Питання реструктуризації боргів фізичних осіб на державному рівні для України з практичного погляду нова. Як правило, такі боржники віч-на-віч залишаються самі з кредитором (наприклад, банківська або інша фінансова установа, тощо), а отже, перебувають у вкрай вразливому як економічному, так і психологічному стані. Тому будь-які намагання зрушити цю ситуації на законодавчому рівні дуже важлива, і, безперечно, заслуговує на увагу. Так, нещодавно у парламенті було зареєстровано проект Закону України «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як зазначають автори законопроекту, в розвинутих країнах на випадки, коли фізична особа не спроможна сплатити свої борги, є спеціальне законодавство, спрямоване на розв’язання тимчасових проблем громадян за допомогою юридичних механізмів. Тобто система врегулювання проблем заборгованості громадян – фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в цивілізованому світі спрямована на забезпечення надання допомоги чесним, але невдалим боржникам шляхом передусім реструктуризації їхніх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги, заслужити їхнє списання. Саме не автоматичне списання пропонується у різних країнах світу, а таке звільнення від боргів треби заробити.
Як написано в пояснювальній записці до документа, тест на добросовісність присутній практично в усіх країнах світу, де є система банкрутства фізичних осіб – особа повинна зробити усе можливе для того, щоб віддати свої борги. У такому разі виконується ще і Основний Закон цивільного обігу – усі зобов’язання повинні виконуватись.
Водночас зазначають автори проекту закону, від звільнення (списання) від боргів, що надається особі після проходження процедури банкрутства, виграє не тільки ця особа, а й держава. Звичайно, фізична особа, звільняючись від боргів, які за інших умов можуть тягнутись довго, а іноді й усе життя, повертається на трудовий колектив, сім’ю, зберігає здоров’я, а отже, й повертається до активної діяльності. Держава так повертає ще одну економічну одиницю до активного способу життя і нарешті платника податків.
Отже, основною метою законопроекту «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» є запровадження добре виписаної процедури врегулювання заборгованості фізичних осіб за договорами з різними категоріями кредиторів – банківськими і кредитними установами, житлово-комунальними підприємствами тощо. Головним завданням є забезпечення адекватного розгляду такої категорії справ найбільш підготовленими суддями, де соціально-економічна складова є значною.
Так, автори законопроекту пропонують створити окрему систему регулювання специфічних правовідносин, пов’язаних із заборгованістю, яка діятиме поруч із системою банкрутства юридичних осіб і підприємців. Пропонується усі відносини із заборгованості боржників – фізичних осіб регулювати запропонованим законом, а специфіка щодо банкрутства підприємств залишиться у Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, уся система регулювання правовідносин, пов’язаних з неможливість розрахуватись за своїми боргами, буде представлена у двох законах, що загалом сприятиме більше ефективному застосуванню правових норм для двох різних учасників схожих правовідносин.
Справи про банкрутство фізичної особи відповідно до запропонованого документи мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи, що дасть змогу забезпечити професійний розгляд такої специфічної категорії справ, про що свідчить вітчизняний досвід.
Також пропонуються впровадження двох типів процедур – судових та досудових, що дасть більше можливостей для учасників таких правовідносин обрати найкращу форму врегулювання заборгованості фізичної особи. Передбачено дві судові процедури: реструктуризація боргів боржника і задоволення вимог кредиторів. Автори ідеї впевнені, що такий підхід це відповідатиме найкращій світовій практиці регулювання зазначених правовідносин. Мирова угода, представлена у законопроекті як інститут процесуального права, метою якої є припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи.
Щодо критеріїв ініціювання судових та досудових процедур автори проекту закону намагались зменшити будь-які бар’єри на шляху до звернення громадян до юридичних механізмів. Як вже зазначалось, автори не пропонують надавати списання боргів усім автоматично, це право має бути зароблено. Це відповідає найкращій світовій практиці. Відповідно, у разі невиконання передбачених у проекті закону вимог, пов’язаних з добросовісністю, суд має право винести вмотивоване рішення про відмову у звільненні від боргів. Формальні підстави передбачені у законопроекті.
