18.12.2018 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який набув чинності 19.01.2019 р. Аналізуючи результати першого року впровадження Закону, хочеться звернути увагу на його досягнення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
По‑перше, проблемі булінгу почали приділяти більше уваги, що з впевненістю можна віднести до позитивних моментів. В Україні на державному рівні визнали існування серед дітей такої проблеми як булінг (цькування). Адже незважаючи на те, що проблема не є новою, до 2019 р. в нашому правовому полі взагалі не було такого поняття. При цьому дослідження ЮНІСЕФ в Україні у 2017 р. свідчили, що 67% українських дітей віком 11‑17 років зіштовхувалися з цькуванням.
Окрім того, цю проблему визнали не просто складним соціально-педагогічним, психологічним явищем, але й прийняли той факт, що булінг — це по суті насильство, а не звичайний конфлікт. За рівнем суспільної небезпеки це правопорушення віднесли до адміністративних, передбачивши відповідний склад у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).
Ст. 173-4 КУпАП. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
По‑друге, Закон заклав основні інструменти профілактики та протидії булінгу в закладах освіти, більшість з яких побудовані на засадах міждисциплінарної взаємодії. Зокрема, План заходів, спрямований на запобігання і протидію булінгу (цькуванню), який розробляють та оприлюднюють на вебсайтах усі заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, повинен враховувати пропозиції територіальних органів Мінсоцполітики, Національної поліції, Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я. Також передбачається обов'язок керівника закладу освіти повідомляти уповноваженим підрозділам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. Ці положення Закону свідчать про необхідність об'єднання зусиль на шляху подолання такого ганебного явища як булінг, а також створення безпечного освітнього середовища, вільного від його проявів.
Протягом року проводилася масштабна правопросвітницька діяльність. Для прикладу можна навести Всеукраїнський антибулінговий тиждень (16‑21.09.2019 р.), ініційований Міністерством юстиції, до якого долучилися не лише заклади освіти та державні органи, але й широке коло громадських організацій, засоби масової інформації, відомі співаки й актори, кінематографісти та освітні інтернет-платформи тощо. В межах Всеукраїнського тижня права (09‑13.12.2019 р.) поліцейські ювенальної превенції спільно з освітянами організували та провели інтелектуально-розважальні конкурси «Правничі ігри», в яких взяли участь майже 20 тис. школярів з усіх регіонів. Напевно, не залишилося в країні людини, яка не чула б цього року слова «булінг» та «цькування». Це також є досягненням дії Закону.
Про дію Закону свідчить статистика судових рішень, підготовлена Мін'юстом. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 09.12.2019 р. суди розглянули 316 справ про булінг (у тому числі «боулінг», як часто ми бачимо помилку в Реєстрі), з яких у 123 справах було винесено рішення про накладення стягнення.
Суди розглянули 316 справ про булінг (станом на 09.12.2019 р.), з яких у 123 справах (40%) винесено рішення про накладення стягнення:
- у 103 випадках (84%) – штраф (найчастіше на матір дитини);
- у 10 випадках (8%) – громадські роботи (які на думку суддів рідко призначаються, оскільки не є ефективними);
- у 9 випадках – попередження, яке не перебачено в санкції статті;
- в 1 випадку – зобов‘язання публічно вибачитися.
Окрім того, 88 справ (28% від загальної кількості справ) відправлено на доопрацювання до органів Національної поліції, 84 справи (26%) було закрито за відсутністю складу правопорушення або у зв'язку зі спливом строку позовної давності, у 21 справі (6%) суд обмежився усним зауваженням.
Зазначені цифри вже вказують на проблемні моменти впровадження Закону. Майже кожна третя справа відправляється на доопрацювання до органів поліції, що свідчить про неналежний рівень знань положень законодавства представниками правоохоронних органів. Серед підстав повернення справ найпоширенішими є застосування поліцейськими тогорічної практики складання адмінматеріалів відповідно до ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), не враховуючи положень нової спеціальної ст. 173‑4 КУпАП (Булінг (цькування) учасника освітнього процесу), яка регламентує відповідальність батьків за вчинення булінгу їхніми дітьми, які не досягли 16 років.
