Завдяки справі про банкрутство ПрАТ «Геркулес» маємо чіткі ознаки та алгоритм визнання фраудаторним будь-якого правочину, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Процес досягнення однієї з основних цілей процедур банкрутства — максимально можливого та справедливого задоволення вимог кредиторів — останнім часом збагачується все новими й новими інструментами. Конкретика, якої бракує у законодавстві, продовжує активно створюватися практикою Верховного Суду.
Вже нікого не здивуєш застосуванням правових позицій ВС стосовно покладення субсидіарної відповідальності на власників та менеджмент банкрута з метою збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог. Суд вже не затвердить остаточний звіт ліквідатора без дослідження цього питання.
Така ж доля чекає на ще один інструмент поповнення ліквідаційної маси, який наприкінці минулого року був ретельно розписаний судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Йдеться про постанову судової палати КГС ВС від 24.11.2021 р. у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), де визначені ознаки фраудаторних правочинів — улюбленого способу боржників ховатися від сплати боргів.
Виникнення нових правових позицій спричинив розгляд позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» у межах справи про банкрутство ПрАТ «Геркулес», у якому кредитор запідозрив боржника у вчиненні низки правочинів щодо відчуження нерухомого майна виключно з метою уникнення майнової відповідальності перед кредиторами.
Хто має право звертатися з позовами
Визнанню недійсними правочинів боржника присвячена ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Проте, звертає увагу судова палата, КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ГК України.