Існуюча на сьогодні практика передачі в заставу частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю як спосіб забезпечення зобов’язань свідчить, що при виконанні умов такого договору застави виникають численні проблеми. Ці проблеми пов’язані з відсутністю чіткого правового регулювання застави корпоративних прав.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Корпоративні права як предмет застави
Відповідно до ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути будьяке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, аналізуючи діючі норми законодавства, можна дійти висновку, що предмет застави повинен відповідати таким умовам:
– заставодавець має право його відчужити;
– на предмет застави може бути звернено стягнення кредиторів;
– предмет застави не повинен входити до переліку об’єктів, які не можуть бути заставою;
У законодавстві немає окремої вказівки щодо можливості застави частки в статутному капіталі. Чи відповідають вищевказаним вимогам корпоративні права? З’ясуємо можливість відчуження частки у статутному капіталі товариства.
Так, відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Таким чином, доходимо висновку, що частка в статутному капіталі товариства може бути відчужена.
Однак найскладнішім питанням залишається проблема звернення стягнення на предмет такої застави. Необхідно визначити, чи можливе звернення стягнення кредиторів на частку в статутному капіталі?