З 1 січня 2013 року повною мірою набрав чинності прийнятий Верховною Радою Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952ІV від 01.07.2004 року (далі – Закон). Розпочалася нова сторінка в такому важливому інституті національного законодавства, як система реєстрації прав на нерухоме майно. Фактично відбулося приведення нормативної бази до вимог ч. 4 ст. 182 ЦК України, у якій зазначається, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Раніше реєстрація прав на нерухоме майно відбувалася відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно від 7 лютого 2002 року № 7/5.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Також із прийняттям Закону було внесено низку змін до інших нормативних актів, що регулюють порядок здійснення державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна та проведення технічної інвентаризації таких об’єктів, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127, тощо.