Передвісником виборчого процесу є збільшення інтенсивності політичної реклами: як у ЗМІ, так і зовнішньої. Рекламні площі, що займаються інформацією про товари та послуги, замінюють логотипи, слогани та інші зображення суб’єктів політичного процесу. Останніми роками спостерігається тенденція маркетингового підходу у цій царині, подібного тому, що має місце під час використання торговельних марок у комерційній рекламі. Справедливо зауважити, що просування політичного проекту (партії чи кандидата) за сучасних умов дуже схоже на промоцію певного товару, де функцію комерційних позначень виконують інші ідентифікатори, які ми надалі для зручності називатимемо політичними позначеннями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Найбільш поширеним типом таких позначень є розпізнавальний знак політичної партії та її логотип. Право мати відповідну символіку за політичною партією закріплює Закон України «Про політичні партії в Україні» (ст. 9). Він же передбачає необхідність реєстрації такої символіки, а також вимогу щодо її відмінності від вже зареєстрованої. Будь-яких інших особливостей використання, наприклад, розпізнавального знаку, Закон не наводить, залишаючи це питання у компетенції самого суб’єкта політичної діяльності.
Можна говорити про дві головні проблеми, що стоять на перешкоді захисту цих позначень від дій недобросовісних політичних конкурентів. А тут часто вживаються засоби введення виборця в оману з метою сплутування суб’єктів політичної діяльності, їх змішування з метою дискредитації шляхом фонетичної, візуальної або смислової подібності політичної символіки. Прикладів такого є чимало. Такі дії можна назвати недобросовісною політичною рекламою, проте дана категорія існує лише на рівні поданих до Верховної Ради України законопроектів. Перша проблема – законодавство охороняє інтереси суб’єктів виборчого процесу у частині їх політичної реклами та лише у рамках передвиборчої агітації. Хоча політичний процес значно ширший у часі. Можна навіть сказати, що він перманентний. Друга – захист нормами про передвиборчу агітацію обмежений не тільки часом, але й обсягом. Законодавство про політичні партії та виборче законодавство не послуговуються категоріями «оманливості» або «змішування» назв і символіки політичних партій, як це, наприклад, має місце у законодавстві про захист комерційних суб’єктів та споживачів від актів недобросовісної конкуренції.
Таким чином можна констатувати відсутність законодавства, що відповідало би згаданим викликам та вирішувало існуючі у цій сфері проблеми.
Політичні позначення та авторське право
У пошуках способів захисту політичних позначень робляться спроби поширити на цю сферу положення права інтелектуальної власності, зокрема авторське право. Питання, пов’язані з авторськими правами та символікою у політичному житті вже виникали. Згадати можна про конфлікт навколо символіки партії «УКРОП» (джерело - https://press.unian.net/press/1093294-partiya-ukrainskoe-obyedinenie-patriotov-ukrop-ofitsialno-poluchila-prava-na-ispolzovanie-brenda-ukrop.html).
Проте авторське законодавство не включає до об’єктів своєї охорони символи та знаки організацій. Стосовно політичних партій та громадських організацій, то неможливість охорони їхньої символіки авторським правом у 2007 р. підтвердив Вищий господарський суд України.
Зауважимо також про наступне. Символи та знаки політичних партій перестають бути об’єктами авторського права лише після їх офіційного затвердження (ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права»). Стосовно політичних партій, то відповідний Закон передбачає процедуру затвердження відповідним статутним органом у порядку, передбаченому установчими документами. У цьому випадку задля уникнення порушень доцільно не реєструвати символіку, яка буде використовуватися у політичній рекламі і щодо якої існують ризики використання недобросовісними політичними конкурентами. Закон України «Про вибори народних депутатів України», наприклад, не забороняє використовувати у передвиборчій агітації окрім офіційної зареєстрованої символіки ще й логотипи. Наявність майнових виключних у партії як юридичної особи (за договором про передачу цих прав чи за ліцензійним договором) або у будь-якого іншого пов’язаного суб’єкта створює правові передумови для припинення можливих порушень.
Політичні позначення та торговельні марки
На відміну від творів, використання торговельної марки звужене лише сферою товарів і послуг, визначених для неї у свідоцтві про право на знак для товарів і послуг за класифікацією МКТП. Не слід забувати, що право на торговельну марку має здійснюватися шляхом позначання реально вироблених товарів, а якщо цього не відбувається – воно може бути примусово припинене. Зрозуміло, що для політичної партії, виходячи з її цілей та завдань, це неможливо. У цьому й полягає основна відмінність між комерційними (торговельні марки, комерційні найменування) та політичними позначеннями. Переважний спосіб використання перших – це нанесення їх на товар або його упаковку, вивіску магазину, етикетку одягу тощо (реклама чи розміщення у мережі Інтернет є факультативними), натомість основний спосіб використання других – реклама, причому саме політична (використання у документації, офіційному листуванні, в мережі Інтернет можна вважати скоріше похідними). Важко уявити ситуацію, коли марковану партійною символікою рекламну продукцію (ручки, кульки, кружки чи партійні намети) сьогодні хтось наважиться продавати, адже фактом використання торговельної марки вважається саме уведення позначеного нею товару в торговельний оборот. Тому навіть нанесення розпізнавального знаку політичної партії чи логотипу на товари не є тотожним з нанесенням на нього торговельної марки та має вважатися рекламою.
Посилання на Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» тут також видається недоречним, хоча Закон забезпечує захист не тільки торговельних марок, але й інших різноманітних позначень. Предметна сфера цього Закону обмежена лише господарською діяльністю.
Шляхи вирішення
Відсутність необхідного правового регулювання наштовхує на думку про можливість застосування аналогії. Шлях до цього нам демонструє окремий зарубіжний досвід. Наприклад у рішеннях судів Республіки Польща проводиться аналогія між захистом комерційних (торговельні марки, фірмові найменування) та політичних позначень (назв політичних партій та їхніх логотипів). Верховний Суд згаданої країни зауважив, що як і комерційне позначення, назва політичної партії та її логотип має забезпечити виборцям можливість відрізнення одних суб’єктів політичної діяльності від інших, причому надаючи їм можливість усвідомленого вибору, «аналогічно, як споживачі користуються свободою прийняття рішення в умовах ринкової конкуренції» (Рішення від 17.05.2007 III SK 6/07) (джерело - http://prawo.legeo.pl/prawo/iii-sk-6-07/). Оскільки польський закон про політичні партії, як, між іншим, і український, не надає визначення поняття «уведення в оману» чи «змішування» та що під ним слід конкретно розуміти, згаданим судом було застосовано за аналогією норми польського законодавства про охорону торговельних марок. Цей підхід видається доволі правильним, зважаючи на достатність та розробленість судової та експертної практики щодо питань схожості до ступеня змішування чи оманливості комерційних позначень.
Зважаючи на вищевикладене, проблема вимагає законодавчого вирішення. Використання образів, створених політичною рекламою, невід’ємним елементом якого виступає відповідна символіка, вимагає забезпечення недопустимості введення виборця в оману за таких обставин.