Частина 2 (з ч. 1 можна ознайомитися у №13 «ЮГ» від 25.05.2021 р.)
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Кожен прокурор, здійснюючи публічне обвинувачення, діє від імені усього суспільства, а отже, є підзвітним йому. Прокурори оперують у складному комунікаційному середовищі на перетині інтересів та/або повноважень слідства, потерпілих, підозрюваних/обвинувачуваних та їхніх захисників, суду, а також власного керівництва. Щоденні рішення прокурорів впливають на мільйони життів. Щоразу, коли мова йде про конкретні дії, це надає можливість зробити щось корисне для суспільства та окремої людини, кожне провадження — це шанс підвищити рівень довіри суспільства до прокуратури як інституції. Усе це накладає величезну відповідальність і вимагає від прокурорів відточених комунікаційних навичок, опанування емоцій та розвитку лідерських здібностей.
Протягом 2020–2021 рр. команда програми «Адвокат майбутнього» продовжила розробку та впровадження своїх «фірмових» програм професійного розвитку для правників. Цього разу на замовлення тренінгового центру прокурорів України за підтримки відділу з правоохоронних питань (INL) посольства США в Україні ми розробили ексклюзивну програму розвитку особистісних компетентностей (soft skills) для більш ніж сотні новопризначених прокурорів, які пройшли відкритий конкурс у 2020 р., перемогли в ньому та зайняли посади в офісі Генерального прокурора.
Розроблена програма включає навчання м’яким навичкам, а також сприяє формуванню активної професійної спільноти, орієнтованої на зміни в середовищі прокуратури. Тренінги сфокусовані на моральних основах етики прокурорів, засадах справедливого правосуддя та ефективній роботі.
Лідерство
Лідерство у правничому середовищі України досі не є усвідомленою частиною більшості професій. Кристалізація власної ролі в суспільстві безпосередньо під час робочого процесу — важливий етап для змін у прокуратурі. Лідерство прокурорів — це про відповідальність, бажання розвитку та вміння керувати змінами, про постійний розвиток компетентностей та вміння обирати пріоритети. Разом з командою тренінгу ми розробили й окремо працювали з учасниками над формуванням моделей компетентностей прокурорів.
Це дозволило кожному учаснику сфокусуватися на розвитку тих навичок, які потребують розвитку. Моделі прокурора-лідера, над якими ми працювали:
- прокурор — лідер у впровадженні нової організаційної культури та інституційних змін в органах прокуратури: нові підходи до планування роботи, управління ризиками, управління персоналом та інформацією;
- прокурор — лідер у взаємодії з органами досудового розслідування: лідерство у формуванні позиції сторони обвинувачення через здійснення процесуального нагляду;
- прокурор — лідер уособлення публічного обвинувачення: лідерство у відстоюванні публічного інтересу та цінностей верховенства права в судовому засіданні.
Андрій СЛЮСАР, експерт, адвокат, колишній прокурор
— Усім правникам протягом кар’єри постійно доводиться самостійно опановувати й розвивати цілий спектр необхідних у роботі рис та навичок. Є серед цього списку і «м’які» навички, які необхідні в будь-якій професійній діяльності, особливо пов’язаній з постійним спілкуванням з людьми. Однак цінність цієї програми не обмежується розвитком таких потрібних у прокурорській роботі здібностей. Для мене ця програма також про формування спільноти. Спільноти, яка може всередині системи сформулювати та запропонувати інші сенси, відмінні від тих, які в ній панували десятиліттями.
Поряд з безпосередніми практичними тренінгами, не менш важливими й корисними були обговорення і дискусії учасників стосовно ролі прокурора у процесі, етичних орієнтирів та ієрархічних традицій в органах прокуратури.
Переконаний, що лише формування професійної спільноти прокурорів навколо спільних цінностей верховенства права та етичного служіння суспільству допоможе викорінити випадки, коли права потерпілого раптом «заважають» статистичним показникам, коли наказ керівника є важливішим, ніж положення закону, коли метою кримінального провадження стає не правосуддя, а встановлення істини за Вишинським.