З іншого боку, важливу увагу у законопроекті приділено можливим випадкам шахрайства, недобросовісного використання системи. Для цього у документі передбачено кілька тестів на добросовісність: на вході у систему, у самому процесі розгляду справи та щодо наслідків визнання особи банкрутом. Участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство є обов’язковою, оскільки допомога незалежної професійної особи у такій категорії справ є надзвичайно важливою. Усі питання регулювання діяльності представників такої професії регулюватиметься Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що усуно будь-які конфлікти між двома законодавчими актами та забезпечить єдність правового регулювання специфічних правових відносин. Відповідні зміни передбачені у прикінцевих положеннях законопроекту.
Автори законопроекту сподіваються, що його прийняття дасть змогу запровадити нову систему регулювання правових відносин, які сьогодні не врегулюванні, шляхом впровадження її в систему банкрутства приватних осіб. Очікуються тільки позивні наслідки від зняття напруги у суспільстві за рахунок запровадження зрозумілих, юридично обґрунтованих і ефективних механізмів розв’язання проблем заборгованості практично кожної особи під наглядом суду з додержанням прав і свобод людини у відкритому судовому процесі. Зокрема це може стати поштовхом до нового розвитку споживчого кредитування у фінансовому секторі економіки, коли учасники кредитних і боргових відносин знатимуть, що не буває не вирішуваних ситуацій, якими б вони складними не були.
Коментарі:
Сергій Алєксєєв, народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя
Зараз на розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект №2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом». Попри страшне слово «банкрутство», цей законопроект має на меті вирішення проблеми, пов’язаної із заборгованістю громадян з кредитів.
Наприклад, люди, що брали кредити на придбання квартири у 2007 р. не могли передбачити майбутньої фінансової кризи, внаслідок якої вони втратили будь-яку можливість погасити свої борги. Подібні випадки призвели до того, що сотні тисяч наших співгромадян опинилися в безвихідній ситуації і лишаться боржниками на все життя.
Насправді це абсурд, адже в більшості країн світу є врегульована законодавством процедура банкрутства фізичних осіб. Такі процедури наявні у Франції, Італії, Сполучених Штатах Америки… але не в Україні. Україна досі не мала законного механізму, який надав би громадянину право оголосити себе банкрутом, та почати життя з початку. Саме це право пропонує законопроект №2353а, підготовлений нами з урахуванням досвіду провідних українських юристів, та рекомендації Світового Банку.
Якщо раніше деяким боржникам доводилося йти на порушення законів і реєструватися приватними підприємцями лише для того, щоб оголосити про своє банкрутство як юридичних осіб, то тепер вся ця процедура буде значно спрощена і цілком легальна. Усі справи з банкрутства фізичних осіб будуть розглядатися там, де і повинні, – у господарських судах за місцем прописки боржника.
У разі, якщо буде доведена неспроможність громадянина сплачувати борги через недостатній рівень доходів, людина отримає право на реструктуризацію боргів і – як наслідок, – необхідну кількість часу для погашення боргу. Реструктуризація боргу у форматі, що запропонований нашим законопроектом, є компромісом однаково вигідним і для позичальників, і для кредиторів.
До речі, завдяки особливим стримуючим нормам, реструктуризація боргів не стане способом уникнути відповідальності для осіб, які сподіваються привласнити чужі гроші або майно за допомогою шахрайства. У законі чітко виписані положення, що дадуть змогу визначити сумлінних боржників (власне кажучи, для формування відповідних критеріїв авторам законопроекту і знадобилися рекомендації Світового Банку).
Принциповою відмінністю законопроекту №2353а від більш відомого суспільству закону №1558 – «Про реструктуризацію валютних кредитів» є його універсальність. Він надає рівні права усім українським громадянам, тоді як Закон №1558 концентрує увагу лише на одній категорії позичальників – на тих хто позичав гроші у валюті. Крім того, Закон «Про реструктуризацію валютних кредитів» вдається до відверто неправових методів, коли перекладає усю відповідальність за перерахування споживчих кредитів на банківські установи. Нібито вирішуючи проблеми однієї частини суспільства, він загрожує іншій – усім власникам депозитів.