Окрім того, багато нарікань до змісту протоколів, які є одними з найважливіших доказів, що досліджує суд. Суть адміністративного правопорушення викладається в загальних рисах без конкретизації об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173‑4 КУпАП. Зокрема, у протоколах не зазначається, які саме насильницькі дії були вчинені порушником стосовно потерпілого, які наслідки викликали вказані дії у потерпілого та чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер, якщо так — то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події тощо (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82418090).
Закриття майже кожної четвертої справи у зв'язку з відсутністю складу правопорушення або спливом строку позовної давності також у більшості випадків є індикатором неналежного рівня кваліфікації представників правоохоронних органів, які займаються розслідуванням відповідних справ.
Наприклад, у Тернополі та Маріуполі до відповідальності намагалися притягнути вчителів (класних керівників) за неповідомлення про факти булінгу уповноваженим підрозділам Національної поліції України та службі у справах дітей. Однак відповідно до положень ч. 5 ст. 173‑4 КУпАП, до відповідальності за неповідомлення про факти булінгу в закладі освіти притягаються лише керівники закладу освіти. У зв'язку з відсутністю складу правопорушень справи були закриті (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83128628; http://reyestr.court.gov.ua/Review/85127463).
Поширеною підставою закриття справ є відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт вчинення особами булінгу. Відсутність події та складу адміністративного правопорушення виключають провадження у справі, тому воно підлягає закриттю (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81420676, http://reyestr.court.gov.ua/Review/82689542).
Загалом, цю статистику судових рішень не можна вважати особливо показовою. По‑перше, вона не враховує рішення, прийняті судами у справах щодо невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184 КУпАП). Під час розгляду таких справ, вирішуючи питання притягнення до відповідальності батьків, суд часто досліджує питання про те, чи не вчиняли булінгу їхні діти. Не знаходячи якихось обов'язкових ознак (наприклад, систематичності), суд приймає рішення відповідно до ст. 184 КУпАП (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85818548, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85817655).
По‑друге, зважаючи на невелику кількість розглянутих справ, хочеться звернути увагу, що ця цифра насправді не має бути великою. Адже в ситуації з булінгом основні зусилля мають бути спрямовані на профілактику цього явища. Передбачена Законом відповідальність за булінг, насамперед, відіграє профілактичну функцію, вже потім — каральну.
Саме у сфері профілактики булінгу вбачається найбільше проблемних моментів застосування Закону. Найболючішими серед них є такі: відсутність підзаконних нормативних актів; відсутність загальнодержавних антибулінгових профілактичних програм; відсутність в закладах освіти психологів, соціальних педагогів або їх надмірна завантаженість; незнання, куди звертатися за юридичною допомогою; протистояння школи та батьків, замість кооперації та координації зусиль, у питаннях протидії булінгу; слабка комунікація закладів освіти з органами поліції та іншими органами влади; відсутність системної роботи щодо подолання проявів булінгу та домашнього насильства.
Для забезпечення реалізації Закону щодо протидії булінгу ще навесні потрібно було розробити та затвердити низку підзаконних нормативних актів, а саме план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та порядок застосування заходів виховного впливу. Проєкти цих документів були розроблені та 01.04.2019 р. оприлюднені на сайті Міністерства освіти та науки для громадського обговорення.
На жаль, тривала процедура погодження документів і зміна уряду суттєво вплинули на час їх затвердження. За інформацією Міністерства освіти та науки, найближчим часом відповідний наказ буде затверджений, тривають завершальні реєстраційні дії.
Відсутність вказаних підзаконних нормативних актів значно ускладнювала процес реалізації Закону, який окреслює лише загальні засади регулювання відповідних відносин. Отже, у закладів освіти виникало безліч запитань щодо формування планів антибулінгових заходів, виявлення випадків булінгу, інформування про них, порядку формування, функціонування та повноважень комісії з розгляду випадків булінгу в закладах освіти тощо. Сподіваємося нарешті побачити ці довгоочікувані документи для забезпечення належної реалізації норм Закону.
