08 лютого 2021, 18:22

ТОП‑5 міфів щодо процедур банкрутства

Опубліковано в №3 (733)

Вадим Кізленко
Вадим Кізленко «Ілляшев та Партнери, ЮФ» радник, адвокат, арбітражний керуючий

Міф перший:


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Банкрутство має виключно негативні наслідки для бізнесу

У суспільстві панує думка, що банкрутство підприємства — це погано, воно не має жодних позитивних наслідків для підприємства і неминуче призведе до його ліквідації. Насправді це не так. Процедура банкрутства у разі правильного підходу дає шанс на «друге життя» бізнесу.

Після порушення справи про банкрутство суд вводить мораторій на задоволення грошових вимог, що виникли до відкриття справи. За загальним правилом, протягом дії мораторію кредитори не мають права здійснювати стягнення заборгованості (в т. ч. у примусовому порядку). Протягом дії мораторію не нараховуються штраф/пеня та не застосовуються інші фінансові санкції, не застосовуються індекс інфляції та 3% річних, зупиняється перебіг позовної давності. Отже, після порушення справи про банкрутство боржник отримує тайм-аут у відносинах з кредиторами. Він має можливість оцінити свої активи та пасиви й проаналізувати можливі варіанти виходу з кризової ситуації.

Беззаперечною перевагою процедури банкрутства є те, що погашення заборгованості відбувається виключно у межах справи про банкрутство під наглядом арбітражного керуючого та суду. Більше того, після порушення справи про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа, розглядає всі майнові спори, де стороною є боржник, що нівелює можливість «процесуальних диверсій» з боку кредиторів.

У процедурі розпорядження майном арешт майна чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Також суд за заявою арбітражного керуючого скасовує арешти, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності. Аналогічні можливості передбачає і процедура санації. А після введення процедури ліквідації всі арешти скасовуються автоматично в обов'язковому порядку, накладення нових арештів не допускається.

Як правило, після порушення справи про банкрутство вартість права вимоги до боржника падає, і це право можна купити навіть з дисконтом понад 90%, а зробити це може сам боржник (через афілійовані структури з метою отримання більшості голосів на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів).

Чинним законодавством передбачено, що суд відмовляє в порушенні справи про банкрутство у разі наявності між кредитором та боржником спору про право. Доктринальне визначення поняття «спір про право» відсутнє, а отже, божник завжди має можливість захищатися від банкрутства, заявляючи про наявність відповідного спору.

Міф другий:

Банкрутство — «похоронна процесія» для бізнесу

Процедура банкрутства юридичної особи поділяється на три стадії: розпорядження майном, санація та ліквідація.

У процедурі розпорядження майном керівник продовжує виконувати свої повноваження (з певними обмеженнями), підприємницька діяльність припиняється, працівники не підлягають обов'язковому звільненню.

Процедура санації, на мій погляд, є найпривабливішою для працюючого бізнесу, оскільки має безліч переваг для боржника. У цій процедурі повноваження керівника підприємства переходять до керуючого санацією — арбітражного керуючого, якого за клопотанням комітету кредиторів призначає суд. І виключно суд має право припинити його повноваження. Наразі чинне законодавство не передбачає граничних строків процедури санації, вона вводиться на строк, визначений у плані санації.

План санації може передбачати, зокрема, такі заходи відновлення платоспроможності, як відстрочення (розстрочення) боргів (у т. ч. зі сплати податків) на будь-яких умовах, прощення боргів без обмежень, продаж частини майна боржника, збільшення статутного капіталу, звільнення працівників тощо. У процедурі санації власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Це стосується і державних підприємств.

Керуючий санацією у 3‑місячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів боржника (крім вчинених правочинів, які є заходами плану санації), вчинених до відкриття провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання правочину завдає збитків боржнику; правочин є довгостроковим (понад рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, що перевищує строки санації боржника; виконання правочину створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Міф третій:

Отримати задоволення вимог через процедуру банкрутства неможливо

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом 3 років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, на спеціальних підставах.

Ч. 6 ст. 34 КУзПБ передбачає, що керівник боржника, який за наявності загрози неплатоспроможності у місячний строк не звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, несе солідарну відповідальність перед кредиторами за незадоволення їх вимог.

Відповідно до законодавства та усталеної судової практики, ліквідатор зобов'язаний дотримуватись принципу повноти дій у ліквідаційній процедурі. Цей принцип передбачає обов'язок ліквідатора подавати до суду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників/учасників, керівника боржника або інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи змогу іншим чином визначати його дії. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Усі перелічені механізми дають кредитору реальну можливість отримати задоволення своїх вимог.

Міф четвертий:

Стосовно фізичної особи не можна порушити справу про банкрутство

Зі вступом у дію у 2019 р. КУзПБ в Україні з'явилась процедура банкрутства фізичних осіб. Звернутися до суду з заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи має право виключно фізична особа, кредитор наразі такого права не має. При цьому судовий збір за подання відповідної заяви сплачувати не потрібно. До суду слід надати докази авансування витрат арбітражного керуючого.

Процедура банкрутства може бути ініційована відносно будь-якої особи за наявності однієї з наступних підстав:

  • розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
  • боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж 2 місяців;
  • ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
  • існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Як бачимо, сума боргу не є визначальним критерієм для порушення справи про банкрутство. Інколи досить довести наявність в житті боржника обставин, які найближчим часом можуть призвести до невиконання ним своїх грошових зобов'язань (втрата роботи, хвороба тощо).

За результатами проходження процедури банкрутства фізична особа звільняється від боргів.

Міф п'ятий:

Арбітражний керуючий у справі про банкрутство — статист

На моє переконання, арбітражний керуючий — одна з ключових фігур у справі. Від того, наскільки якісно він буде виконувати свої функції, зокрема, проведе фінансовий аналіз, інвентаризацію майна боржника, роботу з повернення активів боржника, які незаконно виведені з його володіння, у значній мірі залежить результат процедури банкрутства і обсяг задоволення вимог кредиторів.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати