У 2017 р. у зв'язку з процесом світової деофшоризації 68 країн підписали MLI Конвенцію. Цього ж року восени відбувся перший обмін інформацією в рамках CRS (Система єдиного стандарту звітності). За офіційним повідомленням Європейської комісії, у грудні 2017 р. Панама, Маршаллові острови, ОАЕ та інші країни були внесені до «чорного» списку офшорів ЄС (list of non-cooperative tax jurisdictions). Загалом, до нього потрапили 17 країн. В офіційному документі під кожною країною є пояснення, чому вона була занесена до цього списку. Основна причина – створення умов для компаній не мають економічної сутності (economic substance) та реальної бізнес-цілі, а також відмова країни у співпраці в реалізації плану BEBS та обміні інформацією. В Україні з 01.01.2017 р. стартувала імплементація мінімального пакета Плану BEPS.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Конкурентом» для держав з високим податковим режимом є юрисдикції, в яких податки або відсутні, або дуже низькі (так звані офшори), а також юрисдикції, які не мають бажання співпрацювати щодо розкриття конфіденційної інформації (зберігають анонімність бізнесу, не бажають розкривати та обмінюватися інформацією з іншими країнами). В побутовому розумінні офшор – це будь-яка юрисдикція за кордоном, куди вигідно «ховати» гроші. Проте існує більш просте розуміння офшору. Актуальний для нас приклад – Кіпр. Ця юрисдикція увійшла до Європейського Союзу у 2004 р. та змогла повністю адаптувати своє законодавство під стандарти ЄС. Однак для більшості журналістів, які розслідують питання витоку капіталів, Кіпр досі залишається офшором. Його саме так розуміють та оцінюють. За словами партнера Deloitte Андрія Серветника, свого часу холдингові компанії масово реєстрували зовсім не на Кіпрі. «Ми пам’ятаємо часи, коли найулюбленішою юрисдикцією для заснування холдингових компаній з метою розміщення інвестицій по всьому світу були Нідерланди. Так було рівно доти, доки до Європейського Союзу не приєднався Кіпр і не влаштував таку податкову конкуренцію, що 90% новостворених компаній засновувалися вже на Кіпрі, а не в Нідерландах», – зазначив юрист.
Якщо ж ми говоримо про деофшоризацію, фактично мова йде про те, що держава, уряд, фіскальні органи борються з витоком коштів із тих юрисдикцій, які мають на них право, до тих юрисдикцій, які не мають права на ці кошти. Як визначається таке право? Для розуміння цього використовуємо поняття фіскального суверенітету.
З огляду на ті чи інші чинники (податкове законодавство, традиції), держава самостійно вирішує, що вона має право на податки з тих осіб, які є її резидентами, або з операцій, що певним чином прив’язані до цієї держави.
Податкова конкуренція
Протягом тривалого часу у світових податкових відносинах існував баланс та рівновага. З одного боку, держави претендували на податки зі своїх резидентів. З іншого боку, спостерігалась податкова конкуренція між державами та їхніми податковими системами.
Однак експерти стверджують, що навіть після започаткування світового процесу деофшоризації податкова конкуренція продовжує існувати. Країни або знижують ставки, або вводять пільгові податкові режими (які потім податківці інших країн вважають шкідливими), або вводять податки для фізичних осіб, мотивуючи цих фізичних осіб емігрувати. Боротися за гроші країни можуть двома способами. Перший варіант – підвищувати податки та зробити для платника втечу з країни неможливою, таким чином «паркувати» податки у себе. Другий варіант – знижувати податковий тягар, стимулюючи надходження грошей до цієї країни, а також залучати інвестиції та розраховувати, що у будь-якому випаду коштів від податків стане більше завдяки обігу.
Популізм проти податкової конкуренції
Принцип податкової конкуренції наразі зазнав суттєвої атаки. Перші її прояви були після глобальної кризи 1998 р., а остаточно боротьба з податковою конкуренцією почалась після кризи 2008 р. На думку експертів, саме в цей момент вся міжнародна система оподаткування, яка раніше була спрямована на боротьбу з подвійним оподаткуванням, раптом перетворилася на боротьбу за збереження доходів та можливості їх оподаткування тими країнами, звідки походять гроші. Експерти стверджують, що у світі перемогла ліва модель підходу до оподаткування.
