Із 1 січня 2013 року набрав чинності новий Закон України «Про громадські об’єднання», який ще на стадії законопроекту зацікавив як спеціалістів, так і громадськість. Його прийняття мотивовано прагненням наблизити національне законодавство до європейських стандартів, витіснивши з нього складні та тривалі реєстраційні процедури, походи по безлічі кабінетів, величезний список необхідних документів і як наслідок – можливість для хабарництва на цих етапах. Упровадження нового порядку реєстрації та діяльності громадських об’єднань повинно заохотити громадян до роботи в даному напрямку, що, у свою чергу, впливає на якість суспільних відносин, рівень дотримання законодавства та загалом на якість життя суспільства, адже, як правило, основними напрямками діяльності таких організацій є контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів тих чи інших груп суспільства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серед основоположних нововведень до законодавства є те, що, по-перше, новий Закон «Про громадські об’єднання», на відміну від нині не чинного Закону України «Про об’єднання громадян», регулює правовідносини що стосуються порядку створення, реєстрації, правового статусу та діяльності лише громадських об’єднань, які за організаційно-правовою формою можуть створюватись як громадські організації та громадські спілки. Отже, залишається відкритим питання стосовно політичних партій та благодійних організацій, які відтепер не входять до сфери впливу даного закону та виходячи з цього потребують урегулювання свого створення та діяльності іншими нормативно-правовими актами.
Звернути увагу необхідно також і на розділення новим законом громадських об’єднань на громадські організації та громадські спілки. У першому випадку засновниками та учасниками можуть бути лише фізичні особи, які досягли 18 (14) років. У другому ж засновниками можуть бути юридичні особи приватного права (у тому числі й громадські об’єднання зі статусом юридичної особи), а учасниками – фізичні особи, що досягли 18 років та юридичні особи приватного права. Законом також встановлена умова, відповідно до якої засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи, засновником якої є одна й та сама юридична особа.
Також у законі закріплено нове положення, згідно з яким громадські об’єднання мають право самостійного вільного вибору території своєї діяльності. Це означає, що діяльність громадського об’єднання, по суті, вже одразу після реєстрації поширюється на будь-яку обрану територію, а не закріплюється за певною адміністративно-територіальною одиницею, як це було раніше.
Значущим нововведенням є й те, що віднині громадське об’єднання може бути створене та зареєстроване як громадське об’єднання зі статусом юридичної особи. Тобто для того, щоб здійснювати підприємницьку діяльність, бути учасником цивільних правовідносин, набувати майнові та немайнові права і обов’язки, бути виконавцем державного замовлення, громадському об’єднанню не обов’язково створювати окрему юридичну особу (хоча це право громадського об’єднання також закріплене в новому законі), воно лише має зареєструватись як громадське об’єднання зі статусом юридичної особи. Але необхідно врахувати й те, що наданий законодавцем статус передбачає, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. А надані громадському об’єднанню зі статусом юридичної особи права повинні використовуватися лише для досягнення мети (цілей) об’єднання та сприяти її досягненню.