Митним кодексом України передбачено можливість застосування конфіскації товарів чи транспортних засобів як адміністративного стягнення за порушення митних правил, незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення (частина 3 статті 465 Митного кодексу України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як у науці, так і в практичній діяльності часто виникає необхідність співвіднести наведене положення національного законодавства з міжнародними зобов’язаннями України, зокрема з вимогами статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Загальновідомим є той факт, що положення Конвенції тлумачаться через практику Європейського суду з прав людини.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Щодо висвітленого у цій статті питання, то показовим тут є рішення Європейського суду по справі «Агосі проти Об’єднаного Королівства» (Agosi v. United Kingdom, 24/10/1986). Компанія-заявник Агосі оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об’єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави.