У адвоката як представника професії, що передбачає представлення інтересів інших осіб, існує підвищена потреба у збиранні доказів для надання правової допомоги своїм клієнтам. Одним з найчастіше використовуваних інструментів у таких ситуаціях є адвокатський запит, що являє собою письмове звернення адвоката до органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У чому перевага адвокатського запиту перед запитом на інформацію за ЗУ «Про доступ до публічної інформації»? По суті, його перевагами є: 1) статусність запитувача інформації та 2) коло осіб, у яких можна витребувати необхідні відомості (органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадські об'єднання).
На цьому переваги адвокатського запиту, на жаль, закінчуються. В інших аспектах він ідентичний запиту на інформацію за ЗУ «Про доступ до публічної інформації»:
- вам не нададуть інформацію або документи, обмежені в доступі;
- строк надання відповіді — 5 робочих днів з моменту отримання запиту;
- адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, передбачена КУпАП.
Здавалося б, відправляєш адвокатський запит, чекаєш 5 днів і отримуєш вмотивовану відповідь та необхідні документи. Насправді ж ні. Алгоритм у більшості випадків виглядає трішки інакше: відправляєш адвокатський запит — чекаєш 5 днів — отримуєш відмову через запитуваність персональних даних, конфіденційної інформації, неналежне засвідчення додатків або ж не отримуєш нічого взагалі. Засмучений та розбитий, не отримавши необхідних доказів, адвокат здійснює спробу відновити справедливість та захистити своє порушене право на отримання інформації: він звертається до регіональної ради адвокатів зі скаргою та заявою про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не надала запитувані відомості.
Відповідно до ст. 255 КУпАП, право на складання протоколу про адміністративне правопорушення надається голові ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноваженому радою члену ради адвокатів. Безпроблемно пройти процедуру складання протоколу майже неможливо: його буде складено лише в очевидних випадках неправомірності відмови у наданні інформації. Насправді рада адвокатів, будучи органом адвокатського самоврядування, зазвичай захищає інтереси не адвокатів, а третіх осіб, відмовляючи в складанні протоколу взагалі або витребовуючи додаткові пояснення.
Відповідно до Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №27 від 17.12.2012 р., підставами для відмови у складанні протоколу є:
- адвокатський запит, заява або додані до неї матеріали (документи) не відповідають вимогам, установленим Законом;
- не зазначено, у чому полягає порушене право запитувача інформації;
- не містяться вимоги щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності;
- не визначено особу, яка порушила права запитувача інформації.
Тобто зазначені підстави є суто формальними, яких будь-який практикуючий адвокат безумовно дотримується при направленні адвокатських запитів та скарг за ними. Водночас у відмовах у складенні протоколу уповноважені особи ради адвокатів нерідко вказують, що запитувана інформація дійсно належить до обмеженої в доступі, тому особи, у яких запитувалася інформація, правомірно відмовили у її наданні.
На нашу думку, навіть якщо частина запитуваної інформації є обмеженою в доступі, це не перешкоджає в отриманні інформації, яка такою не є. Це твердження не є безпідставним, оскільки за ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», обмеженому доступу підлягає інформація, а не документ, і якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
На підставі наведеного і було складено протокол, який розглядався Солом'янським районним судом Києва у справі №760/19380/16‑ц. Радою адвокатів було зазначено, що керівник мав перевірити, які саме відомості підлягають обмеженню, і надати доступ до тієї частини документа, яка в доступі не обмежується (вилучивши або заретушувавши частини документа, що обмежені в доступі). Та з огляду на те, що витребовувана інформація могла бути отримана лише на підставі ухвали слідчого судді, суд закрив провадження за відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення.
На жаль, суди, а попередньо і ради адвокатів нехтують цим положенням, і навіть якщо адвокатом запитується інформація, в якій, наприклад, 1 з 10 пунктів підпадає під обмеження в доступі, осіб не притягнуть до відповідальності, а вся робота з отримання доказів виявиться марною.
Не менш цікавою підставою для відмови у складанні протоколу є невизначення особи, яка порушила права адвоката. По‑перше, до відповідальності притягуються посадові та службові особи органів державної влади і місцевого самоврядування, а також керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань незалежно від того, хто був підписантом відповіді на адвокатський запит. По‑друге, якщо казати про особу, яка притягається до відповідальності, то адвокат може надати лише певний перелік вичерпної інформації: прізвище та ім'я особи, яка підписала відповідь, посаду, місце роботи, а також код ЄДРПОУ та місцезнаходження цього місця роботи (що міститься в ЄДР). Будь-яка інша інформація 1) може бути надана самою особою (якщо вона цього бажає), 2) може знаходитися у відкритому доступі, 3) може бути відсутня взагалі.
У ради адвокатів, а тим більше у самих адвокатів відсутні законні повноваження на отримання персональних даних осіб. Такі повноваження наявні лише у судів. Про це зазначають у своїх рекомендаціях і регіональні ради адвокатів: вказана стаття (ст. 256 КУпАП) не вимагає обов'язкової наявності в протоколі дати народження особи та місця її роботи. Індивідуальний ідентифікаційний номер встановлюється судом (з рекомендацій щодо підготовки адвокатських запитів та складання протоколів про адміністративні правопорушення).
На практиці, наприклад, у справі №210/1714/20 суддя зазначив, що на виконання вимог ст. 256 КУпАП адвокат повинен був надати дату народження особи, місце її проживання тощо. Хоча насправді в КУпАП не передбачено обов'язку надавати саме таку інформацію.
У справі №203/505/20 Кіровський районний суд Дніпропетровська дійшов протилежних висновків: доводи ОСОБА_1 про те, що протокол не є належним доказом у зв'язку з відсутністю у ньому відомостей про його дату, місце народження і місце проживання, суд до уваги не приймає, оскільки протокол складений відносно ОСОБА_1 як посадової особи ТОВ «Рім-Буд» (ЄДРПОУ 35042112) згідно ст. 14 КУпАП, достатні дані про яку містяться в ЄДРПОУ, посилання на код підприємства в якому вказаний у протоколі, що за умови неявки особи на розгляд питання про притягнення її до відповідальності і неможливості в інший спосіб установити її персональні дані (такі як дата і місце народження та місце проживання) не свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Тобто особа притягається до відповідальності не як власне фізична особа, а як представник певного органу або підприємства, тому адвокат не повинен збирати персональні дані таких осіб, більше того, не має права на це.
Пройшовши нелегку стадію складання та направлення протоколу про адміністративне порушення до суду, адвокат усвідомлює, що 3 місяці на накладення стягнення з дня вчинення правопорушення вже минули. Фактично все, на що адвокат може розраховувати в кращому випадку — визнання особи винною, але без притягнення до відповідальності через сплив строків. Хоча навіть у разі притягнення навряд чи когось засмутить штраф від 450 до 850 грн.