За часи незалежності України законодавче регулювання процедури банкротства досить часто зазнавало серйозних змін. Останні набули чинності майже два роки тому – у січні 2013 р. в дію вступила оновлена редакція Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка внесла значні корективи у відповідні процеси, суттєво змінивши юридичну та соціально-економічну картину збереження власності вітчизняного бізнес-середовища. Важливе значення тут має саме нормативно-правове регулювання таких процедур та захист інтересів суб’єктів процедури банкрутства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Спираючись на майже дворічну дію оновленої редакції Закону про банкрутство, «Юридична газета» звернулася до Міністерства юстиції України з низкою запитань про проміжні результати роботи документу та актуальність введення подальших змін. Надаємо найважливіші, на нашу думку, витяги з відповіді Мін’юсту, які, як було зазначено прес-службою держструктури, сформовані на підставі інформації департаменту з питань банкрутства.
Про тенденції у сфері банкрутства за чинною редакцією Закону
Чинна редакція Закону, безперечно, має низку внутрішніх неузгодженостей, які потребують усунення, однак прийняття її відіграє важливу роль у реалізації процедур банкрутства та носить безумовно позитивний характер, зокрема, щодо скорочення процедур банкрутства та встановлення граничних строків їх проведення.
Законом у редакції, що діяла до 19.01.2013, не було передбачено граничних строків здійснення процедур, у зв’язку з чим за рішеннями судів вони неодноразово продовжувалися, і це призводило до їх значного затягування. Законом у новій редакції, що діє з 19.01.2013, передбачено конкретні строки процедур, а саме: розпорядження майном – 115 календарних днів; санація – 6 місяців; ліквідація – 12. Тобто загальний строк процедури банкрутства має становити не більше 22 місяців (приблизно 1,9 року).
Продовження строків процедур можливе лише у виняткових і вмотивованих випадках та у межах граничних строків, а саме: розпорядження майном може бути продовжене не більш ніж на 2 місяці, а санація – не більш ніж на 12. Тобто максимально можливий у виняткових випадках строк процедури банкрутства становить до 36 місяців (3 років). Відтак при застосуванні Закону у новій редакції час проведення процедур банкрутства суттєво зменшиться навіть у випадках використання можливості продовження строків здійснення процедур розпорядження майном і санації.
Крім того, Законом у новій редакції змінено статус арбітражного керуючого із суб’єкта підприємницької діяльності на суб’єкта незалежної професійної діяльності, що матиме наслідком підвищення їх професіоналізму при здійсненні повноважень розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора.
Щодо ефективного захисту права кредиторів і запобігання фіктивному банкрутству
Вражаючої статистики у цьому плані немає. Фактично є заміна ст.51 попередньої редакції Закону на ст.95 чинної редакції, яка дає суду більше процесуальних можливостей дослідити логіку власника, який прийняв рішення про ліквідацію свого підприємства, та оцінити докази, які такий власник надає на підтвердження необхідності ліквідації. Це і є у певній мірі захистом інтересів кредиторів, і має запобігати фіктивному банкрутству.
На практиці досить часто можна зустріти підприємства, які фактично є фінансово неспроможними, однак з певних причин приховують це. У такому разі можна говорити про приховане банкрутство. Буває й навпаки: деякі суб’єкти господарювання, маючи певні цілі, можуть навмисно оголосити себе банкрутами, не будучи такими. Тоді кажуть про фіктивне банкрутство.
Щодо різних умов задоволення вимог 3 груп кредиторів і виправданості таких норм
У Міністерства на сьогодні не може бути однозначної відповіді щодо оцінки даного нововведення – пройшло надто мало часу, щоб робити об’єктивні висновки. Головним критерієм тут мають бути строки розгляду судової справи. Якщо суд у визначені Законом строки, порушивши провадження, переходить від процедури до процедури, а потім припиняє провадження встановленим у Законі способом, відповідно, це нововведення є ефективним. Якщо судова справа через скарги окремих кредиторів або їх груп затягується на роки, то треба, звичайно, шукати інші законодавчі механізми щодо визначення груп кредиторів і умов задоволення їх вимог.
