Складання чітких і юридично обґрунтованих господарських договорів — це мистецтво, яке потребує глибоких юридичних знань, уваги до деталей і стратегічного бачення. Якісно складений бізнес-контракт, що враховує всі можливі аспекти співпраці, стає надійним фундаментом для успішних ділових відносин. Ці договори слугують чіткою дорожньою картою для співпраці, делікатно окреслюючи права та обов’язки всіх зацікавлених сторін.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дотримуючись описаних далі рекомендацій та уникаючи поширених помилок, ви зможете не лише захистити власні інтереси, але й забезпечити юридичну силу домовленостей. Сучасний правовий ландшафт постійно змінюється, тому юристам надзвичайно важливо бути в курсі найновіших практик у сфері договірного права. Це гарантує, що складені ними контракти чітко відображатимуть суть домовленостей і матимуть безумовну юридичну силу.
Типові технічні помилки в господарських договорах
У процесі оформлення господарських договорів важливо звертати увагу на технічні деталі, які можуть здатися несуттєвими, але мають значення для юридичної сили документа. Нижче наведено типові технічні помилки, яких варто уникати:
1. Відсутність нумерації сторінок договору. Кожна сторінка повинна мати унікальний номер, який використовується для її ідентифікації. Крім того, нумерація кожної сторінки має відповідати її фактичному розташуванню в договорі та містити підписи сторін на кожному аркуші.
2. Відсутність колонтитулів. Використовуйте нижні колонтитули з назвою сторін на кожній сторінці договору та забезпечте їх підписання. Недотримання цієї умови може призвести до підміни сторінок договору.
3. Помилки в назвах підприємств і їхніх реквізитах. Неточності в найменуваннях, юридичних адресах чи платіжних реквізитах (рахунок, МФО, ЄДРПОУ) можуть призвести до затримок у виконанні договору. Перевіряйте правильність написання цих даних і переконайтеся, що вони відповідають офіційним документам сторін.
4. Неповні або неактуальні дані. Адреса, телефон, електронна пошта мають бути вказані повністю та бути актуальними. Неповні або неактуальні дані можуть ускладнити зв’язок між сторонами та виконання договору.
5. Неправильні цифри. В договорах часто зустрічаються цифрові дані, такі як суми грошей, кількість товарів, відсотки та інші числові значення. Помилки в цифрах можуть мати серйозні фінансові наслідки. Завжди перевіряйте правильність введення числових даних. Поширеним є випадок, коли, наприклад, ціна послуг зазначена цифрою «15 000,00 грн», а прописом — «десять тисяч, 00 грн».
6. Об’єкти та їхні технічні характеристики. Для того, щоб уникнути розбіжностей у тлумаченні договору, об’єкти, зазначені в ньому, мають бути чітко та однозначно описані. В іншому випадку це може призвести до спорів і невиконання зобов’язань.
Типові правові помилки в господарському договорі
Укладення договору — це не просто формальність, а юридичний акт, який має наслідки для сторін. Правові помилки можуть призвести до значних фінансових втрат, майнової шкоди і тривалих судових спорів. Розглянемо найпоширеніші з них:
1. Назва документа. Не використовуйте термін «угода», правильною є назва «договір». У випадку, якщо є сумніви щодо того, про що ваш договір, зверніться до відповідного кодексу та використайте назву, яка передбачена в законі.
2. Повноваження підписанта. Не завжди приділяється достатньо уваги документам, на підставі яких діє представник юридичної особи, та його повноваженням на укладання договорів. Тому перевіряйте статут, чинність довіреності та інших документів підписанта.
3. Відсутність істотних умов договору. Предмет договору — це те, на що він спрямований (товари, послуги, роботи). Його опис має бути чітким, однозначним та не допускати подвійного тлумачення. Договір має визначати місце, терміни та спосіб виконання зобов’язань і порядок здійснення розрахунків.
4. Неузгодженість і суперечність положень договору. У різних частинах договору не повинні використовуватися різні терміни для позначення одного й того самого об’єкта. Умови договору не повинні суперечити одна одній. Якщо в договорі є декілька об’єктів, наприклад, земля та споруда, не можна обидва об’єкти назвати «об’єкт», якщо вони не є одним цілим. Так само не можна, наприклад, в одному пункті вказати умову поставки товару як «самовивіз», а в іншому передбачити штраф за «несвоєчасну поставку» до вашого складу.
