Реформоване банкрутство залишається однією з найбільш обговорюваних тем в юридичній спільноті, пріоритетним завданням законодавця та мінним полем для бізнесу. Кодекс України з процедур банкрутства нарешті запрацював у жовтні 2019 р. після періоду певної невизначеності. Частина арбітражних керуючих, яких підтримали депутати з юридичної спільноти, критично оцінили якість нового Кодексу. Чи відтермінують законотворці набрання чинності новим законом, було незрозуміло майже до останнього дня. Все ж таки після запеклих дискусій було вирішено дати «зелене світло» реформуванню галузі та вдосконалювати норми Кодексу з процедур банкрутства поступово, беручи до уваги практичні напрацювання та судову практику.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Новий Кодекс – це своєчасний документ, попри всі його недоліки. Очікується, що з набранням чинності Кодексом Україна підніметься на 30 місць у рейтингу Doing Business з критично низького 145 місця (зі 180 позицій). Рейтинг Світового Банку є одним з основних орієнтирів для інвестора під час прийняття рішення про відкриття бізнесу в країні. В цьому рейтингу показник вирішення неплатоспроможності дає розуміння інвестору про легкість виходу з бізнесу та повернення інвестицій. Сьогодні в Україні середній показник повернення вкладених інвестицій у процедурі банкрутства становить 9 центів з одного долара. Для порівняння – сусідня Польща займає 22 місцев рейтингу, а показник повернення інвестицій становить 63 центи.
Сьогодні вже можна робити обережні висновки щодо нових механізмів, запропонованих Кодексом, особливо щодо початкових етапів процедури банкрутства. Аналізуючи майбутній закон, ми з оптимізмом оцінювали більш простий та незарегульований вхід до процедури банкрутства для кредитора. Зокрема, для відкриття справи проти боржника не потрібно отримувати та примусово виконувати судове рішення про стягнення боргу. Суд, відкриваючи провадження, має лише перевірити можливість боржника виконати зобов’язання перед кредитором. При цьому, якщо боржник погасить борг або буде встановлено, що між ним та кредитором існує спір про право, який підлягає вирішенню в позовному проваджені, то у відкритті провадження про банкрутство буде відмовлено.
Цікавим прикладом є ухвала Господарського суду Одеської області, якою порушено провадження у справі про банкрутство боржника, заборгованість якого виникла за контрактом, що містив арбітражне застереження. Кредитор вирішив не звертатися до арбітражу і подав заяву про банкрутство свого контрагента до господарського суду. Погодьтеся, цікавий спосіб змінити підсудність спору про стягнення боргу.
Однак на практиці більшість справ за ініціативою кредитора порушується з пред’явленням судового рішення. Як виявилося, порушити справу за старим алгоритмом простіше. Особливо враховуючи таємничий термін «спір про право», щодо якого і досі точаться дискусії в суддівській спільноті. До того ж не лише дискусії: Верховна Рада України в першому читанні прийняла зміни до Кодексу (законопроект №2276), якими пропонувалося повернути вимогу щодо наявності судового рішення для порушення провадження про банкрутство.
Очевидно, що такий крок спростив би прийняття рішення про початок процедури судом. Однак, напевно, не покращив би показник легкого відкриття справи про банкрутство. Ми розуміємо, що для отримання судового рішення, яке набрало чинності, кредитору може знадобитися від 3 до 12 місяців та навіть більше. Тому, працюючи над доопрацюванням законопроекту до другого читання, профільний комітет відхилив запропоновані зміни.
Також цікавою є статистика відкриття справ за ініціативою боржника-юридичної особи. Справи, зініційовані боржником, становлять понад 50% від загальної кількості порушених справ. Запровадження солідарної відповідальності керівника боржника перед кредиторами в тому випадку, якщо не будуть погашені їхні вимоги, мотивує боржників у місячний термін з моменту виявлення загрози неплатоспроможності звертатися до суду із заявою про банкрутство.
Також формується практика за «прокредиторськими» новелами Кодексу. Наприклад, переважна більшість судових рішень щодо затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалюється враховуючи права кредитора, вимоги якого забезпечені заставою. Водночас кредитор може заявити свої вимоги як конкурсні на суму, що не забезпечена вартістю заставного майна. При цьому чинною є раніше висловлена позиція Великої Палати Верховного Суду із застосування норм попередньої редакції профільного закону, в якій суд говорить про те, що на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів заставна вартість майна не може бути встановлена і визначається за результатами фактичної реалізації предметів забезпечення. Водночас до моменту фактичної реалізації предметів забезпечення та визначення вартості вимог забезпеченого кредитора забезпеченими вимогами вважаються всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов’язанням. На жаль, Кодекс не запропонував підходи щодо визначення заставної вартості майна для розмежування вимог кредиторів. Це потенційно суперечливе питання, яке, напевно, доведеться вирішувати або шляхом внесення змін до закону, або формуванням нової практики Верховного Суду.
Також кредитори активно використовують найбільш спірну норму Кодексу щодо можливості відсторонення арбітражного керуючого рішенням комітету кредиторів без зазначення підстав (п. 4 ст. 28). На думку спільноти арбітражних керуючих, ця норма є загрозою незалежності розпорядника майна або ліквідатора та суперечить засадам законодавства про банкрутство. Робоча група з удосконалення законодавства у сфері банкрутства при Міністерстві юстиції України розробила та подала до профільного комітету проект змін до Кодексу, яким планується виключити цей пункт (законопроект №2647). Однак, за умови надходження до суду відповідного клопотання комітету кредиторів, суд не матиме підстав не застосовувати вказану норму. Згідно з Реєстром судових рішень, близько 10 арбітражних керуючих, які не сподобалися комітету кредиторів, були відсторонені.
Застосування Кодексу впродовж майже 4-х місяців виявило велику кількість процесуальних проблем у провадженнях у справах про банкрутство. Зокрема, вдосконалення потребують деякі нові та реформовані положення Кодексу: питання, пов’язані з переданням справ до суду, в яких стороною є боржник, що розглядає справу про банкрутство; розгляд справ, які порушені за вже відсутніми процедурами (ст. 95 Закону, мирова угода); порядок розгляду справ у відокремленому провадженні, оскарження ухвалених у таких провадженнях рішень; наслідки недійсності правочинів боржника; подальша доля справ, в яких не виявлено майно боржника; оплата винагороди арбітражного керуючого після спливу авансованого періоду.
Це лише невелика кількість проблемних питань, що потребують найшвидшого врегулювання. Однак завдяки відкритому діалогу та спільній роботі законодавця, суддів, професійної спільноти арбітражних керуючих і фахових юристів, прогнози для галузі банкрутства є достатньо оптимістичними. Клієнтів можемо запевнити, що зону турбулентності ми пройдемо успішно.