Українські експерти продовжують розмірковувати над тим, як покращити привабливість держави для іноземних інвесторів. Одну з можливостей досягнення успіху на цій ниві вони вбачають у створенні належного арбітражного клімату, шляхом удосконалення національного законодавства, що регламентує цю царину. Про те, які перспективи очікують на новітні «арбітражні» реформи, фахівці зібрались подискутувати на семінарі «Реформа процесуального законодавства з визнання та виконання рішень іноземних арбітражів». Відбувся захід 29.03.2016 р. під егідою Асоціації правників України. Його організаторами виступили Комітети АПУ з процесуального права та з альтернативних вирішень спорів, а також Комісія з міжнародного арбітражу Українського національного комітету ICC.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що менше, то краще
Першою з доповіддю виступила член правління Української Арбітражної Асоціації, партнер, голова практики міжнародного арбітражу Integrites в країнах СНД Олена Перепелинська. Вона розповіла про нагальну необхідність вдосконалювати національне законодавство в частині питань, пов’язаних з міжнародним арбітражем, а також про формування ініціативної групи фахівців з Арбітражної Асоціації, які взялися написати відповідний законопроект. У результаті плідної праці був сформований документ, яким пропонується внести зміни до деяких нормативних актів з метою вдосконалення низки процедур та унормування законодавчих суперечностей.
Серед іншого, на рівні законодавства пропонується виокремити процедуру визнання та виконання рішень іноземних арбітражів в Україні, яка (процедура) на сьогодні є доволі нечіткою, через наявність суперечностей у цивільному та господарському процесах.
Також передбачається вдосконалити механізм судового контролю. Зараз він може налічувати 3, а іноді й 4 національні судові інстанції, проходження яких робить ідею звернення до закордонних арбітрів просто непрактичною. Законотворці пропонують обмежитися 2 інстанціями, першою з яких став би Апеляційний суд м. Києва, що вже має неабиякий досвід у вирішенні «арбітражних» питань. А другою – Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. О. Перепелинська впевнена, що такий підхід не лише скоротить час отримання остаточного вердикту, а й вирішить питання судового сприяння як у частині застосування запобіжних заходів, так і в частині зібрання доказів. Нагадаємо, що сьогодні фахівцям важко виокремити правила, що визначали б суд, який має виконувати такі функції.
Основна ідея
Також визначення 2-х судів, уповноважених досліджувати рішення міжнародних арбітражів, надасть можливість розглядати клопотання про видачу дозволу на виконання арбітражного рішення та про скасування такого дозволу в рамках одного провадження, за аналогією з одночасним розглядом позову та зустрічного позову у цивільному процесі. Такий підхід, як зазначила доповідачка, заощаджуватиме заявникам матеріальні та часові ресурси.
Вирішує законопроект і питання щодо виконання рішень, у яких йдеться про суми в іноземній валюті. У цій частині автори документу запропонували не прив’язуватися до гривні (як це відбувається сьогодні), а конвертувати суму у третій валюті за заявою стягувача по курсу, який діяв на момент звернення до іноземного арбітражу. Також законотворці вважають за можливе надати судам повноваження самостійно обчислювати штрафні відсотки річних. Сьогодні такі обчислення є досить проблематичними через те, що самі іноземні арбітри воліють зазначати не конкретні суми, а проміжки часу, за які мають нараховуватися відсотки, а здійснювати їх заявники мають самостійно. Суперечливість отриманих результатів часто дає змогу боржникам взагалі не сплачувати відсотки, чим позбавляє правосуддя дієвого дисциплінарного заходу.
Крім цього, до проекту включена норма, яка зобов’язуватиме суддів тлумачити арбітражну угоду на користь її виконання. А загальну ідеологію документу, на думку доповідачки, можна визначити через спроби його авторів зробити процедуру скасування арбітражного рішення максимально складною та дорогою, а процедуру його виконання – простою і дешевою. Це допоможе покращити арбітражний клімат в Україні та зробить державу привабливою для іноземних інвесторів.
Секрет успіху
З останньою сентенцією цілком погодився наступний доповідач – партнер ЮФ Redcliffe Partners, голова Арбітражної комісії Українського національного комітету ICC Сергій Гришко. Водночас, він заявив про те, що в ICC розробили власний проект арбітражного закону, який має деякі відмінності від вже презентованого.
У своєму документі експерти воліли не пропонувати надто радикальних змін, а зосередитись на деяких процесуальних аспектах. Зокрема, детально виписується процедура розгляду клопотання про забезпечення заяви. Взагалі, фахівці погоджуються з тим, що подібне клопотання може розглядатися за участю обох сторін, однак, якщо заявник обґрунтує думку про необхідність розгляду за відсутності опонента, суд має пристати на його вимоги.
У той же час, аби запобігти зловживанням забезпеченнями, законотворці пропонують передбачити норму про внесення заявником застави у розмірі 20% від суми, на яку бажають накласти арешт, а також низку механізмів скасування заходів забезпечення. Так, передбачається, що подібні заходи можуть бути скасовані, якщо:
- заявник, отримавши рішення про арешт, поводить себе пасивно та не вчиняє ніяких інших дій;
- заявник надав завідома неправдиву інформацію (критерії правдивості визначаються у законопроекті);
- арешт майна зачіпає інтереси третіх осіб, які не мають жодного стосунку до спору.
Якщо відповідач доведе наявність хоча б однієї з умов, його клопотання про скасування заходів забезпечення може бути задоволене. В цілому, саме у належному виконанні арбітражних рішень доповідач бачить перспективу покращення арбітражного клімату.
Потреба у системності
З нагальністю законодавчих змін погодилась і радник Голови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України Ольга Костишина. Водночас, вона наголосила на доцільності комплексного реформування та повідомила, що МКАС, який, власне, має стати флагманом у цьому процесі, вже долучився до роботи Ради з питань судової реформи при Президентові України.
Взагалі, у МКАС схвально ставляться до обох законопроектів, оскільки, не зважаючи на окремі відмінності, їхня ідеологія є спільною. Як зазначила О. Костишина, запропоновані зміни, незалежно від перспективи їх впровадження, спонукатимуть МКАС до реформування власного регламенту задля його осучаснення. Отже, робота експертів, долучених до написання законопроектів, у будь-якому випадку даремно не пропаде.
Коментар
Сергій ГРИШКО, партнер, ЮФ Redcliffe Partners, голова Арбітражної комісії Українського національного комітету ICC:
- Акцентуючи увагу на заходах забезпечення, ми виходили з того, що формування складу арбітражного трибуналу в середньому займає 2 і більше місяців. А що може зробити недобросовісний боржник з майном за цей час – пояснювати не треба. Тому ідея була у тому, аби надати можливість кредитору, який підозрює боржника у недобросовісності, не чекати на формування трибуналу, а звертатися за забезпеченням безпосередньо до суду. Нашою метою було забезпечити захист кредиторських інтересів, поки у боржника наявне хоч якесь майно, тобто надати їм можливість отримати хоча б частину боргу.