Про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство
У реєстрі міститься інформація про суб’єктів підприємницької діяльності, відносно яких триває або завершена процедура банкрутства, про стан провадження у кожній такій справі, про реєстр вимог кредиторів та інші дані, отримані від арбітражних керуючих та господарських судів, а також відомості, які є результатом здійснення державним органом з питань банкрутства визначених законодавством повноважень.
Наповнення реєстру здійснюється на підставі інформації, наданої арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) за формами, затвердженими Міністерством юстиції, а також отриманої із судових рішень у справі про банкрутство та інших документів.
З метою забезпечення права суб’єктів підприємницької діяльності брати участь у здійсненні державних закупівель, конкурсах на право оренди комунального майна та для інших цілей провадження господарської діяльності такі суб’єкти можуть звернутися за отриманням відомостей з реєстру, що надаються у вигляді інформаційних довідок або витягів (скорочених або повних). При цьому суб’єкт підприємницької діяльності має можливість обирати вид документу, який надається з реєстру, залежно від характеру необхідної інформації для тих чи інших цілей і, та зручний для себе спосіб отримання цієї інформації.
Про нововведення щодо роботи арбітражних керуючих
Як відомо, із набранням чинності новою редакцією Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Міністерством юстиції повністю завершено процес реформування інституту арбітражних керуючих з суб’єктів підприємницької діяльності в суб’єктів незалежної професійної діяльності, завершено заміну ліцензій на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Значним кроком уперед на шляху доступності інформації, що накопичується в результаті діяльності органу влади, стало функціонування веб-сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, який створено відповідно до вимог щодо доступу до його інформації, передбачених Законом. Це регулює наказ Міністерства юстиції України №541/5 від 26.03.2013 «Про затвердження Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)». Функціонування цього реєстру дозволяє кожній фізичній і юридичній особі у будь-який час безоплатно отримати інформацію про арбітражного керуючого, який призначений господарським судом у певній справі про банкрутство, адресу його офісу та засоби зв’язку з ним.
Окремо варто зупинитися на передбачених Законом механізмах саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих. На сьогодні для їх саморегулівних організацій передбачена можливість участі у здійсненні контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у їх фаховій підготовці і підвищенні професійного рівня, а також у діяльності кваліфікаційної і дисциплінарної комісій арбітражних керуючих, до складу яких входять, відповідно до вимог Закону, по 4 представники від саморегулівних організацій арбітражних керуючих та по 3 від Мін’юсту. Безпосередня участь арбітражних керуючих у цих комісіях гарантуватиме більш високу професійність у прийнятті рішень щодо допуску до професії чи застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення.
Також на сьогодні продовжується робота щодо вдосконалення системи підготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих. Це дозволить підвищить фаховий рівень арбітражних керуючих, їх професійність.
Про кваліфікаційний іспит осіб, які бажають стати арбітражними керуючими
Цього року Мін’юстом вперше проведено кваліфікаційний іспит для осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, шляхом автоматизованого анонімного тестування. Для цього змінено порядок отримання статусу арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), який став схожим на порядок отримання права на заняття адвокатською або нотаріальною діяльністю. Такий процес добору арбітражних керуючих здійснюється вперше і базується на об’єктивних критеріях, які враховують рівень знань та досвід претендентів, є прозорим, об’єктивним та забезпечує рівні умови для всіх кандидатів.
На першому кваліфікаційному іспиті для осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), із зареєстрованих 9 претендентів іспит склали тільки 3. Це говорить про те, що до спільноти арбітражних керуючих у складі 1640 осіб увійшли ще троє висококваліфікованих фахівців.
Щодо переведення арбітражних керуючих з АР Крим та зони АТО
Арбітражні керуючі є суб’єктами незалежної професійної діяльності, вільними у виборі місця проведення такої діяльності. Інформація щодо місця здійснення діяльності (місцезнаходження офісу) надається арбітражними керуючими у формах обов’язкової звітності та вноситься до Єдиного реєстру арбітражних керуючих. Тож питання щодо здійснення діяльності арбітражними керуючими, офіси яких знаходились на території АР Крим та у зоні АТО, вирішується за результатами розгляду їх звернень та вноситься до Єдиного реєстру на підставі поданих ними форм обов’язкової звітності.
