У грудні минулого року ми аналізували судову практику щодо можливості комітету кредиторів відсторонити арбітражного керуючого незалежно від наявності підстав. Ми писали про те, що практика апеляційних судів кардинально різна, а судові рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого не підлягають оскарженню до Верховного Суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак 07.07.2021 р. в ЄДРСР з’явилася довгоочікувана постанова Верховного Суду (у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС) від 20.05.2021 р., в межах якої Верховний Суд вперше дає відповідь на все те ж питання – чи може комітет кредиторів відсторонити арбітражного керуючого незалежно від наявності підстав?
Як так сталося, що це питання розглянув Верховний Суд?
Як відомо, судові рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого не підлягають окремому оскарженню до Верховного Суду (абз. 1 ч. 3 ст. 9 КУзПБ). Водночас скарги на такі рішення можуть включатися до касаційних скарг на рішення, які підлягають касаційному оскарженню (абз. 2 ч. 3 ст. 9 КУзПБ).
Якщо спрощувати, то Верховний Суд тлумачить цю норму таким чином: коли учасник у справі про банкрутство оскаржує до Верховного Суду рішення, яке підлягає касаційному оскарженню («первісний/основний об’єкт касаційного оскарження»), то в межах цієї скарги учасник може просити переглянути й ті рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
У цій справі арбітражний керуючий подав касаційну скаргу на рішення, прийняте за результатами розгляду грошових вимог кредиторів (яке підлягає касаційному оскарженню), і включив до цієї скарги прохання переглянути також рішення, яким він був відсторонений від виконання повноважень розпорядника майна.
Щоправда, під час аналізу постанови Верховного Суду відчувається, що дуже важливим мотивом для визнання касаційної скарги прийнятною була необхідність забезпечити єдність судової практики у питанні відсторонення арбітражного керуючого за клопотанням комітету кредиторів.
Що вирішив Верховний Суд?
Спрощено наявну судову практику можна розділити на дві групи. У першій групі – позиція, що клопотання комітету кредиторів є достатньою підставою для відсторонення арбітражного керуючого, незалежно від того, які підстави для відсторонення в ньому зазначені та чи зазначені хоча б якісь. У другій групі – позиція, що комітет кредиторів повинен навести поважні причини для відсторонення арбітражного керуючого, а суд має перевірити їх існування, інакше відбуватиметься порушення принципу незалежності арбітражного керуючого.
Очікувалося, що Верховний Суд займе одну з цих позицій. Натомість Верховний Суд висловив іншу (третю) позицію, яка певною мірою є компромісною.
По-перше, Верховний Суд погоджується з тим, що комітет кредиторів не зобов’язаний вказувати підстави для відсторонення арбітражного керуючого, хоча «не позбавлений можливості» їх навести.
По-друге, Суд зазначає, що якщо комітет кредиторів все ж таки наводить підстави, якими є неналежне виконання обов’язків або інші, передбачені у п. 1-6 абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ, то суд має здійснити їх перевірку. Схоже на те, що Верховний Суд вважає, що в такому випадку клопотання комітету кредиторів слід розцінювати як клопотання учасника провадження у справі, яке може бути підставою для відсторонення лише за наявності чітко визначених підстав. Саме така ситуація була у цій справі.
По-третє, Верховний Суд вказує на те, що суд, розглядаючи клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого, зобов’язаний перевірити дотримання процедури (порядку скликання та проведення зборів та/або комітету кредиторів, законність обрання/формування комітету кредиторів і т. д.), а також вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Питання щодо того, яких заходів має вжити суд для запобігання зловживанню процесуальними правами, певною мірою залишається відкритим. При цьому Суд зазначає, що здійснення права комітету кредиторів звернутися з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого, незалежно від наявності підстав, не може свідчити про зловживання комітетом кредиторів наданими йому процесуальними правами.
Висновки
Рішення Верховного Суду виглядає компромісом між правами кредиторів та незалежністю арбітражного керуючого. Як і будь-який компроміс, це рішення залишає простір для подальших дискусій і навіть різночитань.
Питання стосовно того, чи можна відсторонити арбітражного керуючого тому через те, що він не подобається кредиторам («є недостатньо ефективним»), залишається відкритим. Існує ймовірність, що якісь суди вважатимуть подання клопотання з таким мотивуванням зловживанням правом, а якісь – ні.