Медіація – це процес досудового врегулювання суперечок, які виникають у сфері господарського, цивільного, трудового, адміністративного, кримінального та міжнародного права, за допомогою третьої незацікавленої особи – медіатора.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Медіація як техніка ведення переговорів між сторонами правового конфлікту популярна в США та країнах Західної Європи, оскільки має багато переваг у порівнянні з судовим вирішенням спорів.
До беззаперечних плюсів медіації належать такі: швидкість процедури розгляду конфлікту, відсутність формалізму та гнучкість процесу медіації, повна конфіденційність, можливість сторін конфлікту впливати на результати його вирішення, можливість зберегти позитивні відносини з контрагентом в майбутньому, значна економія коштів на веденні судового процесу.
У вітчизняній системі права давно назріла потреба запровадження інституту медіації, що пов’язано з неефективністю й недосконалістю судової системи України та низьким показником виконання судових рішень.
Враховуючи успішне застосування інституту медіації в багатьох країнах та курс на гармонізацію національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, 03.11.2016 р. Верховною Радою України було прийнято в першому читанні проект Закону України «Про медіацію».
Для української правової системи законодавча ініціатива щодо впровадження нормативного регулювання інституту медіації є дуже важливим кроком. Оскільки за відсутності національного законодавства, яке визначає правові основи процесу позасудового врегулювання спорів, практичне застосування інституту медіації проводилося лише на основі усталеної практики країн Європейського Союзу.
Згідно з положеннями проекту Закону України «Про медіацію», медіація визначається як альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві (або більше) сторони спору намагаються в межах структурованого процесу за участю медіатора досягти згоди для вирішення їхнього спору. Медіатором є незалежний посередник, який допомагає сторонам вирішити спір шляхом медіації.
Основними принципами, на яких ґрунтуватиметься майбутній інститут української медіації, є принцип добровільної участі, принцип активності та самовизначення сторін медіації; принцип незалежності та нейтральності медіатора; принцип конфіденційності інформації щодо медіації.
Що стосується сфери застосування медіації, то проект Закону розповсюджує її на будь-які конфлікти (спори), в тому числі цивільні, сімейні, трудові, господарські, адміністративні, а також кримінальні провадження та справи щодо адміністративних правопорушень. Крім того, дія Закону також поширюватиметься на медіацію як у конфліктах (спорах) між резидентами України, так і у конфліктах (спорах) за участю нерезидентів, якщо сторони медіації погодилися, що процедура медіації буде проведена на території України.
За результатами проведення медіації має укладатися договір, в якому домовленості, досягнуті сторонами за результатами медіації, можуть бути викладені письмово. Договір за результатами медіації не повинен містити положення, які суперечать законам України, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Договір, досягнутий за результатами медіації, є обов’язковим для виконання сторонами у визначені ним строки та спосіб. У разі невиконання стороною взятих на себе зобов'язань за таким договором інша сторона має право звернутися до суду у встановленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів.
Основними завданнями медіації у господарських спорах є оперативне вирішення господарської суперечки, досягнення позитивного результату, який задовольнить всі сторони конфлікту, та ефективне практичне впровадження результатів медіації.
Застосування інституту медіації для вирішення господарських суперечок є надзвичайно ефективним і дієвим механізмом, враховуючи високий відсоток звернень до господарських судів та низький відсоток виконання їхніх рішень. По-перше, впровадження медіації як засобу позасудового вирішення господарського конфлікту значно розвантажить господарські суди та збереже час і кошти його учасникам. По-друге, позитивно вплине на учасників господарського конфлікту, які спільно можуть прийняти найбільш вигідне для всіх рішення та зберегти порядні партнерські відносини.
Ще одним позитивним моментом Проекту Закону України «Про медіацію» є можливість використати інститут медіації в господарському спорі з нерезидентом. Під час судового вирішення спору з учасником-нерезидентом господарський суд має впевнитися в тому, що такого учасника належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що на практиці є надзвичайно складним завданням.
Суддя, звичайно, може постановити рішення по суті справи за відсутності доказів належного повідомлення іноземного учасника. Однак таке право у господарського суду виникає лише після закінчення строку з дати направлення документа учаснику, який суддя визначив як достатній для цієї справи та який становить щонайменше 6 місяців. Про яку оперативність може йти мова, коли для того щоб українському суб’єкту господарювання отримати рішення суду першої інстанції в господарському спорі з іноземним суб’єктом, потрібно чекати щонайменше півроку?
Для бізнесу швидкість вирішення господарського спору є ключовим чинником. Адже перспектива витратити час та ресурси на довготривалу судову тяганину, щоб в результаті не отримати реального виконання «вистражданого» судового рішення не приваблює нікого. Тож гнучкість та оперативність медіації одразу зробить її привабливим інструментом для вирішення спорів в очах господарюючих суб’єктів.
Таким чином, необхідність інституту медіації є очевидною для українського бізнесу, який давно і наполегливо потребує дієвого інструменту для швидко та ефективного вирішення власних конфліктів.