 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цього року в нашій країні сталося багато змін. Український парламент прийняв зміни до Конституції в частині правосуддя та новий Закон «Про судоустрій та статус суддів». Вони є надважливими в контексті шляху максимальної демократизації, незалежності та реорганізації системи суддівства. Про це зазначив заступник глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов, відкриваючи 03.11.2016 р. Kyiv Arbitration Days 2016 – шосту щорічну конференцію, організовану Асоціацію правників України, яка пройшла під гаслом: «Мислити глобально». І мислити, і обмінюватися досвідом до Києва приїхало чимало видатних і визнаних європейських та американських експертів з міжнародного арбітражу.
Першу сесію присвятили темі «Регуляторне божевілля: чи дійсно арбітраж занадто зарегульований?». Розкриваючи питання предмету м’якого права, Антон Байєр, президент Vienna International Arbitration Centre, зазначив, що «м’яке право» написане як закон, але не є законом. Воно має рекомендаційний характер і не встановлює юридичні обов’язки. Також, наводячи приклади з австрійської арбітражної практики, Байєр підкреслив: «М'яке право – це не новий закон, а не імперативне право. М'яке право – це вирішення, примирення та орієнтир».
Юрист Hogan Lovells (Німеччина) Ната Гібрадзе розповіла про нормативне регулювання м’якого права, відзначивши його як спосіб досягти балансу між чесністю та ефективністю. Зокрема, вона зазначила, що Правила IBA щодо конфлікту інтересів та представництва сторін у міжнародному арбітражі є однією з важливих (якщо не найважливішою) частин «м’якого права»: «Директиви IBA використовуються у 65% всіх арбітражних справ у Німеччині, де є конфлікт інтересів. У світі цей показник становить 67%». Також, за її словами, інколи правила IBA використовуються без доцільності, тому виникає проблема зі зловживанням м’яким правом.
«Мій досвід роботи в м'якому праві показує, що чим далі ти заходиш, тим менше знаєш», – так охарактеризував свій арбітражний досвід роботи з м’яким правом радник АО «Спенсер і Кауфманн» Володимир Яремко. Він зазначив, що в міжнародному арбітражі існують тисячі сторінок м'якого права; воно постійно розвивається, з'являється безліч директив, тому незабаром стануть необхідними консультації спеціалістів з м'якого права: «Воно приносить досвідченим і зайнятим юристам більше проблем, ніж рішень. В моїй країні більшість судів та юристів не знають «м'якого права» і не використовують його, тому процес трохи спрощується». За його словами, в різних юрисдикціях м’яке право використовують по-різному: в деяких країнах воно активно розвивається, в інших – наштовхується на критику.
Під час другої сесії на тему «Клієнт: ваш найкращий ворог» старший юрист Garrigues (Польща) Еліза Глушко розповіла, яким чином формувати роботу команди для участі в арбітражних справах: «Зі свого досвіду можу сказати, що робота в малій команді є ефективнішою, ніж у великій групі юристів. Лідер команди правників повинен мати чіткі прогнози щодо роботи кожного члена цієї команди та вибудувати план роботи». На її думку, з членами команди треба організовувати регулярні зустрічі, щоб постійно тримати руку «на пульсі» поточного стану справ.
За словами Олени Перепелинської, партнера Integrites, фінансові аспекти – це одна з причин, чому міжнародний арбітраж є такою «привабливою галуззю». Але щодо України, то тут арбітражних справ на всіх охочих не вистачає.
Арбітр Fountain Court Chambers (Великобританія) Олександр Мільнер висловив переконання, що юрист має право самостійно обирати інструменти, якими захищати свою позицію в суді, та аргументувати її так, як він вважає за потрібне. Також, за його словами, важливою є робота зі свідками. «Вони мають орієнтуватися, що саме варто говорити в арбітражі, та заздалегідь знати відповіді на можливі запитання, бути підготовленими. Питання щодо того, як «тренувати» свідків, залежить від юрисдикції країни. У Великобританії, наприклад, це заборонено», – зазначив британець, навівши найбільш відомий приклад спору, для вирішення якого ключову роль відіграли покази свідків (спір між Борисом Березовським та Романом Абрамовичем).
