3.12.2016. Цим законом вдосконалено, зокрема, положення Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 шляхом імплементації змін щодо можливості укладення зовнішньоекономічних договорів про надання послуг (крім транспортних) у електронній формі. Укладення таких договорів може здійснюватися шляхом або прийняття публічної пропозиції, або обміну електронними повідомленнями, або виставлення інвойсу, у т.ч. в електронному вигляді, за надані послуги.
Зазнав змін і Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, у контексті якого банкам при перевірці документів експортерів послуг, на підставі яких їм була зарахована іноземна валюта, заборонено вимагати переклад таких документів на українську мову, якщо вони викладені англійською. Передбачається, що зазначені зміни дадуть змогу не лише спростити діяльність експортерів послуг (наприклад, фрілансерів), але й збільшити їх кількість, що сприятиме надходженню в країну валюти.
Ще однією важливою зміною в законодавстві у сфері зовнішньоекономічної діяльності є прийнятий Верховною Радою 20 грудня 2016 р. Закон «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту» №1792-VIII, який набрав чинності 1.01.2017. З-поміж іншого, основним його нововведенням є створення Кабінетом міністрів України національного експортно-кредитного агентства, яке має бути створене до 1 липня 2017 р.
Це агентство виступатиме у якості посередника у питаннях експортного фінансування між урядом і українськими експортерами. Воно надаватиме українським експортерам підтримку у сфері страхування/перестрахування інвестицій, наданні експортного фінансування, укладенні зовнішньоекономічних договорів, наданні гарантій за договорами, які забезпечують розвиток експорту, а також для реалізації програми часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами. У своїй діяльності ЕКА підтримуватиме експорт робіт і послуг українського походження, а також товарів переробної промисловості, зокрема таких, як фармацевтична продукція, одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні вироби, літальні, космічні апарати та їх частини тощо.
Зарубіжний досвід
Аналізуючи державну підтримку експорту в Україні, варто звернути увагу на досвід здійснення такої підтримки у державах, які є лідерами у світі за обсягами реалізованих за кордоном товарів та послуг.
Зокрема, у США, які посідають впевнене друге місце у світі по експорту, державна підтримка експортної діяльності характеризується роботою близько 20 федеральних виконавчих міністерств і незалежних урядових агентств, серед яких Міністерство торгівлі, Міністерство сільського господарства, Експортно-імпортний банк, Корпорація закордонних приватних інвестицій, Адміністрація малого бізнесу. Завдяки роботі цих організацій у США успішно реалізуються такі програми, доступу на ринки, розвитку зарубіжних ринків, технічної допомоги окремим сільськогосподарським культурам та ін.
Займаючи третє місце у світовому рейтингу по експорту, Німеччина успішно проводить політику сприяння експорту через як державні, так і напівдержавні установи, ц т.ч. експортно-кредитні агентства. Паралельно підтримку експорту здійснюють близько 300 приватних організацій. При цьому локомотивом просування експорту Німеччини залишаються Федеральне міністерство економіки і технологій, Федеральне міністерство закордонних справ та торгові палати Німеччини.
Серед сусідніх з Україною держав варто звернути увагу на державну підтримку експорту в Румунії, яка забезпечується роботою таких органів, як:
- департамент зовнішньої торгівлі Міністерства економіки, торгівлі та ділового середовища, який інформує вітчизняний бізнес щодо нових ринків збуту за кордоном;
- центр з заохочення торгівлі та іноземних інвестицій – державна установа, що займається аналізом закордонних ринків та просуванням експорту товарів та послуг румунського бізнесу;
- «ЕксімБанк Румунія» – банк, створений для підтримки румунських експортерів за допомогою фінансових та кредитних інструментів з метою заохочення їх доступу до зовнішніх ринків.
За підсумками 2015 р. Румунія посідає 48-е місце за обсягом експортованих товарів та послуг, тоді як Україна зайняла у цьому рейтингу лише 57-е місце.
Висновки
Підводячи підсумки, варто зазначити, що з огляду на ситуацію, яка склалася на ринку вітчизняного експорту, спроби держави вплинути на його зростання шляхом оптимізації законодавства та запуску центрів з просування експорту можуть мати неабиякий позитивний вплив на обсяг українського експорту у світі. При цьому очевидно, що рушійною силою зростання експортної діяльності може стати не лише державна, але й місцева, у т.ч. недержавна підтримка експорту, як про це свідчить досвід зарубіжних країн. Очевидно, що від того, наскільки успішними будуть здійснені державою заходи у сфері підтримки вітчизняного експорту, залежить, настільки результативним буде рівень загального обсягу українського експорту за підсумками року.