Сьогодні все більше і більше українців віддають перевагу дистанційній та надомній роботі, адже це зручно, сучасно та ефективно. Така робота дозволяє гідно заробляти не лише фахівцям певних галузей, а й мало захищеним верствам населення: пенсіонерам, багатодітним жінкам, матерям-одиначкам. Однак, якщо суспільство вже цілком та повністю готове сприймати, втілювати у життя та отримувати реальні результати від такої співпраці, вітчизняне законодавство виявилося не готовим до таких нововведень. Про це йшла мова під час круглого столу на тему: «Нові можливості ІТ-інструментів для трудових відносин», організованого Комітетом з трудового права Асоціації адвокатів України. Доповідачами на заході виступили провідні фахівці IT-індустрії, адвокати, які спеціалізуються на супроводі трудових відносин та ІТ-галузі, фахівці з HR.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Назад у СРСР!
Так, за словами Голови Комітету з трудового права ААУ, адвоката Ольги Макогон, роботодавці розуміють, що мають забезпечити деяким співробітникам (IT-спеціалістам, журналістам, бухгалтерам, юристам тощо) зручний і гнучкий графік та умови роботи, але при цьому вони також повинні дотримуватися норм трудового законодавства. Основним питанням є оформлення трудових відносин з такими співробітниками. Здавалося б, нічого складного тут немає, але через неврегульованість українського трудового законодавства в цьому питанні, цей процес виявляється досить складним.
Насамперед, проблемним видається укладення трудового договору між роботодавцем і таким співробітником. При цьому роботодавцеві також необхідно встановити зв’язок з таким співробітником, забезпечувати йому необхідні умови для праці та здійснювати контроль за виконанням дорученої роботи.
На жаль, нормативно-правове врегулювання цього питання в Україні є досить скромним. Чинний Кодекс законів про працю України не містить норм щодо надомної та дистанційної роботи. Це питання частково регулює досі чинна Постанова Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. №275/17-99 «Про затвердження Положення про умови праці надомників».
Згідно з п. 1 Положення, надомники – це люди, які уклали трудовий договір з підприємством, організацією, комбінатом, об'єднанням, колгоспом про виконання роботи вдома з матеріалів, застосовуючи знаряддя праці, що виділило підприємство або придбаним коштом підприємства. Цей працівник також може виготовляти вироби для підприємства з власних матеріалів та використати особисті інструменти, механізми тощо. Таким чином, сьогодні в Україні надомна праця регулюється 35-річним нормативно-правовим актом. При цьому Конвенцію Міжнародної організації праці «Про надомну працю» №177 від 20.06.1996 р., яка значно розширює права та соціальні гарантії надомних працівників у всьому світі, Україна досі не ратифікувала.
Роботу вдома врегулюють…
Окрім цього, адвокат зазначає, що ст. 44 проекту Трудового кодексу України №1658 регулює умови роботи вдома. Згідно з нормою, під час укладення трудового договору або пізніше сторони можуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), якщо він має для цього необхідні умови, що відповідають вимогам охорони праці, пожежної безпеки та санітарії.
Трудовим договором про роботу вдома може бути передбачено використання працівником власного обладнання та інструментів з відповідною компенсацією за їх зношення (амортизацію), а також відшкодування інших витрат, пов’язаних з виконанням роботи вдома (плата за електроенергію, водопостачання тощо).
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу вдома, сировиною, матеріалами та напівфабрикатами, розрахунків за виготовлену продукцію, відшкодування вартості матеріалів, вивезення готової продукції встановлюються трудовим договором.
Якщо отримання сировини й матеріалів, а також здача готової продукції проводяться працівником безпосередньо роботодавцеві, то час, що витрачається на отримання і здачу, включається до робочого часу з відповідною оплатою.
Допоможе звичай
Щодо правового врегулювання дистанційної роботи, ситуація ще сумніша. Тут сторони керуються принципами ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., відповідно до якої кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці, на захист від безробіття. А також ст. 43 Конституції України, згідно з якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За словами Ольги Макогон, оскільки українське законодавство жодним чином не врегульовує питання дистанційної співпраці, у таких правовідносинах може застосовуватися звичай ділового обігу (ст. 7 Цивільного кодексу України), а також свобода договору.
В цілому, практика надомної та дистанційної роботи досить непогано себе зарекомендувала, адже при такій співпраці роботодавець може заощадити кошти на площі офісу, обладнанні робочого місця тощо. Недоліками для роботодавця можна вважати відсутність постійного контролю за віддаленим працівником, складність діловодства відділу кадрів (атестація, переведення або звільнення віддаленого співробітника), відсутність захисту комерційної таємниці компанії, вірогідність втрати конфіденційних даних. Однак всі ці нюанси можна ретельно прописати у трудовому договорі.
Гнучкий режим та самостійність
Так, аналізуючи питання укладання трудового договору про дистанційну роботу, пані Макогон зазначає, що предметом трудового договору є виконання роботи дистанційно за допомогою Інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі Інтернету, з урахуванням трудової функції. Робота виконується за місцем, визначеним сторонами у трудовому договорі, якщо працівникові не надається право самостійно визначити робоче місце. Електронне робоче місце в системі роботодавця розглядається як погоджене сторонами робоче місце. Договором також обумовлюється забезпечення працівника умовами праці, необхідними для виконання роботи (устаткування, обладнання, програмне забезпечення, витратні матеріали тощо). Згідно з таким договором, працівники мають право працювати за гнучким режимом робочого часу та самостійно планувати свій робочий час. Також у договорі врегульовується порядок компенсації та оплати витрат, пов’язаних з виконанням роботи дистанційно. Роботодавець керує, управляє, контролює процес виконання роботи. Такий трудовий договір має включати основні трудові гарантії щодо оплати праці, відпочинку, охорони праці (не менше мінімальних стандартів) та питання забезпечення охорони інформації, технологій, процесу.
Предметом трудового договору про надомну роботу є виконання роботи вдома, з урахуванням трудової функції. Робоче місце повинно відповідати вимогам про охорону праці, пожежну безпеку, санітарію. Сторони цього трудового договору вирішують, чиє устаткування, обладнання, матеріали використовуються, питання компенсації та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням роботи, а також прийняття результатів роботи. Такий трудовий договір має регулювати право працівника працювати за гнучким режимом робочого часу та самостійно планувати свій робочий день, основні трудові права та гарантії щодо оплати праці, права на відпочинок, на відпустку (не менше мінімальних стандартів), а також забезпечення охорони інформації, технологій, процесу.
Серед іншого, під час круглого столу також були розглянуті сучасні тенденції та практика поєднання інформаційних технологій і трудових відносин; інструменти ІТ-нагляду та контролю за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку; умови забезпечення і можливості віддаленої роботи тощо.