Законопроект №2353а не пропонує дива, яке було б сплачено з чужої кишені. Натомість він впроваджує прозорий і цілком керований механізм списання боргів, який зробить життя людей значно простішим.
Андрій МАЙКА, заступник голови Адвокатського об’єднання – юридична фірма «Ліга» м. Тернопіль, адвокат
Прийняття зазначеного закону, швидше покращує ситуацію громадян позичальників, хоча б з тих міркувань, що ним систематизовано певні норми щодо врегулювання інколи безвихідної ситуації із заборгованості перед різними кредиторами. Цей закон вводить певні механізми вирішення цієї проблеми заборгованості під наглядом конкретного спеціалізованого суду з дотриманням прав і свобод людини у відкритому судовому процесі. Тобто господарським судам надано право остаточного вирішення питання звільнення фізичної особи від боргів, або застосування іншого механізму їх погашення (реструктуризація, мирова угода).
Позитивним можна вважати те, що фізичній особі – боржнику – надано право, а в деяких випадках це є обов’язком, ініціювати питання подальшого вирішення боргових конфліктів (порядку, умов та можливостей погашення) із кредиторами перед судом. Надалі одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, автоматично виникає мораторій, на застосування стягнень, нарахування відсотків, пені, штрафів, інфляційних відшкодувань. Тому, на час розгляду справи судом особа боржника уникає відповідних обмежень, що можуть застосовуватись під час виконавчого провадження, а також виключається можливість збільшення суми боргу.
Проте є інша складова – з моменту початку процедури банкрутства призначається уповноважена особа-розпорядник майном боржника і після цього фізична особа не має права без письмової згоди розпорядника здійснювати операції (договори) щодо придбання та/або відчуження майна, вартість якого становить більше тридцяти розмірів мінімальних заробітних плат, нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі і транспортних засобів; передачі в оренду нерухомого майна; отримання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі до довірчого управління майна; передачі майна в заставу. Отже, застосовуються несприятливі наслідки для боржника у формі зазначених обмежень.
Процедура розпорядження майном боржника триває 115 днів і може бути продовжена за рішенням суду за певних обставин. У цей час боржник зобов’язаний надати план реструктуризації боргу. Затвердження судом такого плату дає змогу боржнику в межах суми своїх доходів розраховуватись із боргами, які надалі зростати не будуть. Проте, якщо план не буде надано або згодом не буде виконуватися боржником, підставно вводиться процедура реалізації майна. За законом вона може займати не більше року часу. Сам порядок реалізації майна встановлюється зборами кредиторів, до того ж прийнятним для боржника є те, що забороняється реалізовувати житло боржника загальною площею менше 65,00 кв. м. або земельну ділянку загальною площею до 0,4 га, якщо вони є єдиним придатним для його проживання і проживання членів його сім’ї місцем і не є предметом іпотеки.
З іншого боку, слід звернути увагу і на особливості рівня правової культури українського суспільства з врахуванням його менталітету, адже введення інституту банкрутства фізичних осіб в Україні може призвести до деяких зловживань. Наприклад, рух грошових коштів фізичної особи можливий не через розрахункові рахунки, а готівкою може призвести до ризиків залучення «своїх» кредиторів, що дає поле для недобросовісного впливу на саму процедуру банкрутства.
Тому для уникнення зловживань, можливо, слід передбачити та посилити у законодавстві кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та незаконні дії у разі банкрутства.
Запропонована законодавцем модель є поширеною практикою в багатьох державах Європи та США, проте практична реалізація таких норм в Україні, на мою думку, суттєво залежить від рівня правосвідомості всіх учасників запропонованої процедури. Оскільки метою прийняття обговорюваного закону є не уникнення від сплати боргів, а цивілізоване в межах правового поля вирішення питання їх погашення.