06 травня 2016, 16:27

Недоторкані: де межі перевірок підприємств

Опубліковано в №18-19 (516-517)

Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

Як відомо, 1.01.2015 р. набрав чинності закон (№71-VIII від 28.12.2014 р.), яким був встановлений так званий мораторій на проведення перевірок як малого, так і середнього бізнесу в Україні. І оскільки термін дії цього мораторію закінчувався 1.07.2016 р., Урядом було прийнято рішення продовжити мораторій на проведення перевірок до кінця 2016 р. Цій темі, а також питанням актуальної практики стягнення заборгованості, був присвячений практикум, організований юридичною компанією PLP Law Group, що відбувся 21.04.2016 р.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Аналізуючи закон про мораторій, провідний юрист PLP Law Group Олег Новинський відзначив, що згідно з позицією уряду, положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII стосуються контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України, а отже, стосуються лише податківців. Позиція юристів щодо цього, за словами доповідача, дещо різниться: «П. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України, а тому застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, згідно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»», – пояснив думку правників пан Новинський.

Аналогічної думки дотримується Окружний адміністративний суд м. Києва. Так, у справі №826/17157/15 розглядалось питання щодо протиправності перевірки з боку Державної служби геології та надр України. ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:

  • визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра України від 25.06.2015 р. №174;
  • визнати протиправним проведення планової перевірки ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» на підставі наказу Держгеонадра України від 25.06.2015 р. №174;
  • визнати протиправним та скасувати припис Держгеонадра України від 03.08.2015 р. №259-14/06.

ОАСК своєю Постановою від 21.09.2015 р. у справі №826/17157/15 адмінпозов Товариства задовольнив частково:

  • Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 25.06.2015 р. №174 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2015 р.» в частині проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло».
  • Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 03.08.2015 р. №259-14/06.

«Суд не бере до уваги доводи відповідача про поширення обмежень п. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII лише на відносини справляння податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України, та звертає увагу, що вказана правова норма не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України, а її дія розповсюджується на всі контролюючі органи», – зазначено у постанові.

Також Олег Новинський надав підприємцям поради щодо того, як планувати стратегію захисту бізнесу при призначенні перевірки в період мораторію.

«Коли до вас прийшла інспекція в період мораторію, який вона не вважає мораторієм, по-перше, варто оцінити ризик: у більшості випадків немає нічого страшного, якщо ви їх не допустите. Але є окремі інспекції, які мають більш розширений перелік повноважень. Тому варто розуміти, які до вас будуть застосовані штрафи, та що вони надалі зможуть зробити», – розповів доповідач. За його словами, ризик у ситуаціях недопуску контролюючих органів до перевірок є мінімальним. Після цього органи перевірки можуть звернутись до суду з позовом про зобов’язання допустити до перевірки (а підприємство може подати позов про скасування наказу в частині перевірки). «Навіть якщо ви програєте цей позов, то строк на проведення планової перевірки вже закінчився», – зауважив юрист.

Питанням практики стягнення заборгованості присвятила свою доповідь адвокат, старший юрист PLP Law Group Наталія Грішина. Розповідаючи про звернення до суду загальної юрисдикції у разі наявності третейського застереження, доповідач звернулась до Постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2016 р. у справі №924/1507/15, у якій зазначено:

  • «Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно, на свій розсуд, обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду.
  • Необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умови відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду.
  • Лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України».

Зовсім інша ситуація, за словами пані Грішиної, при розгляді цивільних справ. «На жаль, там суди керуються принципами, які прописані в Цивільно-процесуальному кодексі та визначені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». У постанові вказано, якщо Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим, пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст. 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо до початку з'ясування обставин у справі від відповідача надійшло заперечення проти вирішення спору в суді.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати