Протягом 2007–2012 років Україна провела 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію з ЄС. Важливою складовою нової Угоди є створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі. Цей процес потребує наближення внутрішньої політики України до міжнародних стандартів та принципів європейської спільноти, що, у свою чергу, сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Таке наближення потребує не лише економічних реформ, а й подальшої гармонізації українського законодавства, зокрема у сфері конкуренції, а також практики його застосування з правилами конкуренції в ЄС.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одним з джерел права ЄС, до якого Україна буде зобов’язана наблизити своє законодавство про конкуренцію та практику застосування конкуренційного права, є Регламент Ради (ЄC) № 139/2004 від 20 січня 2004 року про контроль за концентраціями суб’єктів господарювання (далі – Регламент про злиття). У цій статті ми розглянемо окремі аспекти правового регулювання у сфері контролю за економічною концентрацією, що мають значення для оцінки відповідності української системи контролю за концентраціями суб’єктів господарювання тій, що існує в ЄС, та визначимо можливі напрями її вдосконалення.
Порівнюючи європейські та українські правила контролю за концентраціями, можна помітити, що в європейській системі контролю застосовуються такі терміни, як «відповідний ринок» (тобто «релевантний» ринок чи ринок, що має стосунок до концентрації) та «задіяний ринок» (тобто ринок, який зазнає впливу від наслідків концентрації). У чому ж відмінність між цими «ринками», яка мета запровадження цих термінів і чи є в українській системі контролю за концентрацією їх аналоги?
Поняття відповідного ринку є базовим у конкурентному праві ЄС. Якщо говорити в контексті системи контролю за економічними концентраціями, визначення відповідного ринку, тобто ринку, на якому безпосередньо буде здійснюватися концентрація, є одним з найважливіших кроків для забезпечення правильної оцінки того, чи є концентрація суб’єктів господарювання безпечною для конкуренції, чи вона призводить до обмеження конкуренції на ринку. Підхід Європейської Комісії до визначення відповідного ринку закладає дві фундаментальні концепції, згідно з якими відповідний ринок становить групу товарів та географічні межі, у рамках яких ці товари виготовляються або продаються. Звідси слідує, що релевантний ринок формується з двох складових:
відповідний товарний ринок, який включає всі товари та послуги, що вважаються покупцями рівноцінними або взаємозамінними; та
відповідний географічний ринок, який включає територію, на якій суб’єкти господарювання взаємодіють з боку попиту чи пропозиції певних товарів та послуг, а умови конкуренції є достатньо однорідними.
Нескладно помітити, що в українському конкурентному праві цьому терміну відповідає термін «ринок товару» (товарний ринок), який також є базовим для конкурентного права України і визначення якому надано в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а порядок визначення такого товарного ринку врегульований Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 № 49р. (далі – Методика). Відповідно до положень Методики товарний ринок визначається в товарних, територіальних та часових межах. Товарні межі ринку складаються з товарів, які мають для продавців (постачальників) або споживачів ознаки одного товару, тобто є взаємозамінними. Територіальні межі ринку товару встановлюються територією, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним. Часовою межею ринку є проміжок часу, протягом якого товарногрошові відносини між продавцями та споживачами утворюють товарний ринок зі сталою структурою.
Таким чином, правильне визначення відповідного ринку надає можливість передбачити імовірні наслідки в конкурентному середовищі у результаті здійснення економічної концентрації.