На минулому тижні видання Bloomberg повідомило про те, що західні юристи на чолі з McCue Jury & Partners і Mishcon de Reya LLP шукають фінансування для подання судових позовів проти росіян та російських компаній, які перебувають під санкціями. Вартість підсанкційних російських активів оцінюють в $ 1 трильйон. Нам стало цікаво дізнатися, що думають українські юристи про перспективи таких судових процесів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тімур Бондарєв, адвокат, керуючий партнер Arzinger
Індустрія фінансування великих судових процесів є дуже поширеною у світі та стрімко набирає обертів останніми роками. Деякі великі та відомі процеси з українським елементом також активно використовували та використовують цей механізм фінансування. З нашого досвіду відомо: є три основні групи інвесторів у таких процесах – (1) спеціалізовані фонди, бізнес яких сфокусований саме в подібній сфері; (2) опортуністичні приватні та інституціональні інвестори, які диверсифікують свій портфель в пошуках кращої доходності, а також (3) власне юридичні фірми, що беруть участь в подібних проєктах. Бізнес-модель дуже проста – у випадку успішного завершення проєкту інвестор отримає компенсацію понесених витрат плюс значний бонус, що залежно від специфіки проєкту та досягнутої домовленості в деяких випадках може навіть перевищувати 50% вартості отриманого відшкодування.
Звісно, залучення third-party funding вимагає дотримання певних специфічних регуляторних аспектів, але ж загалом це дуже цікавий та доступний інструмент, що активно сприяє розвитку бізнесу великих спорів, які навряд чи отримали б перспективу без допомоги зовнішнього інвестора.
Стягнення збитків, завданих військовою агресією росії, є дуже складним та коштовним процесом, який триватиме не один десяток років й вимагатиме сотень мільйонів, якщо не мільярдів, доларів для фінансування судових процесів у всьому світі. В мене немає сумнівів, що компенсації буде отримано тим чи іншим шляхом, адже ми маємо справу з дуже багатою державою. Водночас треба визнати, що наразі невідомо, коли саме інвестори зможуть повернути вкладені в судові процеси інвестиції – це можуть бути десятиріччя. Кращою демонстрацією наведеної вище тези є загальновідома справа ЮКОСа проти росії, у якій ідеться про стягнення з останньої компенсації у розмірі 50 мільярдів доларів США. Рішення було прийнято у 2014 році й досі не виконано. У свою чергу, Німеччина лише відносно нещодавно завершила сплачувати репарації після Другої світової війни.
Мені достеменно не відомо, чому саме українські олігархи відмовили в приєднанні до клубу інвесторів судових процесів, але ж можу висловити припущення, що фінансовий стан українських багатіїв значно погіршився у зв’язку з війною, багато хто втратив власні активи та не розуміє подальших перспектив, тому вони не можуть наразі собі дозволити вкладатися в подібний величезний проєкт з досить туманними перспективами. Треба також пам’ятати, що багато хто з українських багатіїв мали власні бізнес-інтереси в росії та з російськими олігархами, у зв’язку з чим вони можуть побоюватись зворотної реакції. Аналогічне пояснення в мене щодо іноземних фондів, які наразі відмовились брати участь у фінансуванні процесів проти рф. Фінансова індустрія є дуже глобалізованою, великі фінансові інвестори мають прямі або непрямі інвестиції також у російських активах і до моменту завершення виходу з цієї країни вони побоюються реакції у свій бік. Разом із тим я не виключаю, що багато з тих, хто братиме участь у фінансуванні процесів, не захоче розкривати відповідну інформацію.
Цілком логічною є та обставина, що ініціативу очолюють потужні іноземні юридичні фірми. Звісно, в подібних групах братимуть участь також українські юристи, яким належатиме дуже важлива роль у процесах з точки зору формування доказової бази тощо. Однак варто визнати, що лід та левова частка гонорарів залишатимуться саме в іноземних фірм, які братимуть безпосередню участь у відповідних закордонних судових процесах. В Україні вже існує декілька ініціатив, до яких залучено провідні українські юридичні фірми, в тому числі Arzinger, але ж я особисто маю великі сумніви щодо ефективності та КПД подібних утворень, зважаючи на обставини, зазначені вище. Я впевнений, що ця сфера годуватиме український юридичний ринок упродовж багатьох наступних років, водночас ми вже бачимо перші ознаки того, що локальна компонента цієї роботи перетворюється на комодіті з відповідними негативними наслідками для всіх учасників.
Олег Маліневський, партнер EQUITY
Питання компенсації воєнних збитків, завданих російською федерацією та її агентами Україні, її бізнесу та громадянам, є унікальним та безпрецедентним викликом не лише для вітчизняної, а й світової юридичної та політичної громадськості.
Наймасштабніша війна на теренах Європи з часів Другої світової. Смертоносна війна, яка лише офіційно забрала життя сотень дітей та десятків тисяч дорослих Українців, створивши в раніше благополучних та процвітаючих обласних центрах України – Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах гуманітарну катастрофу та повністю знищивши десятки малих міст і сіл. Щодня російські вояки зухвало демонструють нові межі аморальності та варварства. Руйнівні наслідки розв’язаної росією війни для української економіки шокуючі. Попередньо озвучені втрати наближаються до одного трильйона доларів США. Це попередні цифри, за обмеженими видами збитків. Наприклад, про моральні збитки, понесені кожним українцем, у таких розрахунках взагалі не йдеться. А війна продовжує свої криваві руйнівні жнива.
Безпрецедентність збитків від агресії вимагає пошуку дієвих механізмів щодо їх компенсації, фокусування не лише на зборі доказів руйнувань, а й на встановленні максимально широкого кола винних осіб, які законно підлягатимуть матеріальній відповідальності, та механізмів до її реального застосування. Простіше кажучи, де взяти гроші для компенсації та як направити їх в кишені постраждалих.