Під час третьої сесії учасники конференції Kiev Arbitration Days 2016 дискутували про довіру до арбітрів, арбітражних інституцій та арбітражу в цілому, як до засобу альтернативного вирішення спорів у всьому світі. Її модерував Олександр Волков, юрист ЄПАП Україна, піднявши питання про те, чому зараз багато осіб звертаються до арбітражу, а не до національних судів, а також до яких арбітрів (досвідчених, новачків, відомих) більше довіри. Джеймс Фрімен, радник Allen&Overy LPP (Великобританія), відзначив, що існує гостра потреба залучення до арбітражу нових людей, бажано молодих, з новими ідеями та мисленням.
Олександр Храпуцький, партнер Sysouev, Bondar, Khrapoutski LLС (Білорусь), наголосив на тому, що арбітражні суди є дуже важливим елементом правосуддя, який необхідно розвивати. Він вважає, що є велика потреба в арбітражних спеціалістах, але розповів і про негативні сторони роботи арбітрів: «Їх часто критикують через те, що їхні послуги дорого обходяться, через часові рамки, які вони встановлюють, а також через те, що арбітри постійно зайняті».
«Ми повинні мати впевненість, щоб довіряти», – зауважив у своїй доповіді Саймон Слоун, партнер Fieldfisher (Великобританія). Під час свого виступу він комплексно проаналізував поняття довіри та її роль у процесі вирішення спорів. Крім того, шляхом зіставлення понять довіри та ризику суб’єктивності розгляду справи, він наголосив, що довіра є стрижнем у системі відносин між сторонами арбітражного процесу.
Маркіян Ключковський, член організаційного комітету, партнер ЄПАП України, підсумувавши сказане, підкреслив, що наразі міжнародний арбітраж, як альтернативний засіб врегулювання спорів, розвивається, а популярність арбітражу зростає в усьому світі.
Коментарі:
Маркіян Мальський, к.ю.н., адвокат, партнер та керівник практики міжнародних спорів АО Arzinger
«Цьогорічний захід вчергове відчинив двері на кухню міжнародного вирішення спорів. Українські та іноземні арбітражні експерти, представники міжнародних арбітражних інституцій та державних органів поділилися своїми ексклюзивними підходами до підбору інгредієнтів для «страв» та рецептами їх приготування в міжнародному арбітражі. Незважаючи на те, що захід проводився лише один день, а не два, як у попередні роки, такий формат, навпаки, додав йому «смаку», оскільки був досить практично орієнтований, передбачав активні дискусії на гарячі теми міжнародного арбітражу. Зокрема, учасники Kyiv Arbitration Days обговорили насущні питання конфлікту інтересів арбітрів і представників сторін, роботи з очікуваннями клієнта, формування команд для роботи над арбітражними проектами та співвідношення ролей кожного члена таких команд, отримання фінансування від третіх осіб та його вплив на вирішення міжнародних спорів. Організаторам і доповідачам вдалося поєднати актуальні теми міжнародного комерційного та інвестиційного арбітражу.
На початку Kyiv Arbitration Days всі присутні мали змогу почути останні новини з вуст Олексія Філатова, заступника Глави Адміністрації Президента України, з приводу зрушень у реформуванні судової системи, яка покликана сприяти арбітражу, а також з приводу законопроектної роботи та очікувань у найближчі півроку.
Спікери та учасники обговорювали, серед іншого, чи дійсно сьогодні арбітраж занадто зарегульований. Експерти відзначили стрімкий розвиток м’якого права, його вплив на міжнародні відносини та арбітраж, а також активізацію діяльності міжнародних арбітражних інституцій, які спрямовують свої зусилля на систематизацію та єдність у застосуванні норм м'якого права. Зокрема, відзначили використання Рекомендацій Міжнародної асоціації юристів щодо конфлікту інтересів та представництва сторін у міжнародному арбітражі на прикладах конкретних справ. Водночас учасники дискусії очікують, що конкуренція між арбітражними інституціями продовжуватиметься і надалі.
Особливо цікавим було те, що представник Міністерства юстиції України поділився «інсайтом» з позиції інтересів держави та викликів, яким протистоїть Україна як держава в міжнародному інвестиційному арбітражі.
Продовжуючи обговорення сучасних викликів, експерти жваво ділилися своїми поглядами щодо підбору арбітрів, зокрема питань інституційних призначень, закритих списків, свободи вибору.
Не залишилися поза увагою фінансові аспекти арбітражу. Доповідачі та учасники заходу активно обговорювали тему отримання фінансування від третьої сторони в арбітражі на теренах країн СНД. Одним з озвучених висновків був той, що настав час перестати турбуватися про фінансування третьої сторони, а розпочати активно використовувати його переваги.
