«Спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, а оформлення спадкових прав здійснюється шляхом видачі
спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На практиці досить багато уваги приділяється вирішенню різноманітних питань, що виникають у зв’язку з прийняттям спадщини та оформленням спадкових прав.
На законодавчому рівні чітко не закріплені поняття спадщини, спадкування та досить неповною мірою розкритий порядок внесення змін або визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Через ці неточності відбувається неоднозначне тлумачення норм та наведення і розкриття певних понять щодо спадкування, що значною мірою призводить до невірного трактування норм законодавства.
Загалом спадкування можна поділити на такі етапи: відкриття спадщини, прийняття спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину, реєстрація права власності успадкованого майна.
У 2009 році на рівні з державними нотаріальними конторами право відкривати та вести спадкові справи отримали і приватні нотаріуси, а на сьогодні нотаріусами здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно у зв’язку з наданням останнім повноважень державного реєстратора. Але не всі нотаріуси хочуть брати на себе «тягар» відкриття та ведення спадкових справ і здійснювати реєстрацію права власності на успадковане майно.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Проаналізувавши чинне законодавство України та юридичну літературу, можна дати загальне поняття спадкування як обсягу прав і обов’язків, що були набуті та належали за час життя померлій особі (спадкодавцю) і які згідно з чинним законодавством України переходять до особи (спадкоємця, спадкоємців), що може прийняти або відмовитися від їх прийняття за власним бажанням.