З кожним роком все популярнішим у міжнародній комерційній практиці стає використання деривативів, зокрема своп-контрактів як одного із засобів хеджування ризиків у процесі здійснення господарської діяльності. Такий вид контрактів зарекомендував себе надійним помічником для бізнесу завдяки низці переваг:
- можливість укладання на будь-який строк та базовий актив — строк дії свопа може становити кілька десятків років, а весь перелік базових активів, на які укладаються своп-контракти, навіть неможливо навести, настільки різноманітні опції дозволяє цей дериватив (окрім найбільш популярних процентних та валютних свопів, існують ще й свопи на погоду);
- розвинуте правове регулювання на міжнародних ринках — оскільки своп є позабіржовим похідним фінансовим інструментом, контракт має вільну форму, але світова практика показує, що загалом він укладається на основі типового контракту, розробленого Міжнародною аcоціацією свопів і деривативів (ISDA);
- взаємна вигода сторін — своп-контракти передбачають обмін грошовими потоками, а не базовим активом, що дозволяє звести витрати усіх сторін до мінімальних, адже жодна зі сторін не залишиться у програші.
Ринок свопів є одним з найбільших та найліквідніших фінансових ринків світу. За даними статистики Банку міжнародних розрахунків (BIS), опублікованими 03.05.2018 р., загальний обсяг торгівлі лише за процентними свопами у світі склав 344 144 млрд доларів США.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Законодавець поки що не приділив належної уваги цьому потужному інструменту. Звісно, визначення своп-контракту або хоча б назва деривативу зустрічається в кількох нормативно-правових актах. Зокрема, в пп. 14.1.45.3 пп. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України; в п. 20 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»; в Порядку оцінки справедливої вартості похідних фінансових інструментів, операції з якими здійснює Національний банк України, затвердженому Рішенням Правління Національного банку України 13.07.2017 р. №437‑рш; у Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України з описом рахунків, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 17.06.1997 р. №191; в Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків», схвалених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 р. №104.