З 01 січня 2017 року Україна приєдналась до плану BEPS і взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт BEPS, тобто 4 з 15 кроків, які є основними. Мінімальний стандарт передбачає чотири кроки: боротьба з податковими зловживаннями, пов'язаними з використанням спеціальних режимів оподаткування; уникнення зловживань при застосуванні податкових конвенцій; розкриття інформації про використання схем агресивного податкового планування та збільшення ефективності механізмів вирішення спорів щодо застосування договорів про уникнення подвійного оподаткування між країнами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хоча окремого кроку в плані не передбачено, «червоною ниткою» проходить через весь план запровадження ефективного механізму обміну податковою інформацією. Такий обмін має здійснюватися за допомогою використання вже наявних юридичних механізмів обміну податковою інформацією. Саме з ними пропоную ознайомитися далі у статті.
Види обміну податковою інформацією
Міжнародний обмін податковою інформацією існує у трьох видах:
1) обмін інформацією на прохання, тобто надання інформації за запитом уповноваженого органу запитуючої держави;
2) автоматичний обмін, тобто обмін податковою інформацією на періодичній основі між договірними державами;
3) спонтанний обмін, який передбачає надання податкової інформації без попередньої домовленості.
Юридичні механізми обміну податковою інформацією
Здебільшого обмін податковою інформацією здійснюється на основі принципу взаємності, а юридичною підставою для такого обміну виступають багатосторонні та двосторонні угоди. Тому узагальнити їх можна так:
1. Двосторонні договори:
- договори про уникнення подвійного оподаткування (Double Tax Treaty);
- договори про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreement - TIEA);
2. Багатосторонні договори з питань обміну податковою інформацією.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування, які прийняті на основі Модельної Конвенції ОЄРС стосовно податків на доходи і капітал від 1977 року здебільшого дублюють положення статті 26 Конвенції. Відповідно до цієї статті компетентні органи договірних сторін здійснюють обмін інформацією, яка може бути корисною для реалізації положень Конвенції або для забезпечення виконання внутрішнього законодавства договірних сторін, яке стосується податків будь-якого виду.
Договори про обмін податковою інформацією почали укладати особливо активно останнім часом, зокрема для імплементації механізму country-by-country reporting, який передбачений кроком 13 BEPS. Так, згідно з даними ОЕСР станом на травень 2017 року було підписано 811 таких угод між 31 країнами.
Серед багатосторонніх угод варто виділити Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року, яку підписано між країнами – членами Ради Європи та країнами – членами ОЕСР.
Конвенція була розроблена ще у 1988 році, проте світова фінансова криза 2008 року значно загострила проблему наповнення бюджетів держав і понукала держави до запровадження і вдосконалення механізмів боротьби з ухилянням від сплати податків. Як відомо, офшорні юрисдикції були і залишаються основним засобом для мінімізації податкових зобов’язань, тому саме вони стали об’єктом для вживання подібних заходів. Так, було підписано чимало двосторонніх договорів про обмін податковою інформацією та взаємну адміністративну допомогу з офшорними юрисдикціями, проте така робота була надзвичайно громіздкою і більш ефективним засобом у цьому випадку стало використання саме багатостороннього договору. Тому у 2010 році було прийнято рішення про доопрацювання вже наявної Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року і доповнення її спеціальним Протоколом на Лондонському саміті G20 у 2010 році. Як результат, станом на 10 листопада 2017 року Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах налічує 115 підписантів. Так, в 2016 та 2017 роках перелік країн, які до неї долучилися, доповнився такими державами: Андорра, Ізраїль, Ліхтенштейн, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сенегал, Уругвай та Швейцарія, а 01 квітня 2017 року Конвенція набула чинності для Маршаллових островів, Монако та Пакистану; для Малайзії – з 01 травня 2017 року. Україна стала учасником Конвенції ще в 2004 році.
Автоматичний обмін інформацією
Проте головним недоліком всіх вищезазначених інструментів обміну податковою інформацією є те, що всі вони передбачають тільки один із видів обміну податковою інформацією – надання інформації за запитом. Це зі свого боку залежить від багатьох інших чинників, зокрема готовності надавати державою інформацію на взаємній основі, наявністю угоди між країнами та навіть схожістю податкових систем.