За оцінками деяких експертів, зараз заморожено понад один трильйон доларів активів росії і тих, хто бере участь у війні. З них близько 300 млрд доларів (283 млрд євро) із іноземних резервів російського Центрального банку було заморожено в усьому світі. Лише Велика Британія заявила, що заморозила 500 млрд фунтів стерлінгів (583 млрд євро) російських банків або підприємств, деякі з яких частково належать державі, і ще 150 млрд фунтів стерлінгів (175 млрд євро) активів олігархів і членів їхніх сімей.
Тому попри усі жахи війни та глибоку трагічність подій останніх шести місяців для всього українського народу, з позицій глобального юридичного ринку йдеться про появу ніші обсягом щонайменше на понад трильйон доларів США. Тож якщо розглядати конкретну новину саме під таким кутом зору, то, на мою думку, ми, швидше, маємо справу з маркетинговою стратегією названих в цій новині юридичних фірм щодо: а) залучення потенційних клієнтів з числа потерпілих бізнесменів та українських громадян, в тому числі завдяки відповідному розголосу в українських ЗМІ; б) залучення фінансових інституцій зі сфери litigation funding, підвищення конкуренції між ними; в) створення найкращих умов для компенсації власної праці. Взагалі, якщо розуміти загальні принципи дії механізму фінансування процесів третіми особами, то, як правило, саме юристи отримують повне та безумовне покриття, їхня праця і є, власне, предметом фінансування з боку «фандера», який перебирає на себе такі фінансові ризики, оцінюючи їх у певний відсоток загального виграшу в справі. Звісно, це не стосується contingency fee agreement з самими юристами, коли власне сам юрист стає таким собі «фандером» для клієнта, повністю чи частково заміняючи регулярну (погодинну) оплату «success fee» при виграші справи.
Аналізуючи подібні новини, постає типова для цієї галузі дилема «першості курки чи яйця» – що саме є визначальним у формуванні компенсаційного кейсу: жертва та її потреби у справедливості чи юрист з фінансами на оплату його правничої допомоги із супроводу такого кейсу. Намагання конкретних компаній створити фінансовий пул для фінансування подібних кейсів – це спроба сформувати нішу фінансового ринку та бути ключовим гравцем у ній. До речі, в цій новині ви не побачите деталей самого кейсу, конкретного шляху, яким пропонується іти, деталей юридичних підстав та багатьох інших «дрібниць».
Тому, звісно, ця новина не про наших мільярдерів чи їхню відмову. Вони готуються, маючи звичку виважено підходити до юридичних питань, насамперед тих, які вимагають багатомільйонних витрат.
Особливістю цих кейсів, як, власне, і самої війни – жахливої першопричини їх виникнення, є безпрецедентний характер та, відповідно, несформованість чіткої судової практики як в Україні, так і за кордоном.
Надзвичайну стурбованість зумовлюють, зокрема, наступні питання: імунітет рф як при розгляді спорів проти неї, так і особливо при виконанні таких рішень за кордоном, розрахунок та підтвердження збитків бізнесу, вплив публічно-правових механізмів (санкції, арешт і конфіскація активів рф та її агентів з боку урядів) та приватного стягнення в судовому порядку й інші питання.
Як компанія, що активно працює на юридичному фронті проти рф, ми завжди відкриті до будь-якої співпраці, публічно ділимося з ринком нашими напрацюваннями у цій сфері. Водночас, якщо говорити про створення будь-яких формалізованих альянсів, то окрім, власне, піар-мети вони повинні продукувати синергію. Монополізація ж українського ринку звернення стягнення на російські активи з боку української держави змушує змістити погляди на закордон – країни, де сконцентрована абсолютна більшість потенційних об’єктів для стягнення. Саме там може бути необхідне партнерське плече для співпраці на особливих умовах. Українську ж юрисдикцію варто розглядати здебільшого як стартову точку для отримання судового рішення про стягнення з метою наступного його виконання за кордоном. Хоча, звісно, є сфери, де навіть підготовча стадія вимагає значних часових, кадрових та інтелектуальних ресурсів. Наприклад, колективні (групові) позови жертв війни, які налічували б тисячі потерпілих. Саме такі проєкти вимагають вітчизняної синергії, і саме над одним із них ми наразі активно працюємо.
Михайло Ілляшев, адвокат, керуючий партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», Заслужений юрист України
«Ілляшев та Партнери так само веде діалоги з іноземними юридичними фірмами та фандерами з приводу ініціювання подібних процесів за межами України та пошуків джерел їх фінансування. Адже має в цьому досить великий позитивний досвід.
Фінансування судових процесів - це окремий вид бізнесу і нам невідомо, щоб хтось з українських заможних бізнесменів займався цим. Вони самі час від часу стають клієнтами таких фандерів.
Цей процес довгий. Також він потребує певних інвестицій з боку клієнта на початковому етапі щодо підготовки кейсу для презентації фандерам. І цю роботу по окремим клієнтам ми вже ведемо.
Я налаштований оптимістично. Ми бачимо як непогані правові перспективи отримання відшкодування за збитки, причинені військовою агресією, так і перспективи отримання згоди фандерів на фінансування таких процесів.
Той, хто знає «Ілляшев та Партнери», знає й те, що ми беремо справу тільки для того, щоб досягти позитивного результату для клієнта, а не для того, щоб взяти в ній участь. Отже, якщо ми віримо в результат, то це є запорукою гарних шансів на перемогу. Не просто так ми протягом багатьох років визнаємось як міжнародними, так і вітчизняними рейтингами провідною юридичною фірмою в України у галузі вирішення спорів».