«Від імені Українського народу Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України, визнаючи юрисдикцію, звертається до Міжнародного кримінального суду з метою притягнення до кримінальної відповідальності у Міжнародному кримінальному суді щодо передбачених ст. 7 та ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду злочинів проти людяності, військових злочинів вчинених на території України, починаючи з 20.02.2014 і по теперішній час, вищих посадових осіб Російської Федерації та інших осіб, яких визначить прокурор Міжнародного кримінального суду», – саме з таких слів починається Заява до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та військових злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян. Відповідна постанова була прийнята парламентом 29 січня за № 1887.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Мовою документа
За прогнозом соціально-економічних наслідків прийняття проекту, зазначеного в пояснювальній записці, прийняття Заяви дасть змогу визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) щодо злочинів проти людяності та військових злочинів, вчинених на території України в період з 20.02.2014 і по теперішній час.
Нагадаємо, що Римський статут МКС (англ. Rome Statute of the International Criminal Court) є міжнародним договором, яким закріплені функції, юрисдикція і структура МКС та встановлюються чотири основні міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності, військові злочини і злочини агресії. Зазначений документ датований липнем 1998 року і вступив у силу через 5 років, тобто з 1.07.2002. Римський статут був акцептований 139 державами, проте на сьогодні ратифікували документ не всі держави-підписанти, серед яких Україна і РФ (яка співпрацює з МКС і бере участь у його функціонуванні як спостерігач).
У тексті Заяви звернення до МСК ad hoc аргументується проявами військової агресії РФ на території нашої держави та підтримуваних нею бойовиків, «під час якої було анексовано Крим, який є частиною території незалежної суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки» та «за час цієї неоголошеної війни в полоні на території Російської Федерації протиправно опинилася низка громадян України».
Водночас у п. 1 пояснювальної записки до Заяви зазначається, що наведені протиправні дії містять ознаки складів злочинів, передбачених Римським статутом Міжнародного кримінального суду. «У ситуації, яка склалася, доцільним є використання юрисдикції МКС для розслідування цих злочинів та притягнення винних до відповідальності», - зазначено у тексті пояснювальної записки.
До того ж у Заяві ВРУ констатовано, що «беручи до уваги, що наведені протиправні дії містять ознаки тяжких та особливо тяжких злочинів проти людяності та військових злочинів, які підпадають під юрисдикцію МКС», парламент приймає відповідну постанову. Згідно з її текстом, Верховна Рада України:
1) визнає відповідно до п. 2 ст. 11 та пунктів 2, 3 ст. 12 Римського статуту юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності та військових злочинів вищими посадовими особами РФ та іншими особами, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян, починаючи з 20.02.2014 і по теперішній час;
2) звертається до МКС про встановлення винних у скоєнні злочинів проти людяності та військових злочинів, передбачених ст. 7 та ст. 8 Римського статуту МКС, та притягнення до кримінальної відповідальності вищих посадових осіб РФ та інших осіб, які можуть бути встановлені прокурором МКС.
Проте аргументація такого звернення законодавця до МКС у пояснювальній записці Заяви, посилаючись на норму міжнародного документа, зводиться до того, що відповідно до ст. 12.3 Римського статуту МКС держава може визнати юрисдикцію МКС щодо конкретних злочинів із застосуванням принципу зворотної дії його в часі без ратифікації його статуту.
Отже, Римський статут Україна не ратифіковала, але парламент визнав його юрисдикцію щодо незаконних дій, вчинених «вищими посадовими особами РФ та іншими особами, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян, починаючи з 20.02.2014 і по теперішній час».
Заява чи ратифікація?
З першого погляду, така заява-звернення містить позитивну складову. Вона наче дає змогу розслідування і визнання винними осіб, що вчиняли і вчиняють злочини на території анексованої АРК та окупованих частин Донецької та Луганської областей України, які, відповідно до міжнародного і вітчизняного законодавства, є частиною території незалежної суверенної держави Україна. Проте щодо змісту прийнятої парламентом Заяви виникають окремі питання.
Так, за заявами правозахисників та численних експертів про необхідність саме ратифікації Римського статуту, які гучно лунають в Україні вже тривалий час, така постанова про визнання юрисдикції МКС нічого не змінить. Свою позицію вони аргументують тим, що МКС може і не прийняти таку Заяву до уваги через те, що не варто було б вказувати про те, яких осіб ми просимо визнати винними, оскільки це виключно компетенція суду. І найголовніше, з їхнього погляду, потрібна саме ратифікація Римського статуту для проведення відповідного розслідування МКС.
Водночас така позиція аргументується тим, що у вітчизняній практиці звернення до МКС вже є подібний «прецедент». Зазначимо, що 25.02.2014 Верховна Рада України уже зверталася до МКС про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21.11.2013 по 22.02.2014.
У відповідь на таку заяву вітчизняного парламенту МКС наголосив, що «тільки прокурор МКС на підставі зібраних доказів буде вирішувати, проти яких особистостей будуть подані суддями МКС запити на повістки до суду або ордери на арешт» і «держава не може попросити переслідувати конкретних осіб».