Також надзвичайно болючою є проблема відсутності в Україні загальнодержавних антибулінгових профілактичних програм. У зв'язку з цим профілактична робота, яка повинна бути «серцем» протидії булінгу, в більшості закладів освіти має суто формальний характер. Відсутність системних навчальних програм для вчителів, дітей та батьків, спрямованих на вироблення компетентностей та навичок ненасильницької поведінки, підвищення рівня емоційного інтелекту, зводить нанівець всю роботу з протидії булінгу. Добре, що у нас вже навіть діти знають, що таке булінг (цькування), який він травматичний для всіх учасників. Погано, що лише від цих знань ситуація не покращується, оскільки у переважній більшості учасників освітнього процесу відсутні головні знання та навички — що робити, щоб не було булінгу.
У зв'язку із зазначеним, Указом Президента від 07.12.2019 р. №894/2019 «Про невідкладні заходи щодо покращення здоров'я дітей» Кабінету Міністрів надано доручення забезпечити у двомісячний термін розробку із залученням експертів та внести на розгляд Президентові України проєкт національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища в новій українській школі, спрямованій на вдосконалення підходів щодо формування у дітей та підлітків ключових компетентностей для життя, орієнтованих на сучасні знання та практики з питань безпеки життєдіяльності.
З огляду на викладене, усьому експертному середовищу зі сфери профілактики та протидії насильства серед дітей потрібно об'єднати зусилля для створення єдиної дорожньої карти дій та налагодження системної роботи, відправною точкою якої має стати зміна норм і цінностей, поширення відповідних знань і навичок, забезпечення доступності та високої якості послуг, необхідних дітям, постраждалим від насильства, а також тим, хто став його свідком, та навіть тим, хто вчинив насильство, підтримку батькам та вчителям.
Необхідність надання соціальних та психолого-педагогічних послуг в закладах освіти вже давно прописана в законодавстві. Закон щодо протидії булінгу особливо акцентував на цьому увагу, передбачивши серед обов'язків засновників закладів освіти вжиття заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.
Водночас відсутність в закладах освіти психологів, соціальних педагогів або їх надмірна завантаженість стала реальною проблемою на шляху реалізації Закону. Відповідно до аналітичних матеріалів Міністерства освіти та науки щодо діяльності психологічної служби, забезпечення закладів освіти практичними психологами та соціальними педагогами у 2018/2019 н. р., кількість фахівців психологічної служби становила 22 783 особи, з яких практичні психологи — 14 918 осіб (що складає 62% від загальної потреби), соціальних педагогів — 7 050 осіб (49%). Середній показник від потреби наявних ставок психологів та соціальних педагогів становить понад 57%.
Масштабність та складність нерозривних між собою проблем булінгу і домашнього насильства покладає на плечі психологів надзавдання, для розв'язання яких дуже часто не вистачає знань, навичок, кваліфікації та навіть звичайних сил. Протягом 2018/2019 н. р. працівники психологічної служби прийняли 86 548 запитів від учасників освітнього процесу щодо питання протидії булінгу. Зокрема, з боку батьків надійшло 27 772 звернень, з боку педагогічних працівників — 23 108, з боку дітей — 30 178, з боку інших зацікавлених осіб — 5 490 звернень. З питань протидії домашньому насильству прийняли 48 590 запитів, з яких 15 177 надійшло від батьків, 12 869 — від педагогічних працівників, 16 325 — від дітей, 4 219 — від інших зацікавлених осіб.
Діяльність щодо розгляду цих запитів є лише частиною роботи. Діяльність психологічної служби в закладі освіти серед своїх напрямків передбачає діагностику, профілактику, корекцію, освітню діяльність, консультування, зв'язки з громадськістю та просвіту. Окрім того, з огляду на Концепцію нової української школи, взагалі передбачається перезавантаження української освіти з оновленням наявного алгоритму професійної діяльності та переглядом методології роботи з учнями, батьками, вчителями, з використанням ефективних методів практичної психології та соціальної роботи.
В умовах такого шаленого навантаження психологічної служби не сприяє подоланню булінгу наявна досі практика серед керівництва закладів освіти щодо приховування фактів цькування, протистояння школи та батьків у питаннях протидії булінгу, слабка комунікація адміністрації з органами Національної поліції та службою у справах дітей або взагалі її відсутність під лозунгами та стягами: «У нас булінгу немає!».
