У березні 2020 року бізнес почав отримувати взаємні листи щодо настання обставин форс-мажору. Підставою для таких розсилок став лист Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, згідно з яким спрощено процедуру посвідчення форс-мажору. Для багатьох представників бізнесу це здалось можливістю не сплачувати за зобов’язаннями. Юристи наголошували, що доказування події форс-мажору – складний та комплексний механізм. Проте тоді вони не були почуті більшістю. Наразі вже є судова практика з урахуванням позицій сторін стосовно невиконання зобов’язань та думка судів, викладена у рішеннях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Опис ситуації
28 лютого ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської діяльності.
Одними з перших постачальникам надіслали листи про форс-мажорні обставини торговельні мережі, які продовжували працювати. Постачальникам було запропоновано продовжити поставки з відстрочкою оплати за вже реалізовану продукцію. В подальшому так само бізнес перестав сплачувати кредиторам, надіславши формально листи з ТПП, про засвідчення форс-мажорних обставин.
Лист, оприлюднений ТПП 28 лютого, забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Однак головне, що повинні були зрозуміти особи, що до нього звертались, – що це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов’язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі – закон № 671/97-ВР.
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб’єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).
Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов’язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»:
1) подія (форс-мажорна обставина);
2) непередбачуваність обставин;
3) причинно-наслідковий зв’язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов’язань;
4) неможливість виконання і альтернативного виконання.
Введення воєнного стану та/або воєнні дії дійсно вважаються форс-мажорними обставинами, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору чи окремих норм законодавства (наприклад, податкового). Зазначений лист особа, яка порушує свої зобов’язання, у зв’язку із обставинами, пов’язаними з військовою агресією рф проти України, в період дії військового стану має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини у встановлений в договорі термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов’язань та досудового вирішення спірних питань.
Правові підстави
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон № 389 та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Найбільш деталізоване визначення форс-мажору закріплене в ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Це надзвичайні і невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов’язань і обов’язків відповідно до нормативних актів. Далі у ч. 2 ст. 141 «торгово-промислового» Закону, про яку ми зазначили вище, наведено приблизний перелік таких подій.
Компенсація кредитору у разі підтвердження події форс-мажору
Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же – обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов’язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов’язання і не є підставою для припинення зобов’язань. Верховний Суд України (ВСУ) підкреслив, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов’язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
ВСУ відмітив, що у ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання. Отже, на цьому прикладі ми бачимо, що ВСУ, розв’язуючи спір, застосував принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВСУ від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16. Згідно з наявною судовою практикою стягнення визначених у судовій практиці платежів підтверджується.
Судова практика
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов’язання.
21.07.2022 у справі № 924/278/22 Господарський суд Хмельницької області виніс рішення, в якому зазначено, що відповідач визнає наявність основного боргу перед позивачем, однак просить суд врахувати, що порушення зобов’язання сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинилось підприємство. Вказує, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не визнаються з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 20224/02.0-7.1, додатково пояснює, що вказані обставини призвели до неспроможності виконати платіжні зобов’язання підприємства (підтвердження простою підприємства).
Позивач у відзиві посилався на те, що відповідач не дотримався погодженого в договорі строку інформування про настання форс-мажорних обставин, за фактом чого втратив право посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності.
Проте суд, незважаючи на прострочення повідомлення відповідно до договору кредитора про настання форс-мажору, відмовив у задоволенні вимог про стягнення нарахованої пені після 24.02.2022, а несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин суд до уваги не бере, оскільки питання про існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
Проте погодився, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов’язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16). В цьому випадку надання доказу про початок простою підприємства від 02.03.2022 стало підставою для звільнення від відповідальності.
Водночас Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання саме через порушення письмового строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії та відсутність доказів неможливості виконання. Так, у рішенні вказано: на думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв’язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов’язки у зв’язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб’єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Крім того, суд вказав, що договором передбачено обов’язок письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити сторін одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Так, листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану». Однак відповідач на порушення п. 8.2. договору, не додержуючись строків (не пізніше 10 діб з моменту настання обставин переборної сили).
Аналогічна позиція викладена суддею Господарського суду Чернігівської області у справі від 28.07.2022 № 927/331/22: посилання відповідача на те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, не беруться судом до уваги, оскільки сторони у договорі чітко визначили порядок та строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Доказів направлення відповідачем позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк, передбачений у договорі, відповідач не надав.
Господарський суд Полтавської області у справі № 917/358/22 задовольнив позов, незважаючи на те, що відповідач посилався на лист ТПП щодо форс-мажору. Проте підставою для задоволення позову стало те, що зобов’язання по сплаті боргу виникло до 24.02.2022. Аналогічне рішення зі схожою фабулою було прийнято цим же судом у справі № 917/461/22, адже боргові зобов’язання виникли ще у серпні 2021 року.
13.07.2022 Господарським судом Одеської області у справі № 916/829/22 посилання відповідача на форс-мажорні обставини не були прийняті у якості доказів через те, що він не звертався з повідомленням про форс-мажор до позивача, а використовував зазначений факт виключно як обрану позицію захисту.
Господарський суд Хмельницької області у справі № 924/183/22 в рішенні звернув увагу на те, що посилання відповідача на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв’язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов’язання за договором.
Протягом попередніх місяців учасники господарської діяльності мали всі можливості обміну листами про форс-мажорні обставини, а лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є лише одним з документів, необхідних для доведення форс-мажору та припинення відповідальності за невиконані зобов’язання саме під час дії обставин форс-мажору, які потрібно буде довести у разі судового спору. Крім того, застосування такого листа було б можливим за погодженням іншої сторони договору, а у разі відмови рекомендовано звернутись саме до ТПП, де пройти процедуру засвідчення форс-мажору згідно з регламентом.