Водночас норми Римського статуту передбачають, що юрисдикція МКС поширюється лише на ті злочини, які вчинені після набуття чинності документа, що для України означає її дію після ратифікації статуту. Важливо тут також те, що в разі ратифікації Римського статуту, вчинки і українського уряду, і українських військових потраплять під юрисдикцію МКС. Крім, на переконання окремих правників, з дати набуття чинності положення про злочини агресії будь-яка російська агресія, спрямована на українські території буде об’єктом юрисдикції МКС.
Також, за п. 3 ст. 12, як уже було зазначено, держава, яка не є його учасницею, може ухвалити декларацію, за якою юрисдикція суду поширюється на певний злочин, вчинений на її території, якою уже двічі скористався вітчизняний парламент. Проте в такому випадку таке звернення має відповідати всій казуїстиці права тощо.
Отже, єдиним виходом із ситуації, що склалася, експерти вважають ратифікацію Римського статуту. Буде на те воля законодавця чи ні – покаже час.
Коментарі:
Ігор Фомін, адвокат, правозахисник
Прийняття Постанови ВР про визнання юрисдикції МКС є, безумовно, позитивом.
1. Україна знову заявила про пріоритет цінностей для неї та показала демократичному світові свій шлях у майбутнє. Україна підтвердила, що захист прав людини є для неї важливішим, ніж територіальні претензії чи глобальні політичні ігри.
2. Будь-які особи, що вчинили злочини проти людства раніше, можливо вчиняють зараз, чи планують вчинити у майбутньому, мають зрозуміти, що їх чекає міжнародна відповідальність, від якої не сховаєшся.
3. Правоохоронці України повинні збирати докази, а не плітки та емоції. Від того будуть залежати міжнародні ордери на арешт та постановлення вироку підозрюваним.
4. Справедливість можливого обвинувального чи виправдувального вироку не буде викликати у будь-кого сумніву у використанні кримінального переслідування у політичних цілях.
5. Притягнутим до відповідальності може бути представник будь-якої зі сторін конфлікту.
6. Можливість міжнародної відповідальності за злочини може зупинити політиків при владі та тих, хто прийде до влади у майбутньому.
Олександр Мережко, д.ю.н., професор, завідувач кафедри права Київського національного лінгвістичного університету
Постанова ВР про визнання юрисдикції МКС є важливим і своєчасним кроком, оскільки це створює необхідні юридичні передумови для притягнення до кримінальної відповідальності тих осіб, які вчинили та продовжують вчинювати тяжкі міжнародні злочини на території України. Це також може дати змогу надалі притягти до кримінальної відповідальності президента РФ Володимира Путіна та інших російських високопосадовців, за наказами яких було окуповано Крим та ведеться агресивна війна проти України на її Сході. Завдяки цьому у майбутньому Володимир Путін може повторити долю колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича і предстати перед МКС. Окрім того, у рамках юрисдикції МКС можна притягти до відповідальності осіб, які винні у скоєнні такого злочину проти людяності, як знищення малайзійського «Боїнгу».
Слід зазначити, що РНБО України висловила певні застереження у зв’язку з приєднанням України до Римського статуту МКС, оскільки, на її думку, таке приєднання може призвести до того, що громадяни РФ у масовому порядку можуть звертатися з позовами проти України за нібито скоєні українськими військовослужбовцями «воєнні злочини» проти цивільного населення Сходу України. Однак такі побоювання є безпідставними. До того ж не тільки тому, що українська армія намагається всіляко дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, на відміну від російських окупаційних військ на Донбасі та контрольованих ними терористів-найманців, які свідомо вбивають мирних громадян України задля того, щоб використати це у своїй пропаганді; але ще й тому, що фізичні особи (тим паче громадяни РФ) не можуть бути безпосередньо позивачами у справах перед МКС. До того ж в України у зв’язку з визнанням юрисдикції МКС з’явиться можливість притягти до відповідальності усіх осіб, що скоїли міжнародні злочини на території України (насамперед такі злочини, як злочин геноциду проти українського народу, який зараз вчиняє Росія, злочини проти людяності та воєнні злочини, які скоюють російські окупаційні війська та їхні колоборанти). Окрім того, це визнання спонукає український уряд до створення відповідної доказової бази для майбутніх процесів над російськими міжнародними злочинцями у МКС.
Цілком зрозуміло, що на практиці заарештувати міжнародних злочинців, враховуючи Володимира Путіна, наразі неможливо (хоча в майбутньому така можливість може з’явитися), однак тут для нас важливим є те, що МКС може офіційно визнати тяжкі міжнародні злочини проти України і кваліфікувати відповідні дії РФ проти України та її громадян як ці злочини. Це було б перемогою справедливості і міжнародного права.
Визнання юрисдикції МКС свідчить про те, що Україна відчуває, що міжнародне право на її боці, що вона не боїться пропагандистських звинувачень з боку Росії. Все це підвищує авторитет України в очах міжнародного співтовариства. Слід також додати, що західні експерти з міжнародного права заохочують Україну до визнання юрисдикції МКС, і це визнання є також нашим обов’язком перед ЄС.
