Компанія Wealth‑X, світовий лідер у галузі аналізу інформації щодо UHNWI (Ultra High Net Worth Individuals) або осіб з надвисокими статками, опублікувала результат дослідження, згідно з яким до кінця 2030 р. більше $15 млрд перейде від старшого покоління до молодшого. Процес переходу активів від покоління до покоління є невідворотним.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важливо розуміти, що внаслідок глобалізації, легкості міжнародних поїздок (принаймні, до пандемії) і комунікацій та, як наслідок, надшвидкої у будь-який час передачі даних збільшується кількість сімей, члени яких проживають у різних країнах, що переводить процес планування спадкування капіталу на транскордонний рівень. Планування передачі активів допоможе спростити цей процес.
Наявність іноземного елементу ускладнює процедуру спадкування, особливо в частині спадкування бізнесу. Не секрет, що в Україні найчастіше бізнес структурований через кіпрські холдинги, компанії, зареєстровані на Британських Віргінських Островах та Коронних володіннях, причому дуже часто з використанням номінальних сервісів. Незважаючи на прийняття Закону України №466‑IX у т. ч. про контрольовані іноземні компанії, далеко не всі власники бізнесів відмовились від використання таких сервісів, деякі ще не встигли пройти через реструктуризацію, в результаті якої номінальні сервіси будуть припинені.
Український бізнес динамічно розвивається, тому для нього характерне створення все нових компаній, у т. ч. за кордоном (як інструмент захисту бізнесу). У зв'язку з цим потенційні спадкоємці майже у 100% випадків просто не володіють інформацією про структуру володіння, існування тих чи інших компаній або рухомого чи нерухомого майна за межами України. З іншого боку, такою інформацією достеменно володіють бізнес-партнери та фінансові і юридичні директори. На практиці в силу тих чи інших причин бізнес-партнери можуть скористатися ситуацією та за допомогою ряду маніпулятивних дій (таких як, наприклад, приховування документів, внесення змін до складу учасників компанії, продаж акцій, умисне зменшення вартості корпоративних прав) унеможливити доступ спадкоємців до володіння і управління корпоративними правами і майном.
Спадкування номінального сервісу
Ризик того, що законні спадкоємці не отримають нічого, наближається до показника 100%, якщо власник бізнесу, який використовує номінальний сервіс, заздалегідь не продумає та не імплементує стратегію планування спадкування. Цей ризик зумовлений тим, що спадкодавець, будучи бенефіціарним власником, не має юридичного титулу власника майна. Українське право, на відміну від англосаксонського, не передбачає існування двох титулів власності на одне й те саме майно (і титульного, і бенефіціарного). Оскільки з точки зору українського права власником майна є особа, за якою закріплено титул власності, при відкритті спадкової справи українським нотаріусом бенефіціарна власність автоматично не включається до спадкової маси.
Значно знизити цей ризик допоможе заповіт з призначенням його виконавця, в якому буде чітко зазначено перелік майна та розмір часток, які переходять спадкоємцям. Виконавцем заповіту може бути фізична або юридична особа, яка за погоджену плату буде забезпечувати здійснення волі спадкодавця. Наприклад, заповідач може доручити виконавцю заповіту передати спадкоємцям трастові декларації і таким чином поінформувати їх про існування компаній.
Оскільки бенефіціарна власність в Україні не спадкується, для того, щоб спадкоємці стали бенефіціарними власниками акцій, наприклад, кіпрської компанії, заповіт має бути затверджений в Республіці Кіпр відповідним судом. Відтак, спадкодавець може покласти на виконавця заповіту обов'язок звернутись в суд за місцем знаходження компанії та здійснити процедуру затвердження заповіту (grant of probate). Така процедура є складною і дорогою.
У зв'язку з цим для забезпечення правонаступництва бізнес-активів, які знаходяться в країнах англосаксонського права, ми рекомендуємо бенефіціарам розглянути такий інструмент спадкування, як траст. Після прийняття закону про контрольовані іноземні компанії №466‑IX інформація про бенефіціарних власників компаній рано чи пізно буде відкритою, а використання номінальних сервісів може створити спадкоємцям багато ускладнень у процесі спадкування. Натомість траст є простим інструментом для забезпечення правонаступництва бізнес-активів, який притаманний саме англосаксонській системі.
Спадкодавець може створити траст шляхом передачі майна довіреним особам для утримання трасту на користь спадкоємців відповідно до положень трастової декларації. Траст може бути створений спадкодавцем протягом його життя (inter vivos) або після його смерті за заповітом. У траст можна передати будь-які типи майна, в т. ч. нерухомість, цінні папери, рухомі речі та готівку. Основним обов'язком довіреної особи (trustee) є збереження та управління активами на користь бенефіціарів. Бенефіціари зазначаються у трастовій декларації і можуть бути названі особисто або з посиланням на групу осіб (наприклад, «всі мої онуки»).
Якщо довірчий власник (trustee) помирає або стає неплатоспроможним, активи довірчої власності не вважаються частиною його спадщини, а також не можуть бути арештовані в процесі банкрутства довіреної особи для розподілу серед його кредиторів, натомість вони зберігаються в окремому фонді на користь бенефіціарів.
Спадкування частки в статутному капіталі ТОВ
Відповідно до чинного Закону України «Про товариства обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275‑VIII, у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства. Тобто спадкоємець може звернутися до державного реєстратора з відповідною заявою і доказами спадкування та стати учасником товариства.