Натомість, як свідчить перший рік реалізації Закону щодо протидії булінгу, лозунги та стяги потрібно змінювати на «Разом проти булінгу!». Тільки спільними зусиллями, здійснюючи конкретні кроки, ми зможемо здолати шлях до створення безпечного освітнього середовища для наших дітей!
Коментар:
Юлія Іваніна,
суддя-спікер Дніпровського районного суду м. Києва
Проблема насильства, зокрема булінгу (цькування) та проявів агресії до особистості з метою її принизити, залишається критичною не лише в Україні, але й в усьому світі. Мільйони дітей та підлітків страждають від їх проявів з боку інших людей (сторонніх та навіть рідних). Ця проблема існувала і раніше, але останнім часом вона набула глобальних масштабів та вимагає негайного реагування.
19.01.2019 р. набрав чинності Закон України від 18.12.2018 р. №2657‑VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким, серед іншого, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено ст. 173‑4, що передбачає адміністративну відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу. Питання протидії булінгу закріплені як Основним Законом нашої держави, так і міжнародним законодавством.
Зокрема, ч. 1 ст. 16 Конвенції про права дитини передбачає, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Згідно зі ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
На жаль, проблема булінгу не зменшується. Все частіше ми спостерігаємо невтішні наслідки ігнорування насильства в суспільстві. Сьогодні судді не стоять осторонь теми булінгу. Адже правове виховання — це важливий аспект будь-якої правової держави, основними цілями якої є навчити дітей правових знань, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобод людини, авторитеті правосуддя, необхідності суворо дотримуватися вимог закону.
Люди, а тим більше діти, не довіряють тому, чого не розуміють. Тому в умовах підвищеного суспільного запиту до відкритості судових органів сьогодні надзвичайно важливою є комунікація судів з навчальними закладами, організація зустрічей з учнями, їх ознайомлення з роботою суддів, обговорення важливих тем протидії правопорушенням загалом та булінгу зокрема.
З цією метою у жовтні 2018 р. з нагоди професійного свята Дня юриста Асоціація розвитку суддівського самоврядування України за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Нове правосуддя» ініціювала проведення Всеукраїнської акції «Урок справедливості», метою якої є ознайомлення дітей з місією суду в суспільстві. В межах цієї акції судді, адвокати, прокурори, науковці, працівники соціальних служб та структурних підрозділів Міністерства юстиції України почали проводити такі уроки по всій території України. Спочатку уроки проводили для школярів 1‑4 класів, після чого за рекомендаціями працівників освіти було розширено дитячу аудиторію. Зараз уроки проводяться для школярів 1‑8 класів. Це не випадково, оскільки предмет «Правознавство» діти починають вивчати лише з 9 класу, що в деяких випадках, на жаль, буває вже запізно.
На таких уроках учні переглядають мультфільми, в яких відбувається спір між Конем і Хом'яком або Слоном і Жирафою, вирішує який Суддя-Черепаха. Діти мають можливість спробувати себе в ролі справжніх суддів, поміркувати про справедливість, толерантність, необхідність поважати права інших. Під час уроків правники обговорюють з учнями тему булінгу, розповідають про його ознаки, види, причини, необхідність протидії цьому негативному явищу.
За 2018‑2019 рр. учасниками акції стали понад 50 тис. дітей в Україні. Освітяни активно підтримують суддівську ініціативу та сприяють таким заходам. Після набрання 19.01.2019 р. чинності Законом України від 18.12.2018 р. №2657‑VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» судді почали проводити уроки з протидії булінгу для старшокласників, для яких ця тема найбільш актуальна, демонструючи відеосюжети та інформуючи про контакти соціальних служб, поліції, можливість та необхідність звертатися за захистом, не бути пасивними спостерігачами.
На сайтах багатьох судів ведеться роз'яснювальна робота для громадян, розміщаються статті суддів-спікерів та інформація про результати розгляду судових справ за фактами булінгу. Відбуваються зустрічі суддів з представниками навчальних закладів для обговорення проблемних питань виявлення та належного реагування на випадки булінгу з метою якісного збору належних і допустимих доказів, які надалі підтверджували б факт цькування в освітньому процесі під час судового розгляду відповідних справ. Сподіваємося, що завдяки вжитим заходам проблема булінгу стане менш актуальною для нашої країни, та продовжуємо активно працювати в цьому напрямку.
