В судовій практиці часто постають питання стосовно встановлення законності вимог органів державної фіскальної служби України щодо наявності податкового боргу у фізичної особи-власника транспортного засобу зі сплати податку з власників транспортного засобу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Досить часто в заявах фізичних осіб до Верховного Суду України порушується питання про перегляд рішень ВАСУ, відповідно до яких були задоволені касаційні скарги органів державної фіскальної служби України щодо сплати податку з власників транспортного засобу. Вивчивши ухвалу ВАСУ від 26.02.2015 р. №К/800/51176/14, ухвалу ВАСУ від 2.04.2014 р. №К800/27464/13 та ухвалу ВАСУ від 3.03.2015 р. №800/27418/14, можна було дійти наступного висновку.
Щодо держреєстрації транспортних засобів
Відповідно до абз. 13 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 7.09.1998 р. №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Тобто державній реєстрації транспортного засобу передує сплата транспортного податку власником транспортного засобу за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III (діяв на час виникнення спірних відносин) податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Податковий борг та власники транспортних засобів
Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2.12.2010 р. №2755-VI, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів через активи, вільні від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Відповідно до ч. 11 ст. 87 Податкового кодексу України від 2.12.2010 р. №2755-VI орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
ВАСУ в ухвалі від 3.03.2015 р. робить правильно висновок, що для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів податкове зобов’язання повинно набути ознак податкового боргу.
Однак довідка про результати перевірки щодо сплати вказаного податку та розрахунок заборгованості з податку, на нашу думку, може бути належним доказом наявності боргу за узгодженим податковим зобов’язанням щодо податку з власників транспортних засобів, оскільки інший спосіб доведення факту наявності податкового боргу вище наведеним Законом не встановлено і не заборонено цього способу доведення.
Окрім того, відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 вище наведеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Варто зауважити, що згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11.08.2010 р. №379, для проведення реєстрації ТЗ посадовими особами Центру приймаються до розгляду письмові заяви власників ТЗ (фізичних або юридичних осіб), зразки яких наведено в додатках 1, 2 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 3.2 вказаної Інструкції особа власника ТЗ або уповноваженої ним особи встановлюється на підставі паспорта громадянина України або іншого документа, що його замінює, для іноземців або осіб без громадянства – на підставі документів, визначених законодавством України.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 7.09.1998 р. №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, та документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі – правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Тому слід вважати, що реєстрація транспортного засобу на ім’я певної фізичної особи та несплата нею податку з власників транспортного засобу, за умов доведення цієї несплати (в тому числі шляхом видачі довідки фіскальними органами про несплату податку з власників транспортного засобу, яка може засвідчити несплату податку та, як наслідок, виникнення податкового боргу), може бути підставою для звернення до суду органами фіскальної служби для примусового стягнення вказаного податку з власників транспортного засобу.
Що має встановити суд?
Однак варто звернути увагу на те, що адміністративним судом має бути встановлено наявність дійсного наміру фізичної особи зареєструвати транспортний засіб, досліджено правильність особистих даних (наприклад, паспортні дані, ідентифікаційний код), вказаних в заяві на реєстрацію транспортного засобу, а також достовірність підпису особи-заявника або чи подавалася довіреність на реєстрацію транспортного засобу. Крім того, адміністративним судом має бути встановлено, чи насправді заявник подавав оригінал паспорту, чи є у справі оригінал платіжного доручення, яке підтверджує сплату податку з власників транспортного засобу. Оскільки може виникнути ситуація, коли фізична особа-заявник не подавала жодних заяв та документів до органів МВС щодо реєстрації транспортного засобу, копії паспорту перебували у третіх осіб без відома власника паспорта. До того ж суду необхідно прийняти ухвалу про витребування доказів (ч. 2 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України) від банківської установи, де проводилася банківська операція зі сплати податку з власників транспортного засобу, щодо підтвердження здійснення операції зі сплати цього податку. Адже наявність самого платіжного доручення (особливо його копії) може ще не означати сплату податку, оскільки трансакція зі сплати податку з власників транспортного засобу могла бути скасована за рішенням співробітника банківської установи після видачі платіжного доручення. Тому у вказаній ситуації може простежуватися змова співробітників банківської установи з фізичною особою-платником вказаного податку та/або співробітником МРЕО ДАІ МВС, який завідома знав про такі операції, але реєстрував транспортний засіб за певною фізичною особою без її відома, проте за наявності копій документів без підтвердження наміру та ідентифікації такої особи. Тому особа, без відома якої було зареєстровано транспортний засіб на її ім’я, не може бути платником податку з власників транспортного засобу, оскільки не була реальним заявником щодо реєстрації транспортного засобу. Коли всебічно буде досліджено усі матеріали справи, тоді можна буде встановити, чи є фізична особа платником цього податку, чи ні.
У будь-якому випадку складно встановити законність вимог органів державної фіскальної служби України щодо наявності податкового боргу у фізичної особи-власника транспортного засобу зі сплати податку з власників транспортного засобу без вивчення матеріалів справи. Тому в такій категорії справ необхідний індивідуальний підхід до з’ясування всіх обставин справи.