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами шляхом проведення планових та позапланових перевірок. У разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов’язково зазначає це у акті перевірки. У такому випадку протягом трьох робочих днів з дня підписання акту перевірки орган контролю вносить до структурного підрозділу Мін’юсту, який забезпечує організацію роботи дисциплінарної комісії, пропозицію щодо внесення до цієї комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
Про всеукраїнські саморегулівні організації арбітражних керуючих
Відповідно до ст.117 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», саморегулівною організацією арбітражних керуючих є всеукраїнська громадська організація, що об’єднує арбітражних керуючих, які отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону, та здійснює повноваження з громадського регулювання діяльності арбітражних керуючих. Утворення та порядок діяльності такої саморегулівної організації регулюється законодавством про об’єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та відповідними підзаконними актами. Враховуючи викладене, Міністерством юстиції за результатом розгляду відповідних заяв надано статус всеукраїнських саморегулівних організації арбітражних керуючих чотирьом організаціям.
Слід зазначити, що представники всеукраїнських саморегулівних організацій арбітражних керуючих є членами кваліфікаційної та дисциплінарної комісій арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Щодо справ про банкрутство в контексті судової реформи, що передбачає ліквідацію господарських судів
Вважаємо, що дане питання доцільно обговорювати після проведення відповідної судової реформи.
По створенню робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №176/7 від 27.08.2014, при Мін’юсті утворено робочу групу за напрямком врегулювання неплатоспроможності та затверджено її персональний склад, до якого увійшли фахівці у галузі банкрутства та представники зацікавлених центральних органів виконавчої влади (всього 23 учасника та інші запрошені особи).
Перше засідання робочої групи відбулося наприкінці вересня ц.р. На ньому було обговорено ситуацію, що склалася у сфері банкрутства на сьогодні, та опрацьовано план відповідних заходів на 2015–2018 рр. Наразі цей план погоджений членами робочої групи та вже зроблені певні кроки з його реалізації.
Так, на сьогодні закінчується робота над впровадженням електронної звітності для арбітражних керуючих з метою спрощення їх роботи та подання інформації щодо процедур банкрутства, а також продовжується робота над удосконаленням порядку розміщення оголошень про продаж майна банкрутів та іншими питаннями.
З метою обговорення перших результатів виконання плану та інших питань чергове засідання робочої групи відбудеться у грудні. З усією необхідною інформацією щодо діяльності робочої групи можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, на якому створено окрему підрубрику «Діяльність робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства» («Напрями діяльності / Банкрутство / Діяльність робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства»).
Про необхідні законодавчі зміни у процедурі банкрутства з позиції Мін’юсту
Незважаючи на всі позитивні моменти нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», він, безперечно, має низку внутрішніх неузгодженостей, які мають бути усунені. Зокрема, можна зазначити таку низку питань, на які чинна редакція Закону не надає відповідей:
- неузгодженість між положеннями Податкового кодексу та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-VI у редакції від 22.12.2011 щодо виникнення у банкрута зобов’язань зі сплати податків і зборів у ліквідаційній процедурі;
- безпідставне затягування процедури банкрутства через відсутність погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном, проекту плану санації, мирової угоди та переліку ліквідаційної маси, а також змін і доповнень до них;
- відсутність затверджених суб’єктами управління об’єктами державної власності порядків організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимог до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%;
- відсутність контролю і вимог до організаторів аукціонів;
- відсутність порядку включення до складу цілісного майнового комплексу рухомого майна, цінних паперів, права вимоги тощо та порядку реєстрації таких цілісних майнових комплексів;
- неможливість реалізації цінних паперів у складі цілісного майнового комплексу;
- відсутність єдиного правовстановлюючого документа на придбане нерухоме майно;
- зниження вартості цілісного майнового комплексу відносно сукупності визнаних вимог кредиторів.
Ці та інші питання можуть бути вирішені лише шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.