Тому країни активну розвивають ідею саме автоматичного обміну податковою інформацією. Першим подібним актом, який запрацював на локальному рівні, стала Директива ЄС 2005 року «Про заощадження» (EUSTD), яка ще в 2005 році передбачала автоматичний обмін інформацією між країнами ЄС про виплату доходів на користь нерезидентів із інших країн ЄС. На сьогодні обмін податковою інформацією в рамках Європейського Союзу здійснюється на підставі таких ключових документів:
- Директива Ради ЄС 2011/16/EU від 15.02.2011 «Про адміністративне співробітництво в галузі оподаткування», що передбачає обмін податковою інформацією за запитом між країнами — членами ЄС, одночасні податкові перевірки у двох і більше країнах — членах ЄС, участь у податкових перевірках та вручення документів на території іншої країни — члена ЄС. Крім того, з 2015 р. такі країни зобов’язані ввести в дію закони та адміністративні процедури, які передбачають обов’язковий автоматичний обмін інформацією щодо податкових періодів, що починаються з 01.01.2014;
- Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2005/60/ЄC від 26.10.2005 «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму»;
- Директива Ради ЄС 2003/48/ЄC від 03.06.2003 «Щодо оподаткування доходу від накопичення заощаджень у формі виплати відсотків» (у редакції Директиви Ради ЄС 2014/48/EU від 24.03.2014).
Закон про податкову звітність із закордонних рахунків (Foreign Account Tax Compliance Act)
Більш відомий як FATCA цей закон був прийнятий у 2010 році в США і він є унікальним актом в своєму роді, адже FATCA зобов’язує іноземні фінансові установи в автоматичному режимі звітувати перед Службою внутрішніх доходів США про стан рахунків американських платників податків та про рух коштів на їхніх рахунках. У разі невиконання фінансовими установами таких приписів їх очікує накладення фінансових санкцій у розмірі 30 % від розміру коштів, про які не була подана звітність.
Хоча FATCA є внутрішнім актом США, проте опосередковано накладає певні обов’язки на фінансові установи інших країн. Проте все ж FATCA не є прикладом безумовного поширення внутрішнього акта США на інші країни і на це є декілька причин.
- FATCA не застосовується безпосередньо до інших країн – США все ж оформлюють його дію двостороннім договором. Таким чином, не порушуються принципи міжнародного права, адже держави добровільно беруть на себе подібні зобов’язання.
- Переважно такі договори підписуються на основі принципу взаємності, тобто США у відповідь також надають країні інформацію про стан та наявність рахунків її громадян у фінансових установах США.
Як результат, на сьогодні до FATCA приєдналось більше ніж 100 держав світу, у тому числі Російська Федерація, яка у 2014 році скасувала заборону надання фінансової інформації іншим країнам. 07 лютого 2017 року між Урядом України та Урядом США також було підписано Угоду для підвищення рівня дотримання міжнародного податкового законодавства й виконання положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA)
Таким чином, головною особливістю механізмів FATCA є регулярний обмін податковою інформацією на регулярній основі без необхідності подання відповідних запитів про надання інформації.
Єдиний стандарт звітності (Common Reporting Standard - CRS)
Враховуючи позитивний досвід FATCA у сфері автоматичного обміну інформацією, 15 липня 2014 року Радою ОЕРС було затверджено Єдиний Стандарт Звітності, який передбачає періодичний (раз на рік) обмін податковою інформацією між державами, що долучилися до його впровадження. Стандарт встановлює:
- яка інформація про фінансові рахунки підлягає обміну;
- які фінансові установи зобов’язані подавати інформацію;
- види рахунків та платників податків, на які поширюється дія Стандарту;
- процедури перевірки фінансових установ.
Для імплементації CRS держави повинні підписати Багатосторонню конвенцію про співробітництво між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією по стандарту CRS (Multilateral Competent Authority Agreement).
Варто зазначити, що за своєю суттю ця Конвенція є логічним продовженням Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року. Таким чином, запровадження CRS здійснюється у два етапи.
- Приєднання до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року.