Єгор Желтухін,
головний редактор «Юридичної Газети»
«В нашому класі навчається хлопчик, якого часто ображають, навіть я іноді собі це дозволяю і тільки тому, що в іншому випадку сам постраждаю».
«Цькування, розповсюджене в учнівському середовищі, викликає у мене обурення. Однак як вчитель я нічого не можу з цим зробити».
«У школі мене не люблять, щодня один із вчителів та мої однокласники знущаються наді мною. Я почуваюся нікчемою».
Ці анонімні відповіді учнів та вчителів на запитання про те, чи є у вашому класі випадки булінгу, якими зі мною поділився один районний суд столиці, яскраво ілюструють не вигадану, а цілком реальну проблему булінгу — складного процесу, в якому є жертви, агресори, взаємодія між ними, а також ставлення до цієї проблеми дорослих, педагогів, суспільства та держави.
Звісно, неможливо вирішити цю проблему шляхом підвищення рівня шкільної дисципліни, відсторонення агресора від навчання, організації терапії для жертви або притягнення до адміністративної відповідальності винних у скоєнні булінгу. Стратегія подолання вказаного явища має бути комплексною та спрямованою на остаточний результат з наданням відповіді на такі питання: «Чому існує булінг?», «Чому існують жертви?» «Чому існують агресори?».
Всі особи, залучені до цього явища, потребують підтримки та допомоги оточення, адже формування здорових навичок спілкування важливе не тільки у школі. Учні стають дорослими, а залишаються навички, які були закладені в дитинстві… Звісно, ключову роль у подоланні булінгу відіграє школа. Проблема проявів агресії (цькування) має стати предметом детального обговорення між вчителями на педагогічних нарадах, на державному рівні, вчителі повинні звертатися до адміністрації школи щодо ефективного подолання булінгу, до ефективної шкільної співпраці мають бути залучені спеціалісти, консультанти, психологи.
Вчителі повинні розуміти, що на законодавчому рівні булінг закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення як адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Проте диспозиція статті передбачає не тільки факт булінгу, але й приховування таких фактів педагогами. Педагогічні працівники мають знати, що мовчати та приховувати такі речі неприпустимо ні з виховної, ні з правової позиції. Адже потенційно жертви булінгу — це дорослі без почуття поваги до себе, а агресори — це дорослі, які не усвідомлять міри відповідальності за свою поведінку, якщо про неї мовчатимуть або її будуть приховувати.
Однак обмежуватися тільки реакцією школи в цьому процесі також неправильно. Звичайно, важливою є психологічна терапія з жертвами та агресорами, для цього в кожній школі має функціонувати штат психологів та психотерапевтів, які проводили б індивідуальні заняття не лише з дітьми, але й з їхніми батьками. Доцільним було б включення до шкільної програми навчальної програми з психології, де учням можна запропонувати техніку групової роботи щодо подолання проблеми взаємовідносин «жертва — агресор».
Звісно, потужним інструментом є підтримка соціальних служб, взаємодія учнів та учителів з працівниками правоохоронних органів і суду у формі вільного спілкування, коли діти можуть поставити запитання суддям, прокурорам, адвокатам щодо своїх прав, відповідальності за булінг та юридичних наслідків притягнення до адміністративної відповідальності. Також варто проводити сумісні тренінги з вчителями, психологами та юристами для відпрацювання єдиного алгоритму дій у разі виявлення вказаних проявів агресії, адже проблема має три аспекти: психологічний, виховний та юридичний.
Очевидно, подолання булінгу — це поступовий процес, який має бути спрямований на зменшення концентрації таких випадків, а в майбутньому — на повну його ліквідацію. Врешті-решт, чому виникає булінг? Чому існують жертви? Чому існують агресори? Можливо, тому що всі причетні до вказаного явища — емоційно розгублені та більше ніж інші потребують любові й підтримки від оточення?