Володимир ВАСИЛЕНКО, д.ю.н., професор, надзвичайний і повноважний посол України
Факт ухвалення заяви є позитивним. Але вважаю, що сама заява сформульована не зовсім коректно. У ній йдеться про безпосереднє звернення Верховної Ради України (далі – ВР) до Міжнародного кримінального суду (далі – МКС). ВР мала б ухвалити не Заяву про звернення до МКС, а постанову про визнання юрисдикції МКС. І не для покарань за злочини проти людяності, а щодо ситуації, яка виникла або була породжена російською агресією, що триває від 27.02.2014,та дослідити обставини, пов’язані зі скоєнням злочинів, - воєнних та проти людяності.
Міністерство закордонних справ України мало б звернутися з формальною нотою до Секретаріату МКС з повідомленням про визнання юрисдикції суду. Одночасно необхідно надати МКС матеріали й документи щодо скоєних злочинів. І вже якщо прокурор суду вважатиме, що цих матеріалів досить для проведення власного розслідування, він його починає. Лише після завершення цього розслідування суд вирішує, чи досить доказів для того, щоб пред’явити звинувачення конкретним особам, чи ні.
МКС може розглянути за наявності певних обставин лише справи щодо вищих посадових осіб країни. І то лише у тих випадках, коли в певній державі не функціонує судова система, або коли держава відмовляється покарати винних.
Треба знати ще один момент – осіб зі складу збройних сил РФ та їхніх найманців повинні карати українські правоохоронні органи. Тому що в будь-якому випадку МКС цього робити не буде. Наскільки мені відомо, попри численні повідомлення щодо злочинних дій російських диверсантів, співробітників головного розвідувального управління РФ, сепаратистів, жодна така справа порушена не була. Хоча слід зазначити, для того щоб подібні справи були порушені МКС, варто мати докази.
Але доказів більш ніж достатньо - ми спостерігаємо навмисне руйнування інфраструктури, державної та приватної власності, вбивство мирних жителів, обстріли мирних кварталів, що розташовані поза зоною воєнних дій, знущання над військовополоненими. Все це потрапляє під юрисдикцію МКС. Але у Кримінальному кодексі України склад цих злочинів також кваліфікується як міжнародні злочини, і є всі підстави і можливості карати цих злочинців саме українській Феміді.
Вольга ШЕЙКО, юрист ЮФ «Asters»
Яким є рішення Верховної Ради України (далі – ВР) про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які призвели до тяжких наслідків? Політичним чи юридичним?
З одного боку, це вихід зі становища з огляду на прийняття Римського статуту, яке є неможливим на сьогодні без внесення змін до Конституції України. Але, це відсилає нас до висновку Конституційного Суду України №3-в / 2001 від 11.07.2001, зробленого за поданням Леоніда Кучми. У ньому зазначалося, що необхідно визнати Римський статут МКС (995_588), підписаним від імені України 20.01.2000, внесений у ВР для надання згоди на його обов'язковість, таким, що не відповідає Конституції України. Щодо положення абзацу 10-го преамбули та ст. 1 Статуту, згідно з якою "міжнародний кримінальний суд... доповнює національні органи кримінальної юстиції", такий висновок означає, що Статут не відповідає вимогам ст. 124 Конституції України.
Отже, Статут може бути ратифіковано ВР, лише після внесення доповнень до ст. 124 Конституції України, згідно з яким Україна визнає юрисдикцію МКС на умовах і в порядку, передбачених Статутом. У цьому випадку Рішення можна вважати юридичним.
З іншого боку, якщо дивитися у політичну площину питання, то чи є таке звернення разовим і чому воно не було використано в межах визнання анексії Криму? Адже іншого шляху вирішення питання про визнання анексії, окрім звернення до МКС, немає. Тому, Рішення ВР можна вважати правильним. У свою чергу питання наслідків прийняття такого рішення є більш глибоким.
Павло БЄЛОУСОВ, радник ЮФ Aequo
Загалом заяву Верховної Ради України (далі – ВР) до Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) можна оцінити позитивно, оскільки зазначеним документом Україна визнає юрисдикцію МКС лише щодо передбачених статей 7 та 8 Римського статуту МКС злочинів проти людяності, військових злочинів, вчинених на території України, починаючи з 20.02.2014 і по теперішній час.
Проте з загальним підходом української влади щодо юрисдикції МКС погодитись важко, оскільки головне питання, а саме приєднання (ратифікації) України до Римського статуту МКС та повне визнання юрисдикції МКС, – залишається невирішеним. Крім того, на мій погляд, ВР варто було б замислитись над іміджем власної держави, становленню якого сприяла б ратифікація Римського статуту, оскільки в такому разі Україна продемонструвала свою відкритість та слідування нормам міжнародного права, зокрема і під час проведення АТО. Натомість у заяві депутати ВР вже скеровують МКС на притягнення «вищих посадових осіб РФ» до відповідальності за військові злочини на території України, що виглядає щонайменше некоректно.