- На основі статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року, приєднання до Багатосторонньої конвенції про співробітництво між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією по стандарту CRS.
Проте перший етап не є обов’язковим і для держави, яка виявила бажання впровадити CRS, достатньо підписати лише Multilateral Competent Authority Agreement, адже вона є відкритою для підписання. На сьогодні більше ніж 100 країн світу виявили бажання приєднатись до впровадження CRS і їх можна поділити на декілька груп.
- Які почнуть обмін податковою інформацією з 2017 року.
- Які почнуть обмін податковою інформацією з 2018 року.
- Які виявили бажання приєднання до Стандарту, проте не визначили конкретний момент початку обміну такою інформацією.
Український досвід у сфері міжнародного обміну податковою інформацією
Україна приєдналась до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року ще в 2004 році, а почала діяти вона з 27 липня 2009 року. У 2013 році було ратифіковано Протокол до Конвенції, який вступив набрав чинності для нашої країни 01 вересня 2013 року.
Таким чином, Україна як одна з країн - учасниць Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах може отримувати інформацію про компанії та їхніх власників навіть з тих юрисдикцій, з якими відсутні подібні двосторонні договори. Крім того, Конвенція передбачає не тільки отримання інформації, а й можливість проведення вітчизняними контролюючими органами податкових перевірок за кордоном.
У 2013 році Україна приєдналася до Глобального форуму з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей в рамках ОЕСР та зобов'язалася дотримуватися міжнародних стандартів прозорості, проте обмін інформацією в автоматичному режимі не здійснює, до впровадження CRS не приєдналася. Але за словами міністра фінансів О. Данилюка, Україна планує здійснювати автоматичний обмін інформацією про рахунки нерезидентів, починаючи з 2019 року, а повноцінно приєднатись до Стандарту – з 2020 року.
Наразі здійснюється підготовка для виконання взятих на себе зобов’язань. Ще у травні у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо міжнародного автоматичного обміну інформацією з податкових питань) № 6503.
Законопроектом пропонується доповнити ПК України новою главою 101 «Міжнародне співробітництво щодо автоматичного обміну інформацією з податкових питань», якою врегулювати питання обміну податковою інформацією на періодичній основі на підставі міжнародних договорів. Норми запропонованої глави закріплюють поняття міжнародного автоматичного обміну з податкових питань, визначають фінансові установи, які зобов’язані надавати відповідну інформацію центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Також встановлюються права та обов’язки фінансових установ, що зобов’язані надавати інформацію, та повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у зв’язку з міжнародним автоматичним обміном інформацією з податкових питань. Законопроект також пропонує закріпити вимоги до інформації, яка надається в межах міжнародного обміну, та гарантії її передання та застосування виключно для боротьби з ухилянням від сплати податків та захисту податкової системи.
Однією з пропозицій проекту Закону є віднесення до підстав проведення документальної позапланової перевірки ситуації, коли платником податків, визначеним у статті 1082, не подано або подано з порушенням вимог, встановлених главою 101 Кодексу або нормативно-правовими актами, прийнятими для забезпечення її реалізації, інформацію в межах міжнародного автоматичного обміну інформацією.
Крім того, передбачається відповідальність за порушення фінансовою установою порядку встановлення податкового резидентського статусу осіб, а також за неподання або подання банками чи іншими фінансовими установами інформації в межах міжнародного автоматичного обміну інформацією з податкових питань з порушенням порядку, об’єму або строків надання.
Висновок
Таким чином, можна підсумувати – існує три види міжнародного обміну податковою інформацією: обмін за запитом, автоматичний обмін та спонтанний обмін. Тенденції останнього часу спрямовані на удосконалення механізму автоматичного обміну інформацією. Так, яскравими прикладами є Закон США про податкову звітність із закордонних рахунків та Єдиний стандарт звітності ОЕСР.
На цей момент Україна є підписантом Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах від 1998 року, що дає можливість контролюючим органам України отримувати за запитом інформацію від контролюючих органів більше ніж ста країн світу. Крім того, Україна цього року здійснила низку кроків, що свідчать про бажання стати активним учасником міжнародного обміну інформацією в автоматичному режимі.