Останніми роками підвищується активність міжнародних організацій, які мають мандат на розробку міжнародних стандартів у сфері банкрутства або здійснюють дослідження з метою розробки пропозицій щодо вдосконалення регулювання відносин неспроможності. Крім того, увага робочих груп, що діють під егідою міжнародних організацій та дослідницьких інституцій, поширюється на нові сфери правового регулювання, які раніше не були предметом досліджень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В сучасному світі банкрутство виходить далеко за межі регулювання традиційних відносин підприємницького характеру. Сьогодні утверджується підхід, згідно з яким вважається, що механізми розв’язання проблем заборгованості можуть та повинні застосовуватись до всіх учасників приватноправових відносин однаковою мірою: підприємців і не підприємців, державних підприємств і приватних компаній, транснаціональних корпорацій і навіть держав. Цьому є досить просте пояснення: відносини заборгованості за своєю природою є однаковими, незалежно від того, хто є їх учасниками, тому механізми розв’язання таких проблем мають бути схожими або навіть єдиними для всіх таких ситуацій.
Банкрутство та корпоративне право
З початку розробки у 1990-х роках уніфікованих норм у сфері банкрутства регулярно з’являються міжнародні проекти, метою яких стають нові сфери законодавства, які хоча прямо й не пов’язані з банкрутством, але потребують корегування з метою підвищення ефективності застосування механізмів розв’язання проблем заборгованості. Так, протягом останніх кількох декад окремі міжнародні організації здійснюють дослідження та розробляють рекомендації з удосконалення юридичних механізмів банкрутства щодо так званих корпоративних груп, заходи протидії шахрайству, виконання фінансових контрактів у справі про банкрутство та ін.
Зовсім нещодавно новим напрямком проведення дослідження з метою вдосконалення механізмів банкрутства стало корпоративне право. Метою окремого дослідження було визначено вивчення практики застосування норм корпоративного законодавства щодо участі акціонерів у справах про банкрутство. Предметом уваги фахівців з усього світу в межах нового міжнародного проекту стало вивчення співвідношення корпоративного законодавства та законодавства про банкрутство, а об’єктом досліджень є правові норми, пов’язані з визначенням обсягу прав акціонерів та їх реалізацією у справах про банкрутство компанії.
Дослідження «Участь акціонерів у справах про банкрутство» було ініційовано Банком Італії та підтримано Світовим банком, а виконується цей міжнародний проект в межах Форуму практики з питань банкрутства. Автор цієї статті є національним координатором у зазначеному Міжнародному проекті від України.
Варто зазначити, що Світовий банк знову виступив лідером розробки міжнародних стандартів з банкрутства, хоча це не є виключною діяльністю цієї міжнародної організації. Світовий банк і раніше дещо виходив за межі свого мандату, коли на прохання низки міжнародних організацій у 2011 р. взявся адмініструвати великий міжнародний проект з розробки рекомендацій для законодавчих органів країн світу у сфері регулювання банкрутства фізичних осіб. Цей успішний проект закінчився прийняттям у 2013 р. документу – Звіту Світового банку з питань банкрутства фізичних осіб. Сьогодні в багатьох країнах світу цей документ сприймається як міжнародні стандарти з розробки системи банкрутства у цій незвичній сфері правового регулювання відносин неспроможності.
Реалізація проекту «Участь акціонерів у справах про банкрутство»
На першому етапі проведення дослідження в межах зазначеного проекту було розроблено опитувальник щодо основних аспектів участі акціонерів у справах про банкрутство компаній, учасниками яких вони є. Кожний національний координатор забезпечив аналіз системи банкрутства та корпоративного законодавства, а також огляд судової практики у відповідній країні.
Отримана інформація про різні правові режими регулювання участі акціонерів та інших учасників організацій корпоративної форми надала можливість ідентифікувати основні проблеми у зазначеній сфері та визначитися з напрямками подальшого проведення дослідження. На цьому етапі вдалося виявити головні розбіжності підходів до визначення ролі та форм участі акціонерів у справах про банкрутство компаній, що існують у світі.