Саме така спільнота прокурорів зможе сформувати цілісну кримінальну політику, в межах якої будуть неприйнятними регулярні обшуки у квартирах вебкам-моделей або реальні строки покарання за вилучені 5 г канабісу у школяра чи кількох набоїв у ветерана. Кримінальну систему, в межах якої підтримуване прокурорами обвинувачення дійсно стане публічним і ґрунтуватиметься на суспільному інтересі, а не на «паличковій» системі.
Комунікація зі ЗМІ
Вікторія МАТОЛА, тренерка, журналістка, судова репортерка
— Прокурорам не варто поспішати відмовлятися від коментарів журналістам. Спілкування з ними можна використовувати для поширення своєї позиції. Говоріть «людською мовою», а на провокаційні запитання толерантно відмовляйтеся відповідати.
Журналісти «полюватимуть» на «слизькі» заяви чи ситуації. Не давайте їм такої можливості — толерантно відмовляйтеся відповідати на провокаційні запитання, не залишайте відкритими для доступу свої документи чи телефони. Конфліктні ситуації під час судового процесу використовуйте з сильної позиції — спілкуйтеся з журналістами, а не з учасниками засідання.
Стас ЯСИНСЬКИЙ, тренер, журналіст, документаліст
— Дуже важливо змінити усвідомлення ролі прокурорів у комунікації зі ЗМІ. Ви — не цап-відбувайло органів прокуратури, приречений страждати від наших (журналістів) «тупих питань». Ви — успішний лаконічний оратор, який пояснює нам позиції публічного обвинувачення. Кожен коментар перед пресою — це маленька промова. Якщо ми починаємо думати саме так, змінюється природа нашого виступу. Це вже не просто «відповім на декілька запитань після засідання».
Володимир БЄГЛОВ, тренер, голова правління освітнього центру з прав людини у Львові
— Я був готовий побачити кого завгодно на тренінгах з комунікації. Кого завгодно, але не активних молодих людей, сповнених мотивації та цікавості дізнаватися нове.
Так спрацьовує стереотип: мовляв, усі прокурори — черстві, жорсткі, а часто навіть продажні. З’ясувалося, що стереотип не спрацюВолодимир БЄГЛОВ, тренер, голова правління освітнього центру з прав людини у Львові вав. Зрештою, про те, що негативні, шкідливі стереотипи рідко виявляються правдою, ми й говоримо у межах тренінгу з інклюзивного мовлення.
«Усіх не існує!» — такий парадоксальний вислів написаний на одному зі слайдів. Це означає, що не існує «усіх прокурорів», «усіх водійок авто», «усіх євреїв», «усіх геїв» чи «усіх людей з інвалідністю». Перед нами завжди конкретна особистість зі своїми сильними та слабкими сторонами, чеснотами й вадами, провалами та здобутками. Саме про цю людину ми говоримо, саме з нею спілкуємося. Тут не йдеться про абстрактну групу, до якої ця людина належить.
Сподіваюся, учасники тренінгу запам’ятали одне з головних правил інклюзивного мовлення: «Передусім — людина». Воно впливає не тільки на наше мовлення, але й на наші переконання, вчинки, діяльність. Це правило просте: називаючи когось, почніть зі слова «людина». Замість «інвалід» скажіть «людина з інвалідністю», а замість «бомж» — «безпритульна людина». А взагалі назвіть людину на ім’я — це найкращий початок.
Емоційна компетентність прокурора
Світлана САВЧУК, тренерка
— До підготовки теми щодо емоційної компетентності для прокурорів хотілося підійти практично та з розумінням, як застосовувати ці навички кожен робочий день. Звичайно, важливо було розпочати з актуалізації необхідності в цій темі. Запитайте, чи потрібні емоції учасникам судового процесу, і у відповідь можете почути популярне «Емоції тільки заважають».
Необхідно було продумати та домовитися з учасниками про основні постулати теми:
• емоції — це біохімічна реакція організму на те, що відбувається у зовнішньому світі навколо нас. Вони виникають незалежно від нашого бажання (це певні функції головного мозку);
• емоції мають суттєвий вплив на те, які рішення ми приймаємо; • за умови розумного використання знань з емоційного інтелекту, усвідомлення власних емоцій і потреб (самоусвідомлення) ми отримуємо доступ до мудрого регулювання власного стану (саморегуляція);
• розуміючи емоції та потреби співрозмовника (соціальна чутливість), ми можемо так налаштуватися на людину (потерпілі, підозрювані, обвинувачені, адвокати), щоб встановити якісний контакт, отримати важливу інформацію, навчитися так слухати, щоб краще зрозуміти (емпатія).
Разом з командою проєкту нам вдалося підготувати мікроситуації, а також реальні робочі кейси, де прокурори могли буквально «спалахнути емоційно», відреагувавши на токсичну репліку або конфліктоген, що звучить, наприклад, під час судового засідання. Завданням було зробити паузу та обрати іншу реакцію, яка зупиняла б можливу ескалацію конфлікту й допомагала перейти у площину конструктивної розмови та знаходження порозуміння. У кейсах кожен учасник тренінгу зміг «приміряти одяг іншої людини» (адвоката, потерпілого чи судді) та буквально відчути й побачити цю ситуацію його очима. Тоді ми говорили про осяяння і називали їх розумінням можливих емоцій та потреб, страхів та переживань іншої людини. Тоді з’являлася така необхідна варіативність у виборі власної реакції, більше усвідомлення, який стиль поведінки допоможе отримати кращий результат у спілкуванні.
Чи зіштовхувалися ми зі спротивом, нерозумінням, навіщо комунікативні й лідерські навички у проведенні першої програми для прокурорів? Так. Про це раніше не говорили. Цього поки що не навчають у вишах, і наразі не зовсім зрозуміло, навіщо це потрібно. Та поступово за допомогою кожного тренера та експерта програми, які діяли узгоджено, ставлення змінилося. А згодом, отримуючи роздуми учасників програми про важливість цих усвідомлень та знань, розумієш, що ми перебуваємо на правильному шляху формування важливих м’яких навичок у прокурорів та їхнього бачення своєї нової ролі в судовому процесі та у звершенні правосуддя.
Юридичне судження та письмо
Михайло КОЛЬЦОВ, к.ф.н., аналітик
— Досвідчені правники не читають юридичні тексти повністю. Вони знають, куди саме дивитися, щоб зрозуміти, про що йде мова, що є основним у тексті, а що другорядним. Це вказує на основну проблему правничого письма — воно начебто спеціально створене, щоб не бути зрозумілим. Однак гірше навіть інше — коли помилки в документах призводять до програшу в залі суду.
Частково у низькій якості правничих документів можна звинувачувати технології. Звичка копіювати та вставляти призводить до того, що текст перестає сприйматися як значущий. В результаті ви просто перестаєте бачити те, що знаходиться прямо перед очима. Вважаю, що погане правниче письмо є результатом несистематичного підходу до нього. Таке враження, ніби прокурорські клопотання пишуться в потоці й одним махом, тоді як правильно буде розбивати текст на структурні елементи та переходити від одного з них до іншого. Наприклад, під час викладення фактичних обставин слід дотримуватися хронологічного підходу, але уникати повторів (якщо під час крадіжки було вкрадено посвідчення водія, телефон і гаманець, не треба описувати кожен з цих предметів окремими абзацами). А коли після фактичних обставин ви переходите до оцінки ризиків, тримайте у фокусі зв’язок між ризиком та його обґрунтуванням.
Це лише деякі з рекомендацій з правничого письма, яке мало б викладатися ще на першому курсі університету. На жаль, природа правничого письма така, що його можна тільки натренувати, адже хорошого письма не існує, є тільки хороше переписування.
