Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції, яка набрала чинності з 19 січня 2013 року (далі – Закон про банкрутство), містить низку норм, якими регулюється питання про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій у процедурах банкрутства. Переважно такі норми є новелами для українського законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У цій статті проводиться системний аналіз таких норм, а також аналізується їх співвідношення із загальними нормами про визнання правочинів недійсними.
Визнання недійсними правочинів (договорів) і спростування майнових дій з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство
Під час такого аналізу насамперед варто спинитися на ст. 20 Закону про банкрутство, в якій закріплено більшість норм, що регулюють визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій у процедурах банкрутства.
Так, у вказаній статті Закону, зокрема, встановлено підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та підстави спростування майнових дій боржника у межах провадження у справі про банкрутство.