На наступному етапі реалізації цього Проекту учасникам було запропоновано приєднатися до однієї з трьох тематичних груп для зосередження зусиль на більш глибокому вивчені проблематики за обраним напрямком, а саме: роль акціонерів в управлінні компанією, права акціонерів у розробці плану реорганізації у справі про банкрутство та відповідальність акціонерів у разі банкрутства компанії.
Проміжні результати проведених досліджень були представлені широкій публіці 23.06.2016 р. в Італії (м. Рим) на першій в рамках цього проекту міжнародній конференції. Конференція була організована Банком Італії разом з Міжнародною асоціацією юристів за підтримки Університету Флоренції.
Учасники міжнародної конференції торкнулися різних аспектів участі, обсягу прав та можливої відповідальності акціонерів у разі банкрутства компанії. Доповідачі обговорили стан регулювання й особливості застосування норм корпоративного права у порушеній справі про банкрутство. Майже всі доповідачі звертали увагу на особливу роль акціонерів у процедурах банкрутства.
Серед тих прав акціонерів, які найчастіше зачіпаються у справах про банкрутство, є право на отримання інформації, право на прийняття рішень з важливих аспектів діяльності компанії, реалізація прав на управління компанією у стані неспроможності, а також економічні права, включаючи привілейоване право акціонера чи учасника компанії на придбання акції або частки компанії.
Також учасники конференції звернули увагу на обов’язки акціонерів стосовно компанії, учасниками якої вони є. Прикладом такого обов’язку є прийняття рішення про звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виявлення ознак неспроможності. Варто зазначити, що в окремих країнах світу досудове врегулювання заборгованості визнається обов’язковим етапом і необхідним кроком для переходу до судового врегулювання проблем заборгованості неспроможної компанії.
Жваву дискусію викликало питання природи правових відносин з володіння акцією. Вчені пропонували визначитися щодо того, ким є власник акції (співвласником компанії чи тільки носієм майнових прав). Зрозуміло, що від обраного підходу залежатиме і спосіб правового регулювання цих правовідносин у разі банкрутства компанії. Зауважимо, що в різних країнах існують різні підходи, так само і на практиці до визначення природи таких правовідносин підходять по-різному.
На другий день після проведеної конференції учасники Міжнародного проекту зібрались на робоче засідання, на якому були підбиті підсумки виконання проекту на цьому етапі та було проведено корегування подальшої роботи з визначенням планів, а також способу оформлення кінцевих результатів.
Підсумком роботи Міжнародного проекту мають стати рекомендації, що розроблятимуться найближчим часом, а потім ці рекомендації будуть запропоновані законодавчим органам та зацікавленим особам для використання у процесі вдосконалення зазначених сфер законодавства у країнах світу.
Прикінцеві положення
Як свідчить практика реалізації цього Міжнародного проекту, процеси уніфікації у сфері банкрутства та в інших граничних сферах законодавства сьогодні продовжується. Це є природною реакцією на ускладнення відносин у приватноправовій сфері, які є об’єктом правового регулювання.
Проведені в межах цього Проекту дослідження підтверджують те, що практично усе законодавство у приватноправовій сфері, а особливо у комерційній її частині, тісно пов’язане. Як було зауважено на міжнародній конференції, для ефективного вдосконалення правових механізмів розв’язання складних економічних проблем необхідно застосовувати міждисциплінарний підхід, а уніфіковані норми, що розробляються під егідою міжнародних організацій, мають бути комплексними.
Насамкінець зазначимо, що особистий досвід роботи автора цієї статті у низці міжнародних проектів підтверджує важливість саме такого комплексного підходу до розв’язання складних економічних і правових проблем, які вирішуються за допомогою механізмів банкрутства.