Коментарі учасників тренінгів
Андрій ГУЛКЕВИЧ, прокурор офісу Генерального прокурора
— Дуже корисними був тренінг, присвячений юридичному письму. Це досить важлива і корисна навичка в роботі не лише прокурора, але й будь-якого юриста. Правильна структура документа, підбір потрібних слів спрощують розуміння правової проблеми, яку прокурор намагається донести суду чи іншій стороні у процесі. Водночас не варто нехтувати й забувати про редагування, тож курс юридичного письма був цілком доречним. Як показує закордонна практика, такій навичці варто навчати ще в університеті.
Не менш цікавим був тренінг, присвячений роботі зі ЗМІ. Без журналістів важко уявити сьогодення, тож очевидно, що прокурор будь-якого рівня легко може стикнутися з представниками тих чи інших ЗМІ. Тренінг акцентував увагу на тому, що не варто уникати журналістів, слід намагатися все ж знайти з ними спільну мову. Водночас потрібно бути готовим до їхніх незручних чи провокаційних запитань.
Крістіна РУСНАК, прокурорка офісу Генерального прокурора
— Тренінг з розвитку особистісних компетенцій працівників органів прокуратури (soft skills) ще раз довів, що особистісний розвиток є надважливим для кожного з нас, особливо в контексті професійної діяльності. Особисто для мене дуже цінним був досвід роботи з комунікацією, її основами, моделями поведінки та протидії токсичній комунікації, а також навички комунікації зі ЗМІ. Адже дуже важливо, що ми говоримо і як ми це говоримо. Однак не менш важливо, як ми це доносимо до співрозмовника, а головне — чи почув він саме те, що ми хотіли до нього донести. Тренінги дали мені можливість за 6 днів навчання відпрацювати навички комунікативної компетентності, зрозуміти, як працювати з громадською думкою, орієнтуватися на суспільство та використовувати сучасні механізми комунікації з громадськістю у своїй діяльності.
Дмитро БАЧУРІН, прокурор офісу Генерального прокурора
— Коли людина чує термін soft skills, у неї може виникнути досить широкий спектр пов’язаних з цим асоціацій. Це цілком нормально, оскільки на відміну від hard skills, які досить конкретно визначені для кожної окремої професії та існують об’єктивні критерії їх оцінки, у випадку з soft skills ми маємо справу з різноманітними, незвичними для широкого загалу навичками, які, тим не менш, корисні в багатьох професіях. Вони дають широкий простір для особистого та професійного розвитку людини, оскільки робота над цими навичками відбувається в різних напрямках і площинках, а дві особи, які досягли значних успіхів у їх розвитку, можуть бути дуже несхожими одна на одну. Soft skills важливі у повсякденній діяльності прокурора, оскільки вони надають можливість створити свій особливий стиль роботи, що сприяє досягненню поставлених цілей та є конкурентною перевагою в сучасному світі.
Взагалі навички — це те, що потребує значного часу та цілеспрямованих зусиль для їх впровадження і розвитку. Це стосується й «м’яких» навичок, тому програма з їх розвитку — це лише перший крок для досягнення значної майстерності. Користь від тренінгів програми відчувалася ще до її завершення, адже вони змінюють світогляд та відкривають давно знайомі речі з інших кутів.
Я також переосмислив для себе певні речі. Наприклад, тренінг щодо комунікації зі ЗМІ змінив моє ставлення до журналістів з певною мірою ворожого до більш партнерського. Тренінг щодо мови ворожнечі переконав, що нейтральні, на думку одних осіб, висловлювання можуть образити інших. Вправа від Юнони Лотоцької «Як я це зробив» на практиці допомагала покращити ментальний контроль ситуації.
Програма розроблена командою тренерів та експертів ГО «Адвокат майбутнього» за підтримки відділу з правоохоронних питань (INL) посольства США в Україні на замовлення Тренінгового центру прокурорів України. Тренінги проходять у правовому клубі PRAVOKATOR координаційного центру з надання правової допомоги та Тренінговому центрі прокурорів України.
Матеріал, викладений у цій статті, — особисті думки співавторів. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат майбутнього» та посольства США в Україні.