«Права модель – це низькі податки. Держава зберігає розумний необхідний мінімум для своїх затрат, а бізнес самостійно вирішує, що йому робити. Права модель не проти податкової конкуренції: нехай гроші йдуть в офшори, вони все одно там не залишаться, їх все одно потрібно буде повертати, розвиваючи темп економіки країни, з якої їх було виведено. На обігу коштів держави виграють. Ліва модель – це коли держава намагається якомога більше забрати та розподілити через державні бюджети. Якщо раніше в рамках звичайної податкової конкуренції держави дотримувалися правого підходу, то за останні 10 років лівий популізм став панівним у Європі та світі. Держави розпочали боротьбу з витоком коштів до так званих офшорів. До цих заходів долучилися найкращі експерти, в результаті роботи яких з’явився на світ План BEPS. Як наслідок, сьогодні ми спостерігаємо всі ці заходи боротьби з витоком оподатковуваних доходів з одних юрисдикцій до інших. Таким чином, постає низка логічних запитань. Наскільки це потрібно Україні? Якщо потрібно, то як слідувати цим світовим тенденціям (повністю чи частково)? В якому напрямку рухатися далі?», – зазначив партнер Deloitte Андрій Серветник.
Чи повинна Україна слідувати деофшоризації?
Незважаючи на активну боротьбу з ліберальними податковими системами, провідні країни все одно конкурують за бізнес: скасовують податок на прибуток і запроваджують податок на виведений капітал, знижують ставку податку на прибуток. Зокрема, Кіпр здійснює зміну податкової резидентності всього за 60 днів. Також у межах імплементації 4 AML Директиви, створюються реєстри бенефіціарів.
На переконання експертів, світові тенденції далеко не завжди повинні прийматися Україною як аксіома. За словами Андрія Серветника, План BEPS та багато інших антиофшорних ініціатив були ініційовані багатими країнами, в яких є гроші.
«Ці держави, на відміну від України, мають багато інших суттєвих переваг: низький рівень злочинності та корупції, стабільна законодавча система, прозорий реєстр власності тощо. Україна поки що не може цим похвалитися. Крім того, Україна перебуває у стані війни. Наша інвестиційна привабливість достатньо низька. Чи виграємо ми від того, якщо почнемо сліпо копіювати План BEPS та інші податкові ініціативи, спровоковані розвиненими країнами? Однозначно, не виграємо», – наголосив експерт.
На його думку, для того, щоб у цьому глобальному деофшоризаційному процесі Україна виграла, їй потрібна своя науково розроблена модель податкової конкуренції: «Ми повинні домогтися зацікавленості інвесторів (при тому, що у нас є низка негативних чинників, які відштовхують інвестиції від нашої країни). Україна потребує альтернативних шляхів залучення інвестицій. Це означає, що нам потрібна податкова конкуренція, зниження податків або запровадження альтернативних податкових режимів, які можуть бути вигідними для інвесторів. Також потрібно стимулювати ті галузі економіки, які найближчим часом можуть стати локомотивом розвитку (зокрема, ІТ та сільське господарство)».
Digital single market
В межах боротьби проти витоку капіталу Єврокомісія планує запустити єдину програму з оподаткування компаній цифрового сектору економіки. Єврокомісія зауважує, що все більше компаній з індустрії розваг, торгівлі та господарства працюють у віртуальному просторі мережі Інтернет. При цьому обов’язкові відрахування в державну скарбницю для таких компаній значно нижчі, ніж для компаній з реального сектору економіки. Таким чином держава втрачає значну частину податкових відрахувань.
На думку Віце-президента Єврокомісії, комісара з єдиного цифрового ринку Андруса Ансипа, сучасні правила оподаткування потрібні для використання всього потенціалу єдиного цифрового ринку ЄС, заохочення інновацій та росту. «Необхідно запровадити сучасну та стійку податкову базу, яка забезпечить юридичну визначеність, сприятливі для росту стимули та рівні умови для всього бізнесу», – зазначив комісар.
Однак не всі країни згодні підтримати податкову ініціативу Брюсселя. Невеликі держави, зокрема, Люксембург, Ірландія, Данія, намагаються привабити цифровий бізнес лояльними податковими відносинами (низькі ставки, спрощені процедури контролю тощо). Водночас Франція, Іспанія, Італія та Німеччина пропонують зобов’язати міжнародні компанії сплачувати податки в країнах, в яких вони отримують прибуток. В рамках ЄС запровадити новий податок можна лише одноголосно, тому вирішення цього питання відкладено до весни 2018 р.
