Інститут банкрутства фізичних осіб успішно функціонує в країнах Західної Європи та США, де його норми дозволяють людям, які потрапили у скрутне фінансове становище, списувати більшість боргів у частині, що перевищує вартість майна боржника.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, у Сполучених Штатах існують два основні типи банкрутства, що застосовуються до фізичних осіб. Перший – банкрутство на підставі розд. 7 Федерального кодексу про банкрутство. Його норми дозволяють людям, які потрапили у скрутне фінансове становище, списувати більшість боргів у частині, що перевищує вартість майна боржника. Інша частина боргів погашається шляхом продажу наявного майна. Перш за все погашаються борги, забезпечені заставою.
Другий тип ґрунтується на нормах розд. 13 Федерального кодексу про банкрутство та дозволяє потенційним банкрутам виплачувати свої борги за затвердженим судом планом погашення заборгованості, розрахованим переважно на строк від 3-х до 5-ти років. Як правило, передбачається сплата не всіх, а основної частини боргів, без сплати, наприклад, штрафних санкцій, процентів за кредитними договорами або навіть частини основного боргу. В кінці цього строку, за умови добросовісного виконання боржником плану погашення, борги, що залишаються, «пробачаються» кредиторами. Вказаний тип банкрутства застосовується переважно для погашення забезпеченого боргу з метою збереження за боржником заставленого майна.
Загалом, система врегулювання проблем заборгованості громадян-фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в усьому світі спрямована на забезпечення надання допомоги порядним боржникам шляхом реструктуризації або списання їхніх боргів.
Ситуація в Україні
Відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), передбачена процедура банкрутства, що застосовується лише до юридичної особи чи юридичної особи-підприємця (як суб’єктів підприємницької діяльності). Банкрутство фізичної особи, що не є підприємцем, не існує. Фізична особа навіть не може бути визнана неплатоспроможною відповідно до чинного законодавства України.
У зв’язку зі світовою фінансовою кризою, в кінці 2000-х років в Україні формувалася практика визнання банкрутами фізичних осіб-підприємців. Деякі юристи ототожнювали або з власних інтересів намагалися ототожнити поняття банкрутства фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб без спеціального статусу підприємця.
Насправді, чинним законодавством України, як зазначено вище, передбачена можливість банкрутства виключно фізичних осіб зі спеціальним статусом підприємця. Отримавши рішення про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом, остання звільняється від оплати боргу, пов’язаного виключно з підприємницькою діяльністю. Іншу заборгованість, у тому числі кредит у банку, який оформлений на фізичну особу, громадянин зобов’язаний сплачувати в загальному порядку. Про це свідчить положення абз. 3 ч. 3. ст. 49 Закону про банкрутство (у старій редакції) та абз. 3 ч. 3 ст. 92 Закону про банкрутство (в чинній на сьогодні редакції) – незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявленими в порядку, встановленому цивільним законодавством.
На жаль, ще у 2010 р. Верховна рада України відхилила Проект Закону №4273«Про внесення змін до деяких законів України» (щодо банкрутства фізичної особи). Підставами відхилення стали запропоновані автором неконституційні наслідки визнання фізичної особи банкрутом. Зокрема, протягом 5-ти років після визнання фізичної особи банкрутом така фізична особа не може бути зареєстрована фізичною особою-підприємцем, стати засновником юридичної особи, входити до складу колегіального органу юридичної особи, набувати майно або отримувати грошові кошти у кредит, надавати поруку, передавати майно у заставу.
Перспективи
У 2015 р. у Верховній Раді України зареєстровано законопроект №2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом».
Автори законопроекту пропонують створити окрему систему регулювання специфічних правовідносин, пов’язаних із заборгованістю, яка діятиме паралельно з системою банкрутства юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відносини стосовно заборгованості боржників-фізичних осіб регулюватиме спеціальний закон про реструктуризацію боргів фізичної особи, а банкрутства підприємств і підприємців залишиться у Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Законопроектом пропонується впровадження двох типів процедур (судових та досудових), що надасть більше можливостей для учасників таких правовідносин обрати найкращу форму врегулювання заборгованості фізичної особи. Передбачено дві судові процедури: реструктуризація боргів боржника та задоволення вимог кредиторів. Це відповідає світовій практиці регулювання зазначених правовідносин. Мирова угода представлена у законопроекті як інститут процесуального права. ЇЇ метою є припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості між сторонами справи.
Окремо увагу в законопроекті приділено можливим випадкам шахрайства, недобросовісного використання системи. Законопроект передбачає обов’язкову участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство, оскільки допомога незалежної професійної особи у такій категорії справ є надзвичайно важливою. Всі питання регулювання діяльності представників такої професії визначатимуться Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що усуне будь-які конфлікти між двома законодавчими актами та забезпечить єдність правового регулювання специфічних правових відносин.
Справедливими, на мою думку, є обмеження стосовно фізичних осіб, які були визнані банкрутом. Зокрема, протягом 5-ти років після визнання боржника банкрутом фізична особа не може брати на себе зобов’язання за договорами позики та кредитними договорами, а також не може укладати договір поруки, передавати майно у заставу без зазначення цього факту. Протягом зазначеного строку фізичні особи, визнані банкрутом, не можуть займатися незалежною професійною діяльністю в ролі адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо.
Вважаю, що законодавче врегулювання процедур банкрутства фізичних осіб є вкрай необхідним. Спеціальний закон надав би можливість боржнику захиститися від свавілля банків та колекторських компаній, а банкам – гарантувати повернення якщо не всього, то хоча б основної частини боргу. Лише задля таких можливостей варто запроваджувати процедуру банкрутства фізичної особи.