Проектами нових процесуальних кодексів, які Верховна Рада України 20.06.2017 прийняла за основу у першому читанні, передбачені суттєві зміни у процедурі надання свідчень у суді. На наш погляд, запропоновані законодавцем новації матимуть суттєвий вплив на формат доказування у процесі та визначатимуть, яку саме стратегію судового захисту оберуть сторони.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зміни стосуються не лише цивільного і адміністративного процесів, для яких інститут допиту свідка не є новим, але й господарського, для якого такий засіб доказування, як показання свідків, досі не був відомий.
Хто такий свідок
Проекти усіх трьох процесуальних кодексів майже одностайні у тому, хто такий свідок. Зокрема, законодавець визначає, що свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи, що або які належить з’ясувати у справі. При цьому законодавець визначає, хто не може бути допитаний у якості свідка. Такими особами, зокрема, є:
- недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і через свої фізичні або психічні вади не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;
- особи, які за законом зобов'язані зберігати у таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення досудового врегулювання спору (про такі відомості);
- священнослужителі – про відомості, отримані ними на сповіді віруючих;
- судді та присяжні – про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю;
- інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно з законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їх згоди.
Крім того, не можуть бути допитані як свідки без їх згоди особи, які мають дипломатичний імунітет, а представники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представника.
Процедура
Проектами процесуальних кодексів встановлюється презумпція згоди учасників справи на допит свідка у режимі відеоконференції. У разі, якщо учасники справи заперечують проти цього, суд все одно може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, якщо той не може з’явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.
Відповідно до законопроектів, кожен свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показання, не можуть перебувати у залі судового засідання під час розгляду справи.
Допит свідка розпочинається з пропозиції головуючого у судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі. Після цього першою задає питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім – інші учасники справи. Головуючий у справі та інші судді можуть ставити запитання свідку у будь-який час його допиту. Крім того, головуючий має право за заявою учасників справи знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.
Після завершення допиту свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи, оскільки може виникнути необхідність його повторного допиту. Водночас за згодою сторін суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи.
Проектами кодексів також передбачена можливість так званої очної ставки, коли відбувається одночасний допит кількох свідків з метою з’ясування розходжень у їх показаннях.
Свідок, що з'явився на вимогу суду, не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім'ї/родичів. Відмова від надання показань приймається ухвалою.
Крім того, проектами Господарського та Цивільного процесуальних кодексів запроваджується так зване правило 10 запитань. Зокрема, передбачено, що у першій заяві по суті справи, що подається ним до суду, учасник справи має право поставити іншому учаснику 10 запитань про обставини, що мають значення для справи. Таким чином, відбувається письмове опитування учасників справи у якості свідків.
Учасник справи, якому поставлено запитання, зобов'язаний надати вичерпну відповідь на кожне з них окремо. Відповіді на запитання до учасника-юридичної особи надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді подаються до суду у формі заяви свідка не пізніше, ніж за 5 днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається у порядку спрощеного провадження – до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той же строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують певні обставини, учасник справи разом з поданням заяви свідка повинен надати копії відповідних письмових чи електронних доказів
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник повинен повідомити про це іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання (наприклад, якщо поставлене запитання не стосується обставин справи, або учасником поставлено більш ніж 10 запитань). За клопотанням іншого учасника суд може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Процесуальний дебют
Проект ГПК України передбачає, що показання свідка є окремим засобом доказування у господарському судочинстві. Запропонована новела є суттєвим кроком уперед, який наближає національні стандарти доказування при вирішенні комерційних спорів до кращих світових практик розгляду господарських справ.
Заради справедливості слід зазначити, що поточна редакція ГПК України передбачає можливість надання суду пояснень посадовими особами та іншими працівниками підприємств, установ, організацій, державних та інших органів «з питань, що виникають під час розгляду справи» (ст. 30 чинного ГПК України). Певною мірою такі пояснення де-факто можуть вважатися показаннями свідків. Разом з тим, регулювання цього питання лише однією статтею Кодексу не відповідає вимогам часу та реаліям розгляду справ господарськими судами.
Проект нового ГПК України спрямований на створення умов для розгляду справ на підставі поданих сторонами доказів, якими у господарському процесі є здебільшого документи. З урахуванням вказаного, у проекті Кодексу законодавець пропонує запровадити можливість відібрання/надання свідчень письмово, у формі заяви свідка (на зразок witness statement у англійському праві). У такій заяві, за проектом ГПК України, свідок викладає відомі йому обставини і вказує джерело обізнаності щодо них, а також підтверджує свою поінформованість про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень і готовність за необхідності з'явиться до суду для підтвердження своїх свідчень.
Окремо слід звернути увагу на форму заяви свідка: його підпис у такій заяві повинен бути нотаріально посвідчений. Однак ця вимога не поширюється на сторін справи, третіх осіб і представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Заява свідка повинна бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів, а учасник розгляду справи, який надав суду заяву свідка на підтвердження своєї правової позиції, зобов'язаний забезпечити явку такого свідка на допит до суду. Якщо свідок без поважних причин не підтвердив свої свідчення перед судом, при вирішенні справи його показання не беруться до уваги.
При цьому проект ГПК чітко визначає обставини, коли свідок може бути викликаний до суду для підтвердження наданих ним свідчень. Зокрема, це може мати місце у разі, якщо обставини, описані у заяві свідка, є суперечливим або викликають сумніви, і лише з ініціативи суду або за клопотанням сторони.
У проекті Кодексу також передбачено, що на підставі показань свідка не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту повинні відображатися (обліковуються) у відповідних документах (наприклад, факт укладення договору чи здійснення розрахунків за договором). Крім того, не є доказами показання свідка, який не може назвати джерело своєї обізнаності щодо певних обставин, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Цивільний свідок
На відміну від ГПК України, згідно з яким показання свідка спочатку фіксуються у заяві свідка з подальшим можливим викликом до суду, проект ЦПК України передбачає, що показання свідка можна отримали лише шляхом безпосереднього виклику його до суду без подання заяви свідки (за виключенням правила 10 питань, коли така заява повинна бути подана).
За проектом ЦПК, виклик свідка до суду здійснюється за заявою учасника справи, у якій викладаються обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка подається до або під час підготовчого судового засідання, а у разі спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання.
На відміну від ГПК, проект ЦПК України не встановлює обмежень щодо прийнятності свідчень, які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Разом з тим, законодавець визначив, що у такому разі ці інші особи також повинні бути допитані як свідки. Якщо ж можливість допитати особу, яка надала первинне повідомлення, відсутня, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом у справі.
Арбітражне доручення
У проекті нового ЦПК України зроблений крок уперед у частині взаємодії національних судів з третейськими (арбітражними) інституціями. Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що (третейський) арбітражний суд може звернутися до компетентного суду для сприяння у отриманні доказів. Проте чинне процесуальне законодавство не передбачає механізму розгляду подібних звернень третейського (арбітражного) суду.
Проект ЦПК це питання вирішує. Зокрема, він передбачає, що на прохання третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу чи за заявою сторони третейського (арбітражного) розгляду за згодою третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) апеляційний загальний суд за місцем проживання свідка може допитати, у т.ч. повторно, свідка про відомі йому обставини, що стосуються справи, яка розглядається третейським судом чи міжнародним комерційним арбітражем. Такий допит здійснюється апеляційним судом згідно з визначеним третейським судом (арбітражем) переліком питань. Сторони третейського чи арбітражного розгляду можуть брати участь у допиті свідка, а також ставити йому запитання для уточнення його відповідей.
Проектом також передбачено, що в ухвалі про виклик свідка суд вирішує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат свідка, пов'язаних із його допитом.
Адміністративний допит
Проект нового КАС України, як і проект ЦПК України, не передбачає подання заяви свідка. У адміністративному процесі свідок може бути викликаний на допит з ініціативи суду або учасників справи до початку розгляду справи. Свідок допитується безпосередньо у судовому засіданні.
В цілому положення проекту КАС України щодо отримання показань свідка аналогічні відповідним положенням проекту ЦПК України.
Про перспективи
Запропоновані законодавцем оновлені правила функціонування інституту допиту свідків, на наш погляд, є виправданими та відповідають кращим світовим практикам. Особливо перспективним виглядає використання показань свідків у оновленому господарському процесі при вирішенні комерційних спорів, у яких вирішальну роль відіграють саме фактичні обставини. Маємо надію, що заява свідка стане дієвим процесуальним інструментом, який полегшить з’ясування обставин справи та допоможе суду правильно вирішити спір.