Податковий спір за участю компанії Google
«У той час, як малозабезпеченим людям скорочують програми державної підтримки, ми спостерігаємо, що такі гіганти, як Google, мають можливість сплачувати мізерні податки. З 2007 р. компанія отримала від британських користувачів 11,9 млрд фунтів доходів, але сплатила близько 10 млн фунтів податку на прибуток. Компанія використовує цілком правові схеми. Оскільки формальний продавець продуктів для британського ринку зареєстрований в Ірландії, фактично це означає, що тут (у Британії) його немає. Розумники! Чи не так?», – йдеться у статті газети The Independent про спір між Google та Британським урядом.
Натомість позиція Google завжди стримана та юридично обґрунтована. «Ми поважаємо закони та не робимо нічого, що може вважатися їх порушенням», – наполягають юристи компанії.
Під час одного із засідань комітету публічних фінансів (структурна одиниця Британського парламенту), що має компетенцію здійснювати парламентський контроль за ефективністю використання державних коштів, на якому розглядалася справа Google, юрист цієї компанії доводив, що Google діє відповідно до встановлених Сполученим Королівством законів. Однак представник парламенту відповіла: «Ми не звинувачуємо вас у тому, що ви робите щось незаконне, ми звинувачуємо вас у тому, що ви поводите себе аморально». Постає справедливе питання стосовно того, відколи така поведінка стала аморальною. Отже, представник держави визнає той факт, що юридично Google має рацію.
Аналогічні суперечки відбуваються щодо Amazon і Starbucks. Продажі Amazon через свою посередницьку люксембурзьку компанію британським клієнтам становлять 4,2 млрд фунтів, але компанія сплатила Британії лише 2,4 млн фунтів податків.
Віртуальне місце діяльності, а не фактична адреса
Бізнес-моделі цифрової економіки, на відміну від моделей традиційної економіки, зазвичай діють віртуально в багатьох країнах. Як і раніше, у питаннях оподаткування прибутку комерційних об’єднань міжнародні правила виходять з передумови, що для виникнення оподаткованого прибутку має бути фізична адреса підприємства. Це дозволяє багатьом компаніям не сплачувати податки, оскільки правила оподаткування застаріли. Тому ця ситуація не може бути вирішена просто заходами проти ухилення від сплати податків. На думку міністра фінансів Естонії Тоомаса Тиністе, у процесі оновлення правил важливо відмовитися від вимоги фізичного володіння чи наявності активів та замінити її концепцією віртуального місця діяльності. Це передбачає укладання більш точної угоди про віртуальних платників податків (тих, хто реально сплачуватиме податки).
Законодавство про заборону державної допомоги
За словами судді ВАСУ Наталії Блажівської, цілком очевидно, що протягом наступних 3-х років Україна поступово перейме від ЄС нові правила оподаткування.
«Поява таких міжнародних комплексних інструментів як план BEPS – це результат усвідомленої необхідності фундаментальної зміни базису взаємовідносин платника податку та держави. Найближчим часом безумовно регулятивне поле буде змінюватися у напрямку підвищення рівня прозорості, транспарентності. Певним доказом цього є рішення Європейської комісії у податковій справі проти Amazon (від 04.10.2017 р.). Європейська комісія постановила, що податкові пільги, надані урядом Люксембургу одній із компаній Amazon, є такими, що не відповідають законодавству ЄС про заборону державної допомоги. Amazon має сплатити близько 250 млн євро, раніше отриманих у вигляді податкових пільг», – зазначила суддя.
У боротьбі з податковими оптимізаційними схемами ЄС використовує не лише податкове законодавство, а й законодавство про заборону державної допомоги. Варто зазначити, що Україна, очевидно, також зіштовхнеться зі схожими справами, оскільки концепція заборони державної допомоги є неодмінною частиною Угоди про асоціацію та суперечить такому інструменту як розстрочка податкових зобов’язань, що передбачена Податковим кодексом України.
На переконання експертів, сьогодні Україна стоїть між вибором, яку саме модель податкової системи їй обрати. Державні органи України повинні чітко визначитися, в якому напрямку має розвиватися українська економіка. Від цього вибору залежить, які світові законодавчі ініціативи потрібно впроваджувати в національне правове поле, які підписувати конвенції та двосторонні угоди.
За словами Голови Ради ГО «Інститут податкових реформ» Олени Хотенко, Україна повинна сама про себе подбати та захищати свої податкові інтереси: «Ми проаналізували майже 70 міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування. В жодній з них не враховуються інтереси нашої держави, а йдеться про інтереси тих держав, з якими Україна підписала ці договори. Якщо ми говоримо про застосування плану BEPS, у процесі імплементації кожна країна обирає для себе окремі опції, преференції, захищаючи при цьому лише свої економічні інтереси».