Ст. 317 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) передбачає, що постанова суду касаційної інстанції набирає чинності з моменту її прийняття. Однак що таке «прийняття» рішення? Голосування у нарадчій кімнаті, підписання скороченого тексту судового рішення, його проголошення, підписання повного тексту? Для вирішення цього питання звернемося до гл. 9 розд. III ГПК, присвяченій судовим рішенням.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нормативна база
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено — повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Ч. 6 ст. 233 ГПК закріплює, що у виняткових випадках, залежно від складності справи, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більше ніж 10 днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження — 5 днів з дня закінчення розгляду справи. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Як свідчить практика ВС, у більшості випадків на момент прийняття рішення існує лише скорочена постанова (вступна та резолютивна частини), яка підписується суддями перед проголошенням. Повний текст постанови складається пізніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГПК, постанова суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем чи іншим суддею, якщо суддя-доповідач не погоджується з постановою, а також підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ч. 8. ст. 233 ГПК передбачає, що всі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та підписуються електронним цифровим підписом судді (у разі колегіального розгляду — електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
Правова колізія
Якщо у засіданні було проголошено скорочене рішення, виникає проблема: на дату, яка ГПК визначена як дата набрання чинності рішенням, його повного тексту не існує. Логічно було б прив'язати цей момент до підписання документа. Однак оскільки застосовується підписання паперової та електронної форми, то також виникає питання і правова колізія: яке підписання вважати таким, що надає проекту документа (повному тексту постанови) законну силу судового рішення?
Така колізія частково була «вирішена» Радою суддів у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.03.2018 р. №17). Відповідно до пп. 6 п. 2 розд. 13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, датою набрання чинності судовим рішенням адміністративного, господарського або цивільного суду, яка вноситься до картки обліку, для постанови суду апеляційної та касаційної інстанції, вважається дата підписання постанови останнім із суддів колегії електронним цифровим підписом. Датою втрати чинності судовим рішенням є дата підписання електронним цифровим підписом останнім суддею колегії постанови (вироку) суду апеляційної чи касаційної інстанції, що скасовує або визнає нечинним таке рішення.
Суд, що виніс судове рішення, зобов'язаний здійснювати контроль за своєчасним внесенням до АСДС дат набрання і втрати винесеними та скасованими судовими рішеннями чинності, а також направленням таких відомостей до Єдиного державного реєстру судових рішень. Персональну відповідальність за організацію в суді вказаного контролю несе керівник апарату суду.
Здається, що такий підхід є доцільним. Однак щодо рішень, ухвалених і проголошених у судових засіданнях, він не відповідає положенням ГПК України. Ч. 3 ст. 3 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачає, що суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення та окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Е-суд
Оригінал електронного судового рішення — електронний примірник судового рішення або окремої думки судді, після його підписання ЕЦП судді або у разі колегіального розгляду — ЕЦП всіх суддів, що входять до складу колегії (пп. 28 п. 1 розд. ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду). Тобто в Реєстр вноситься не електронна копія судового рішення, підписана суддею-доповідачем (як було раніше, до ухвалення нового ГПК та внесення відповідних змін до підзаконних нормативних актів), а оригінал судового рішення, який має бути підписаний усіма суддями.
Внесення рішення до реєстру (тобто оприлюднення) є неодмінною складовою процедури набрання ним чинності:
- відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону «Про доступ до судових рішень», здійснюючи судочинство, суд може використовувати лише текст судового рішення, який був офіційно опублікований або внесений до Реєстру;
- згідно з п. 10 ст. 242 ГПК, судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідні положення свідчать про перехід судової системи України до функціонування в режимі електронного суду. Отже, вже не паперова, а електронна форма судового рішення вважається основною.
Однак було б логічно взагалі відмовитися від підписання рішення у паперовій формі, інакше виникають запитання щодо такого «подвійного» підписання і двох оригіналів рішення (паперового та електронного). Що означатиме підписання паперового варіанту, якщо суддя змушений ще раз читати та підписувати вже електронним підписом рішення в електронній формі? Який підпис матиме юридичне значення — паперового чи електронного варіанту? Що робити у разі виникнення розбіжностей? Який варіант превалюватиме? Чи можна підписати паперове рішення, але відмовитися від електронного підпису? Чи є паперове рішення лише проектом, який можна відкликати, змінити до моменту підписання електронного оригіналу рішення останнім із суддів колегії чи палати, тобто до його відправки у Реєстр?
Практика країн, в яких функціонує електронний суд, свідчить, що за наявності електронного рішення та електронного підпису судді скасовуються вимоги підписання рішення у паперовій формі. На мою думку, в Україні це також потрібно зробити. Це дозволило б вирішити відому в суддівському середовищі проблему «блокування» підписання судового рішення, коли один чи декілька суддів-членів колегії або палати невмотивовано затягують підписання судового рішення, виготовленого іншим суддею. У разі підписання електронним ключем у системі буде чітко видно час внесення рішення суддею-доповідачем і час підписання іншими суддями.
Другий момент, який обов'язково потрібно врегулювати шляхом внесення змін до законодавства, стосується практичної неможливості виконати вимоги ст. 242 ГПК — видати копію рішення з посиланням на ЄДРСР одразу після проголошення. Адже для того щоб рішення потрапило у Реєстр, його необхідно завантажити через систему діловодства суду, підписати підписами суддів колегії чи палати, воно має пройти деперсоніфікацію, яка займає кілька днів. Тому неможливо виконати вимогу про негайну видачу рішення суду в день його ухвалення з посиланням на ЄДРСР.
Рішення, ухвалені за відсутності учасників справи
Що стосується розгляду справ у письмовому провадженні, тут є питання щодо того, яку дату слід зазначати у тексті судового рішення. Відповідно до ст. 238 ГПК, у рішенні вказується дата його ухвалення. Як вже зазначалося раніше, це дата підписання рішення електронним підписом останнім суддею колегії чи палати. Водночас, згідно з усталеною практикою, у рішенні ВС сьогодні зазначається дата розгляду справи, а не дата підписання повного тексту рішення. Лише в деяких рішеннях у кінці додатково вказується дата підписання рішення. Однак дата розгляду і дата підписання повного тексту можуть значно відрізнятися, особливо у разі ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду, яка працює у складі від 14 до 17 суддів. Таким чином, процес підписання може затягуватися на тижні, а у виняткових випадках — на місяці (через складність процедури узгодження повного тексту рішення усіма суддями, голосування з питань мотивувальної частини, відрядження, лікарняні, відпустки суддів, що входять до складу ВП).
Сьогодні в ЄДРСР також не можна побачити дату підписання повного тексту судового рішення, така інформація відсутня. До внесення змін до ЄДРСР можна лише рекомендувати все ж таки зазначати у тексті рішення, ухваленого в письмовому провадженні, дату підписання цього рішення у випадку, якщо вона не збігається з датою розгляду справи Верховним Судом. Найпростіше було б внести зміни до ГПК та прив'язати момент набрання чинності рішенням, ухваленим за відсутності учасників справи, до дати публікації такого рішення в ЄДРСР. Це зняло б всі суперечливі питання.