5. Делегування обов’язків. Не можна покладати свої обов’язки на осіб, які не є сторонами договору. Наприклад, неправильним буде таке формулювання, яким сторони зобов’язали умовного завідувача складу видати товар, якщо він не є учасником договору. Окрім того, він навіть не знатиме, що на нього покладені якісь обов’язки.
6. Одностороння зміна умов договору. Договірні відносини ґрунтуються на принципі рівноправності сторін, а одностороння зміна умов договору одним із контрагентів порушує цей принцип. Отже, зміни до договору повинні вноситися лише за взаємною згодою сторін.
7. Недійсність положень. Договір не може містити положень, які суперечать чинному законодавству. Такі положення є недійсними і не матимуть юридичної сили. Тому не прописуйте умов, які неможливо виконати. Наприклад: «При дотриманні п. 4.4 Договору операція купівлі-продажу вважається здійсненою і не підлягає оскарженню в судовому порядку». Такий пункт не відповідає законодавству та вважатиметься недійсним, адже він обмежує право звернення до суду.
Загальні рекомендації щодо укладання господарських договорів
По-перше, слід уникати поширеної помилки — не читати договір. Часто підприємці зустрічаються, тиснуть руки та підписують останню сторінку, не переглядаючи інших. Це неправильно, адже сторінки можуть бути легко замінені. Всі договори слід ретельно вичитувати та підписувати кожну сторінку окремо.
Друга важлива деталь — початок дії договору. Дата укладання не завжди є датою початку його дії, тому важливо звертати увагу на цю умову.
Деякі підприємці віддають перевагу коротким договорам, але важливо прописувати всю лінію поведінки контрагентів. Будь-яка прогалина може бути використана проти вас.
У договорах категорично не рекомендується використовувати формулювання «всі питання та неточності узгоджувати в телефонному режимі». Телефонні розмови не фіксуються письмово, тому виникає ризик невиконання домовленостей. У разі виникнення спору довести зміст телефонної розмови буде складно, а у суді вони не завжди матимуть таку саму юридичну силу, як письмові докази.
Якщо договір міжнародний, обов’язково пропишіть законодавство, яким керуються сторони.
Пропишіть обов’язок сторін повідомляти одна одну про зміну реквізитів. Окрім поштової та юридичної адрес, рекомендується також зазначати й адресу електронної пошти (e-mail), що значно полегшить процес комунікації. При посиланні на додатки переконайтеся, що вони додані до договору.
Зазначайте графік поставок, якщо він є умовою договору. Докладно описуйте кожен крок: від замовлення до доставки товару, зокрема і транспорт.
Переконайтеся, що предмет договору відповідає КВЕДам сторін, перевірте систему оподаткування та наявність ліцензій.
Всі цифри в договорі додатково зазначайте прописом.
Уточнюйте строки в днях — календарні чи робочі. Пишіть просто і зрозуміло, дотримуючись природного порядку слів у реченні.
Як убезпечити себе від недобросовісних контрагентів?
Укладення господарського договору — це відповідальний крок, який потребує ретельної підготовки. Одним із ключових її аспектів є перевірка контрагента, адже саме від його благонадійності та добросовісності залежить успішність співпраці.
Основними кроками перевірки контрагента є:
1. Збір інформації. Він передбачає пошук даних в офіційних реєстрах, таких як: реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань; державний реєстр судових рішень; реєстр боржників тощо. За можливості ознайомтеся з фінансовою звітністю контрагента, з’ясуйте, чи перебував він у переліку ризикових платників. Пошукайте серед своїх партнерів та клієнтів або в інтернеті відгуки про цю компанію.
2. Аналіз отриманої інформації. Проаналізуйте характер судових справ. Перевірте, чи не суперечать дані, отримані з різних джерел, один одному. Оцініть платоспроможність, матеріально-технічну базу контрагента та його можливості виконати взяті на себе за договором зобов’язання.
3. Додаткові заходи. За потреби запитайте додаткові дозвільні документи, такі як ліцензії, сертифікати тощо. За можливості здійсніть візит до офісу, щоб особисто ознайомитися з діяльністю контрагента та його персоналом. У складних випадках можна залучити до перевірки юристів, аудиторів або інших фахівців, які допоможуть провести більш ґрунтовний аналіз.