Чинне законодавство зробило величезний крок уперед у регулюванні процедури вступу спадкоємців до товариства (нагадаємо, до прийняття зазначеного закону за відсутності волі інших учасників спадкоємець фактично не міг стати учасником товариства). Тим не менш, питання управління товариством на час оформлення спадщини з моменту її відкриття і до моменту прийняття спадкоємцями (6 місяців) залишається відкритим. Наприклад, за цей час інші учасники можуть вивести всі активи товариства.
Знову ж таки, одним із способів вирішення цього питання є заповіт з призначенням виконавця заповіту. Виконавець діє на підставі свідоцтва виконавця заповіту відповідно до повноважень, визначених у заповіті. Таким чином, виконавець заповіту може певний час брати участь в управлінні товариством.
Додатково рекомендуємо внести зміни в установчі документи товариства та передбачити право виконавця заповіту брати участь в управлінні товариством до того часу, поки спадкоємці стануть учасниками товариства. Окремо радимо врегулювати питання розподілу прибутку товариства в період між відкриттям спадщини та до моменту її прийняття спадкоємцями.
Фактичний шлюб: особливості спадкування
Якщо спадкодавець тривалий час проживав з особою однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу, така особа за законом може претендувати на майно лише в четверту чергу за відсутності спадкоємців попередньої черги. Однак навіть для того, щоб стати спадкоємцем четвертої черги, цій особі необхідно звернутися в суд для встановлення факту спільного проживання протягом не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Оскільки зараз проживання у фактичному шлюбі стає все більш розповсюдженим, радимо врахувати описаний ризик. Якщо спадкодавець бажає, щоб особа, яка з ним проживає, отримала частину майна у спадок, про це потрібно подбати завчасно. Найбільш дієвим інструментом для цього є, знову ж таки, заповіт.
Спадковий договір
Одним з альтернативних інструментів передачі майна є спадковий договір, за яким набувач зобов'язується виконувати розпорядження відчужувача і у разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію ще до відкриття спадщини або після її відкриття. При цьому варто підкреслити, що перехід майна за спадковим договором не є окремим способом спадкування, тому на відносини сторін не поширюються правила спадкування, у т. ч. про обов'язкову частку. Відповідно до чинного законодавства, є категорія осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від волі заповідача (наприклад, малолітні діти або непрацездатні батьки). Однак майно, зазначене у спадковому договорі, не спадкується за заповітом і за законом, тому набувач у будь-якому разі отримає майно, вказане в спадковому договорі.
Серед основних переваг спадкового договору також є те, що на відміну від спадкоємців, набувач за спадковим договором не несе відповідальності за борги спадкодавця.
Альтернативні інструменти: іноземна практика
Яскравим прикладом юрисдикції, в якій активно впроваджуються прогресивні інструменти для полегшення планування передачі капіталу спадкоємцям, є Дубай. У серпні ц. р. там прийняли закон, що дозволяє членам сім'ї укладати договори щодо спільного часткового володіння та управління сімейним майном в інтересах як самих членів сім'ї, так і їх спадкоємців. Такі договори можуть укладатися стосовно будь-якого рухомого і нерухомого майна за винятком акцій публічних акціонерних товариств.
Закон передбачає, що будь-який договір щодо спільного часткового володіння та управління сімейним майном слід використовувати для забезпечення безперервності, розвитку та плавного переходу сімейного майна від одного покоління до іншого. Для тих сімей, які зацікавлені в збереженні сімейного багатства для наступного покоління, закон може стати корисним інструментом для досягнення згоди в питаннях спадкування.
У Російській Федерації з 2018 р. діє такий правовий інститут, як спадковий фонд. Він створюється на виконання волі спадкодавця і на основі його майна і здійснює управління бізнесом або майном в інтересах членів сім'ї спадкодавця або в благодійних цілях. Досить часто спадкоємці не мають необхідних компетенцій або бажання продовжувати вести бізнес спадкодавця. Як мінімум, такий бізнес не буде розвиватися, а скоріше за все, рано чи пізно буде проданий або припинить діяльність. Основною перевагою спадкового фонду є те, що спадкодавець може самостійно обрати професіоналів, які будуть здійснювати управління бізнесом. Спадкоємці будуть просто отримувати доходи на умовах, визначених спадкодавцем. Наприклад, спадкодавець може обмежити суму, яка виплачується з фонду протягом року. Враховуючи практику переймання зарубіжного досвіду, не виключено, що згодом такий інструмент може з'явитися і в Україні.
Таким чином, на думку авторів, завчасне планування передачі капіталу включає наступні етапи: 1) встановлення спадкової маси (зокрема, яке майно входить до спадкової маси, де воно знаходиться); 2) визначення права, яке регулюватиме порядок спадкування майна; 3) розробку варіантів уникнення декількох режимів спадкування для спрощення процедури спадкування; 4) визначення спадкоємців та розміру їх часток; 5) безпосередню імплементацію стратегії спадкування (оформлення заповіту, створення трасту).
З практичної точки зору одним з найкращих інструментів для планування спадкування є оформлення в Україні заповіту з призначенням виконавця заповіту. Цей інструмент також є ефективним з тієї точки зору, що заповіт можна у будь-який час змінити або скасувати. Майно, яке знаходиться в країнах англосаксонської правової системи, рекомендуємо передавати в траст, де це можливо і доцільно з урахуванням усіх ризиків.
Планування спадкування, з одного боку, дасть спадкодавцю можливість передати майно згідно власної волі, тобто обраним ним спадкоємцям і у визначених ним частках. З іншого боку, це дозволить захистити інтереси спадкоємців та уникнути тривалих і досить дорогих судових процесів.