Практично кожна тема підкріплювалась актуальними статистичними даними та науковими дослідженнями. Це означає, що цьогорічні теми були вдало підібрані та не були відірваними від життя.
Вчергове переконуюсь, що ідея запровадження Kyiv Arbitration Days була варта докладених до її втілення зусиль. Цю добру традицію необхідно продовжувати для обговорення ідей та пошуку ефективних методів вирішення нагальних питань міжнародного арбітражу задля забезпечення його цінності для українського та міжнародного бізнесу.
Володимир Яремко, радник АО «Спенсер і Кауфманн»
З кожним роком здивувати українську аудиторію та іноземних представників стає важче. Це є дуже стимулюючим завданням для організаторів та спікерів. І цього року, на мою думку, здивувати вдалося. Насамперед, правильним рішенням було поєднати все в один день. Завдяки цьому івент вийшов насиченим та живим.
Під час конференції учасники прогнозували майбутнє, тож тепер цікаво, чи здійсняться передбачення про «м’яке право», фінансування та виконання рішень. Тому наступного року необхідно буде зустрітися та перевірити.
Також варто відзначити якісне поєднання досить теоретичних і прагматичних тем. Але все ж таки перемогла прагматика. Остання сесія щодо фінансування була чи не найбільш близькою для всіх та жвавою. Теоретичні питання арбітражу важливі, але клієнтам потрібні гроші. Логічним є те, що захід почався з обговорення м’якого права, далі учасники перейшли до обговорення арбітрів (адже, як говорять, «арбітраж настільки добрий, наскільки добрий арбітр»), закінчилась конференція темою «Покажи мені гроші».
Ще одним позитивним моментом івенту є те, що він спрацював як нетворкінг: була можливість хоча б за рік побачити колег з України та з-за кордону. Отже, захід тримає високий рівень і за темами, і за спікерами, і за нетворкінгом. Адже правники беруть участь у конференції для того, щоб послухати та поспілкуватися.
Ірина Назарова, програмний координатор конференції, керуючий партнер АО «ENGARDE»
Конференція Kiev Arbitration Days за 6 років свого існування стала вагомою міжнародною подією, на яку чекає арбітражна спільнота Європи та Північної Америки. Цього року до нас завітали 130 делегатів з країн Центральної, Східної та Західної Європи, а також зі Сполучених Штатів. Родзинка заходу полягала у спеціальних доповідях. Кай Хобер (голова Ради Директорів Арбітражного інституту Стокгольмської ТПП) проаналізував розвиток арбітражу з глобальної позиції, а Максим Кодунов (начальник Управління представництва інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах Міністерства юстиції України) зосередився на тривожних тенденціях у спорах між державою та інвесторами.
Значний внесок в успіх та розвиток конференції роблять колеги з Організаційного комітету. Ми щиро вдячні Сабіне Конрад, Лізі Річман, Ерхарду Бьому, Матіасу Волькевічу та Маркіяну Ключковському за натхнену роботу. Окремо зазначу величезний організаційний талант і працю Секретаріату АПУ. Команда Олександри Егерт заслуговує на найвищу похвалу!
Підсумовуючи зазначу, що конференція довела високий рівень українських колег. Знання та вміння українських спеціалістів з арбітражу відповідають світовим стандартам.
Маркіян Ключковський, член організаційного комітету, партнер ЄПАП Україна
Арбітраж – це система, яка спрямована на те, щоб створити глобальні та універсальні способи вирішення спорів, які були б однаковими для всіх. В арбітражі слід шукати спільні займенники.
Питання, які обговорювалися на конференції, є більш традиційними питаннями арбітражу. Зокрема, були дослідженні питання про визнання і виконання арбітражних рішень у Східній Європі, в тому ж числі рішення, які винесені проти держав, де проблемним є питання суверенітетів.
Театралізована сценка була спрямована на те, щоб підкреслити культурні відмінності між континентальною європейською й американською традицією та підходом до арбітражу.
Головне, про що йшлося вкінці конференції, це порівняно новий термін в арбітражі – фінансування позовів третьою стороною (funder). Таким чином, цікавість четвертої сесії була в тому, що розглядалися практичні питання, які з’являються з появою цього нового явища. Що з цим робити? Наскільки такі funder можуть впливати на перебіг справи та втручатися в позицію сторони? Тобто з’являється третя сторона, яка має зацікавленість в арбітражі, що для арбітражу дуже не характерно.
Ці речі в Україні поки теоретичні, ніхто такого не практикує. Однак це лише питання часу, адже практика показує, що ці механізми працюють.